Рішення № 47640368, 28.07.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" липня 2015 р. Справа № 906/752/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача: Крижанівський О.А. - дов. № 261 від 22.06.2015р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Дзержинський лісгосп АПК"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Довбиська агропромтехніка"

про стягнення 13850,28 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 13850,28грн. заборгованості за договором поставки, з яких: 11144,25грн. - основний борг, 767,58 грн. - 3% річних, 111,44грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.05.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.06.2015р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.06.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.07.2015р.

Ухвалою суду від 13.07.2015р. в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи до 28.07.2015р., розгляд справи відкладено на 28.07.2015р.

28.07.2015р. з Баранівського відділення Новоград-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області на вимогу суду надійшли копії податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками за листопад, грудень 2012 року та січень 2013 р., подані Товариством з додатковою відповідальністю "Довбиська агропромтехніка" (а.с. 196-207).

Представник позивача позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. На виконання вимог суду надав податкові накладні, податкові декларації та товарно-транспортні накладні (а.с. 209-228). Пояснив, що заборгованість відповідача не змінилась і становить 11144,25грн.

Відповідач повноважного представника в судове засіданні не направив, вимог ухвали суду від 13.07.2015р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.195). Відповідно до письмових заперечень, відповідач позов визнає частково в сумі 1518,00грн., яка обліковується на рахунку 631. Зазначає, що товарно-транспортні накладні на суму 9625,60грн., якими позивач обґрунтовує факт поставки, не являються належними доказами, оскільки підпис та прізвище особи, яка отримала товар на них відсутній.

Відповідно до ст. 75 ГПК України спір вирішується за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

05.01.2011р. та 05.01.2012р. між ДП "Дзержинський лісгосп АПК" (продавець, позивач) та ТДВ "Довбиська Агропромтехніка" (покупець, відповідач) укладено на аналогічних умовах договори № 7 та № 46 на поставку лісопродукції (а.с. 9, 58).

Відповідно до п.1.1 Договорів, позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даних Договорів.

Найменування товару: лісопродукція згідно додатку, який являється невід'ємною частиною даного Договору (п.1.2 Договору).

Пунктами 2.2 Договорів сторони визначили, що загальна кількість лісопродукції є 500,0 м.кв на суму 54480,00грн. та 970,0 м.кв. на суму 155200,00грн.

Перелік лісопродукції, що постачається, визначається у додатку №1 до даного Договору (п.п. 3.1 Договорів).

Згідно п.п. 7.1 сторони визначили, що порядок оплати продукції - передоплата.

Позивач вказує, що на виконання умов договору № 46 від 05.01.2012 р., відповідачу за товарно-транспортними накладними протягом жовтня-грудня 2012 р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 18001,92 грн.

За даними позивача, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 11144,25 грн.

19.03.2015р. за № 90 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість в сумі 11993,04 грн. до 16.04.2015р.(а.с. 20).

Як вбачається з відмітки на поштовому повідомленні, дана вимога отримана відповідачем 25.03.2015р. (а.с. 22).

Відповідач вимоги претензії не виконав, відповіді не надав.

Вказуючи на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся до суду за захистом свого порушено права.

Відповідно до умов п. 12.2. Договору, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань у період дії Договору, винна особа сплачує штраф у розмірі 1% від суми Договору.

На підставі вищевказаного пункту договору відповідачем нараховано позивачу 111,44 грн. штрафу.

Крім того на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення 767,58 грн. 3% річних.

Відповідач, невизнаючи заборгованість саме в заявленій позивачем сумі, при звірці взаєморозрахунків з позивачем та підписані акта звірки станом на 31.05.2015 р. (а.с. 52-55) зробив відмітки, що товар за товарно-транспортними накладними № 256821 від 01.11.2012 р., № 257190 від 16.11.2012 р., № 257214 від 20.11.2012 р., № 257250 від 23.11.2012 р., № 257522 від 27.11.2012 р., № 257597 від 04.12.2012 р., № 257610 від 04.12.2012 р. на загальну суму 9625,60 грн. він не отримав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 526 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли, зокрема, на підставі договору на поставку лісопродукції № 46 від 05.01.2012р.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що оплата продукції проводиться шляхом передоплати.

За приписами ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Однак, як встановлено судом, попередня оплата за товар відповідачем не здійснювалась.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК України, частиною 1 якої визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.4 ст. 538 ЦК України).

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Як вбачається з акта звірки розрахунків (а.с. 52-55) за період 2012 року із врахуванням залишку заборгованості за 2011 р. станом на 01.01.2012 р., позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 253916,25 грн.

В свою чергу відповідач оплатив отриманий товар в сумі 242772,00 грн.

За таких обставин, як вказав позивач, заборгованість відповідача становить 11144,25 грн. ( 253916,25 грн. - 242772,00 грн.)

Відповідач вважає, що його борг становить 1518,65 грн., оскільки не визнає факт поставки товару за товарно-транспортними накладними № 256821 від 01.11.2012 р.(а.с.14), № 257190 від 16.11.2012 р.(а.с. 227), № 257214 від 20.11.2012р. (а.с.13), № 257250 від 23.11.2012 р.(а.с.228), № 257522 від 27.11.2012 р.(а.с.12), № 257597 від 04.12.2012 р.(а.с.11), № 257610 від 04.12.2012 р.(а.с.10) на загальну суму 9625,60грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідачем попередньої оплати здійснено не було, а в договорі іншого строку оплати товару не встановлено, за умовами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи приписи ст. 692 ЦК України, у відповідач виник обов'язок оплатити товар після його прийняття згідно товарно-транспортних накладних.

