Рішення № 47641207, 27.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/16038/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Комсомольська правда-Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТЕК МЕДІА ІНВЕСТ"

про визнання договору поруки № 151313Р27 від 29.11.2013 р. припиненим

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Чорній Т.О. за довіреністю б/н від 15.06.2015

від відповідача: Мосійчук Я.І. за довіреністю № 010-01/2344 від 11.04.2014

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Комсомольська правда-Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (відповідач) про визнання Договору поруки № 151313Р27 від 29.11.2013 припиненим.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Договором поруки № 151313Р27 від 29.11.2013 позивач зобов'язався перед кредитором (відповідачем) відповідати за своєчасне та повне виконання ТОВ "ВЕТЕК МЕДІА ІНВЕСТ" зобов'язання за Кредитним договором № 151313К15 від 28.10.2013. Натомість, у зв'язку з укладенням Додаткового договору № 151313К15-4 від 11.08.2014 до Кредитного договору № 151313К15 від 28.10.2013 (збільшення на 0,01% комісії у разі невиконання/порушення зобов'язання, встановленого п.п. 5.1.32 наведеного кредитного договору), збільшився обсяг відповідальності поручителя (позивача) за договором поруки, на що він згоди не давав, а тому просить суд визнати Договір поруки № 151313Р27 від 29.11.2013 припиненим за ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 порушено провадження у справі № 910/16038/15, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТЕК МЕДІА ІНВЕСТ", розгляд справи призначено на 13.07.2015 о 12:20 год.

В судове засідання, призначене на 13.07.2015, представники позивача та відповідача з'явилися.

В судове засідання, призначене на 13.07.2015, представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 25.06.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.07.2015 подав супровідний лист з додатками для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 25.06.2015, а саме: відзивом на позовну заяву; копією витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача та копією кредитного договору № 151313К15 від 28.10.2013 зі змінами та доповненнями. Супровідний лист разом з доданими до нього документами залучено до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що за умовами Договору поруки дія поруки на забезпечення зобов'язань за Кредитним договором розповсюджується в повному обсязі - у тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитного договору, що будуть укладені в майбутньому, що передбачено окремим пунктом договору поруки (п.п. 2.1.7), тому обсяг відповідальності поручителя за виконання зобов'язань за Кредитним договором не збільшився порівняно з обсягом відповідальності, на яку він погодився при укладенні Договору поруки.

В судовому засіданні, призначеному на 13.07.2015, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 25.06.2015 про порушення провадження у справі № 910/16038/15 та встановлено, що позивач та третя особа вимоги зазначеної ухвали не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 розгляд справи відкладено на 27.07.2015 о 15:10 год.

В судове засідання, призначене на 27.07.2015, представники позивача та відповідача з'явилися.

В судове засідання, призначене на 27.07.2015, представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 25.06.2015 та від 13.07.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

За наведених обставин, судом були враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Зокрема, поштові відправлення з ухвалами суду було направлено третій особі за адресою 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 39, оф. 1, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження третьої особи, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно третьої особи. Таким чином вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу

Наразі, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали вирішенню спору в даному судовому засіданні, судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.07.2015 без участі представника третьої особи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 27.07.2015 представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача, відповідача, третьої особи станом на 22.07.2015 та письмове підтвердження третьої особи від 13.07.2015 про отримання нею копії позовної заяви і доданих до неї документів від позивача. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 27.07.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.07.2015 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.07.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.11.2013 між Приватним акціонерним товариством "Комсомольська правда-Україна" (позивач), як поручителем, та Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (відповідач), як кредитором, було укладено Договір поруки № 151313Р27 (далі - Договір поруки).

Предметом Договору поруки є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником (третьою особою) основного зобов'язання, яким є зобов'язання позичальника, передбачені Кредитним договором № 151313К15 від 28.10.2013 (далі - Кредитний договір) з всіма змінами та доповненнями, укладеного між кредитором та позичальником, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

11.08.2014 кредитором та позичальником було укладено Додатковий договір № 151313К15-4 (далі - Додатковий договір № 4), відповідно до п. 4 якого доповнено підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Кредитного договору, зокрема, абзацом в наступній редакції: "У разі невиконання/порушення позичальником зобов'язання, визначеного п.п. 5.1.32 цього договору розмір комісії за управління, визначений у підпункті 3.2.5.2 цього договору збільшується на 0,01% процентні пункти, починаючи з дати невиконання/порушення зазначеного зобов'язання і закінчуючи датою його виконання".

Відповідно до п. 5 Додаткового договору № 4 сторони доповнили пункт 5.1 статті 5 Кредитного договору підпунктом 5.1.32 в наступній редакції: "5.1.32. У строк до 01.12.2014 (включно) забезпечити оформлення в заставу за договором частки у статутному капіталі ТОВ "КИЇВ-ПРЕСС", що буде придбана ТОВ "УКРАИНСКАЯ МЕДИА ГРУППА" у ЗАТ "ВД Комсомольська Правда" (Російська Федерація).

