Рішення № 47641124, 27.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/15022/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Центральної філії до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2131,80 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Центральної філії звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2131,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту №К-047/000/11 0000643 від 09.12.2011 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "TOYOTA", реєстраційний номер ВС6179СК, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 порушено провадження у справі №910/15022/15, розгляд справи призначено на 27.07.2015.

30.06.2015 на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від Моторного (транспортного) бюро України надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Сторони в судове засідання 27.07.2015 не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.07.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2011 між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Центральної філії ПрАТ «УПСК», як страховиком, та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», як страхувальником, було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту №К-047/000/11 0000643, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, зазначеними у додатках до цього договору, зокрема, автомобілем марки "TOYOTA", реєстраційний номер ВС6179СК, 2011 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник.

10.10.2012 об 08 год. 30 хв. в м. Львові по вул. Стрийській, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки "TOYOTA", реєстраційний номер ВС6179СК, під керуванням водія Іващишина Володимира Ігоровича та автомобіля марки «RENAULT», реєстраційний номер ВС4790СН, під керуванням водія Муханова Володимира Володимировича.

По факту вказаної ДТП водіями Іващишиним В.І. та Мухановим В.В. було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 10.10.2012.

Як встановлено ст. 33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати Державтоінспекцію МВС України про її настання.

Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

З відомостей, які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 10.10.2012, вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю марки "TOYOTA", реєстраційний номер ВС6179СК було заподіяно пошкодження заднього бамперу.

Судом встановлено, що європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.

При цьому, наявність недоліків у європротоколі, а саме відсутність відміток у графі «свідки», не нівелюють доказової сили вказаного документу (аналогічну правову позицію наведено у постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2015 у справі №910/19243/14).

Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Отже, враховуючи вищенаведене, з урахуванням приписів чинного законодавства, суд приймає до уваги повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 10.10.2012 як належний доказ вчинення ДТП за участю застрахованого автомобіля марки "TOYOTA", реєстраційний номер ВС6179СК, та автомобіля марки «RENAULT», реєстраційний номер ВС4790СН.

12.10.2012 володілець застрахованого автомобіля марки "TOYOTA", реєстраційний номер ВС6179СК, звернувся до позивача із Заявою-повідомленням (АВТОКАСКО) №130, в якій повідомив про настання страхового випадку за Генеральним договором добровільного страхування наземного транспорту №К-047/000/11 0000643 від 09.12.2011.

Згідно з рахунком-фактурою №Д-00012341 від 12.10.2012, що був складений СТО - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «TOYOTA», реєстраційний номер ВС6179СК, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 2131,80 грн. з ПДВ.

25.10.2012 власник застрахованого автомобіля "TOYOTA", реєстраційний номер ВС6179СК, звернувся до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" із Заявою на виплату страхового відшкодування №649, в якій просив виплатити страхове відшкодування по страховому випадку, що стався 10.10.2012 згідно договору №К-047/000/11 0000643 від 09.12.2011 на рахунок СТО - ТОВ «Сервісний центр «Діамант».

У відповідності до норм чинного законодавства та з урахуванням умов Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту №К-047/000/11 0000643 від 09.12.2011, позивач склав страховий акт №416/12 від 08.11.2012, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля «TOYOTA», реєстраційний номер ВС6179СК, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 2131,80 грн.

На підставі складеного страхового акту №416/12 від 08.11.2012, ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 2131,80 грн. на рахунок СТО - ТОВ «Сервісний центр «Діамант», що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1572 від 08.11.2012.

Позивач звертався до відповідача із Заявою на виплату відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок ДТП №416/12 від 10.06.2013, в якій просив відшкодувати завдані збитки в межах фактичної суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 2131,80 грн. Втім, Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" відповіді на заяву не надало та виплату не здійснило.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «RENAULT», реєстраційний номер ВС4790СН, яким спричинено ДТП, належить Муханову Володимиру Володимировичу та знаходився під його керуванням.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Наявність вини у вчиненні вказаної ДТП водія автомобіля марки «RENAULT», реєстраційний номер ВС4790СН - Муханова Володимира Володимировича підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Будь-яких доказів, що свідчили б про зворотне, відповідачем суду не представлено, а тому шкода заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «RENAULT», реєстраційний номер ВС4790СН, відшкодовується Мухановим М.М. як власником цього транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність Муханова М.М., як власника автомобіля «RENAULT», реєстраційний номер ВС4790СН, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "ПРОВІДНА", згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісом) серії АВ №4719942, строк дії якого з 27.08.2012 по 26.08.2013, що підтверджено інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, яка надійшла на запит суду.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом серії АВ №4719942 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів").

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.

Відповідач не скористався своїм правом проведення оцінки з визначення розміру матеріального збитку, завданого ДТП, яка відбулася 10.10.2012.

У свою чергу, відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє позивача права на отримання відшкодування в межах понесених ним витрат у вигляді виплати страхового відшкодування.

Як зазначалося вище, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Отже, визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 2131,80 грн. (на підставі рахунку-фактури особи, яка здійснювала ремонт) на користь страхувальника не суперечить вимогам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Генеральним договором добровільного страхування наземного транспорту №К-047/000/11 0000643 від 09.12.2011, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.

До того ж, вказаним Законом не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки, а під оціненою шкодою в ньому розуміється передусім шкода, оцінена страховою компанією.

Доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП є платіжне доручення №1572 від 08.11.2012, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «TOYOTA», реєстраційний номер ВС6179СК, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 2131,80 грн., а до позивача, з урахуванням приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом серії АВ №4719942 розміри лімітів відповідальності (5000,00 грн.) та франшизи (0 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 2131,80 грн.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25, ідентифікаційний код 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40, ідентифікаційний код 20602681) 2131 (дві тисячі сто тридцять одну) грн. 80 коп. страхового відшкодування та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.07.15

Суддя О.А. Грєхова