Оскільки відповідач заперечує факт поставки позивачем товару за товарно-транспортними накладними № 256821 від 01.11.2012 р.(а.с.14), № 257190 від 16.11.2012 р.(а.с. 227), № 257214 від 20.11.2012р. (а.с.13), № 257250 від 23.11.2012 р.(а.с.228), № 257522 від 27.11.2012 р.(а.с.12), № 257597 від 04.12.2012 р.(а.с.11), № 257610 від 04.12.2012 р.(а.с.10) на суму 9625,60грн., суд дослідив вказані товарно-транспортні накладні на предмет їх відповідності первинним документам.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В силу частини 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто, факт здійснення позивачем господарської операції, а саме, поставки товару відповідачу, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Накладна - первинний разовий документ по обліку товарно-матеріальних цінностей, який для надання їй юридичної сили і доказовості повинен мати обов'язкові вищезазначені реквізити. Накладні застосовуються в усіх підприємствах і є виправданими документами на надходження або відпуск матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) - це основний документ на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Одночасно з цим ТТН виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка деяких показників; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, товарно-транспортні накладні, на яких ґрунтуються позовні вимоги до відповідача, які містяться в матеріалах справи є первинними документами, які мали б підтверджувати факт отримання товару останнім.

Дослідивши вищевказані накладні, суд встановив, що останні не відповідають приписам вищезазначених нормативних актів.

Так, в графі "Вантаж одержав" відсутні посада, прізвище та підпис особи відповідальної за отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача, а також відсутній відтиск печатки підприємства відповідача, яка б підтверджувала факт здійснення від імені відповідача господарської операції.

З метою повного та всебічного розгляду справи суд також витребував від Баранівського відділення Новоград-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області податкові декларацій з податку на додану вартість з додатками за листопад, грудень 2012 року та січень 2013 р., які подавались Товариством з додатковою відповідальністю "Довбиська агропромтехніка" (а.с. 196-207). При дослідженні зазначених податкових декларацій відповідача, судом не встановлено факту отримання відповідачем від позивача товару на заявлену в позові суму.

Слід зауважити, якщо ТТН оформлена невірно, не може вважатися належним первинним документом бухгалтерського обліку. Неправильно, невірно оформлена ТТН не може бути належною документальною основою і податкового обліку.

За вказаних обставин, суд вважає, що факт поставки позивачем товару на суму 9625,60грн., позивач не підтвердив належними та допустимими доказами.

За відсутності обов'язкових реквізитів товарно-транспортні накладні, на яких позивач ґрунтує свої вимоги, не можуть бути доказом того, що господарська операція (в даному випадку - передача товару) фактично відбулась, і, відповідно - доказом наявності зобов'язання відповідача перед позивачем відповідно до ст.ст. 509, 610 ЦК України та ст.193 ГК України.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

За таких обставин станом на день вирішення спору заборгованість відповідача, становить 1518,65грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків (а.с.52-55).

Отже, вимога позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами в сумі 1518,65грн., та є такою що підлягає задоволенню.

В частині стягнення 9625,60грн. основного боргу суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення 767,58грн. 3% річних, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку (а.с. 31) 3 % річних позивачем заявлено за період з 01.01.2013р. по 19.04.2015р. на суму заборгованості 11144,25грн.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд вважає його невірним, оскільки простроченою, підтвердженою належними доказами є заборгованість в сумі 1518,65грн.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 3% річних за заявлений позивачем період на суму заборгованості 1518,65 грн., які складають 104,60грн. та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 662,98 грн. 3% річних суд відмовляє за безпідставністю.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 111,44грн. суд вказує про наступне.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Умовами укладених між сторонами договорів визначено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань у період дії даного договору, винна сторона сплачує штраф у розмірі 1% суми Договору.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 8) позивачем заявлено штраф в розмірі 1% від суми заборгованості 11144,25грн., який склав 111,44грн.

Перевіривши правильність нарахування штрафу, суд прийшов до висновку, що позивач неправомірно заявив штраф на вказану суму заборгованості, оскільки простроченою сумою заборгованості , як вже встановлено судом, є 1518,65 грн.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок штрафу, який становить 15,19грн. та підлягає задоволенню.

В частині стягнення 96,25 грн. штрафу суд відмовляє.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 1638,44грн., з яких 1518,65 грн. - основний борг; 104,60 грн. - 3% річних ; 15,19 грн. штраф.

В частині стягнення 9625,60грн. основного боргу, 662,98грн. 3% річних та 96,25 грн. штрафу суд відмовляє.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Довбиська Агропромтехніка" (12724, Житомирська область, Баранівський район, смт. Довбиш, вул. Кірова 34, ідентифікаційний код 00903475)

на користь Дочірнього підприємства "Дзержинський лісгосп АПК" (13001, Житомирська область, смт. Романів, вул. Путіліна,9, ідентифікаційний код 20412517)

- 1518,65 грн. основного боргу;

- 15,19 грн. штрафу ;

- 104,60 грн. 3% річних;

- 216,13 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 9625,60грн. основного боргу, 662,98грн. 3% річних та 96,25 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.07.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повід.)