Зазначені зміни, як стверджує позивач, призвели до збільшення його відповідальності за Договором поруки в частин сплати комісії за управління кредитною лінією, на що він, як поручитель, своєї згоди не давав, і тому просить суд визнати Договір поруки припиненим відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності).

Відповідач проти позову заперечує, оскільки умовами Договору поруки дія поруки на забезпечення зобов'язань за Кредитним договором розповсюджується в повному обсязі - у тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитного договору, що будуть укладені в майбутньому, що передбачено окремим пунктом договору поруки (п.п. 2.1.7), тому обсяг відповідальності поручителя за виконання зобов'язань за Кредитним договором не збільшився порівняно з обсягом відповідальності, на яку він погодився при укладенні Договору поруки.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 17.01.2011 у справі № 3-62г10.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки, поручитель взяв на себе обов'язок солідарно відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язання за Кредитним договором щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту (Основне зобов'язання).

У свою чергу, позичальник, зокрема, зобов'язався за Кредитним договором своєчасно та у повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом, інші платежі за Кредитним договором та вчиняти інші дії, а саме:

- погашати кредит у валюті кредиту шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок, зазначений в п. 3.8. Кредитного договору в порядку та у строки, визначені положеннями п.п. 3.2.2. п. 3.2., п. 3.4., п. 3.7. Кредитного договору згідно з Графіком надання та погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору) та згідно з п. 3.6. Кредитного договору;

- сплачувати у валюті кредиту проценти за користування кредитом в порядку, встановленому положеннями п. 3.5. та п. 3.7. Кредитного договору у розмірі, визначеному п.п. 3.2.4. п. 3.2 Кредитного договору - 18,1% річних для заборгованості в гривні, 10,1 % річних для заборгованості у доларах США;

- сплачувати комісії за кредитом в порядку та розмірі, що встановлені п.п. 3.2.5 п. 3.2, п. 3.7 та ст. 4 Кредитного договору;

- сплачувати у випадках та у розмірах, передбачених Кредитним договором, штрафні санкції, в тому числі пеню за прострочення платежів (за несвоєчасне погашення кредиту, несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, а також комісій за кредитом), що нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня та підлягає сплаті у національній валюті України (п.п. 3.2.6 п. 3.2, п. 7.2 Кредитного договору).

Отже зобов'язанням, забезпеченим порукою поручителя за Договором поруки є зобов'язання на умовах, визначених Кредитним договором - обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами Договору поруки, так і умовами Кредитного договору, якими визначено обсяг зобов'язань позичальника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

За змістом п. 2.1.7 Договору поруки поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов'язань позичальника за Кредитним договором, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитного договору, що будуть укладені в майбутньому.

Умови вищенаведеного п. 2.1.7 Договору поруки відповідають праву сторін на вільне волевиявлення (ст.ст. 627, 628 ЦК України) при визначені умов договору та виборі контрагента по договору, з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов'язання, яке може виникнути в майбутньому. Відповідний висновок міститься також у п.п. 4.1.1 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів".

Отже, за згодою сторін дія поруки поручителя розповсюджена на забезпечення зобов'язань за Кредитним договором в повному обсязі - у тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитного договору, що будуть укладені в майбутньому, тому доводи позивача про збільшення обсягу його відповідальності, по відношенню до тієї, на яку позивач погодився при укладенні Договору поруки, не відповідають дійсності.

З огляду на наведене, у зв'язку з розповсюдженням згідно з Договором поруки дії поруки на забезпечення зобов'язань за Кредитним договором в повному обсязі - у тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитного договору, що будуть укладені в майбутньому, обсяг відповідальності поручителя за виконання зобов'язань за Кредитним договором (з урахуванням Додаткового договору № 4 до Кредитного договору) не збільшився порівняно з обсягом відповідальності, на яку він погодився при укладенні Договору поруки.

Водночас, суд критично оцінює доводи позивача про те, що буквальне застосування п. 2.1.7 Договору поруки суперечить таким засадам цивільного законодавства, як добросовісність, розумність та справедливість, та про те, що позивач погодився на умови Кредитного договору, які існували на дату підписання Договору поруки і не надавав своєї згоди на зміну істотних умов договору: розміру процентів, комісій та інших платежів, встановлених в Кредитному договорі на дату підписання Договору поруки. При цьому посилання позивача в обґрунтування наведених доводів на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 10.10.2015 у справі № 6-112цс12, суд вважає безпідставними, так як вказана постанова Верховного Суду України не містить висновків, які б підтверджували доводи позивача щодо ненадання ним згоди на зміну умов Кредитного договору, незважаючи на відповідні умови Договору поруки (п.п. 2.1.7 п. 2).

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про припинення Договору поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, у зв'язку з чим в позові відмовляє.

Судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 30.07.2015

Суддя Гумега О.В.