Рішення № 47640020, 29.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.07.15р. Справа № 904/5827/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (м. Дніпропетровськ)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (смт. Софіївка, Дніпропетровської області)

про стягнення вартості втраченого устаткування у розмірі 4 000 грн. 02 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Педаш Т.М. - головний юрисконсульт (довіреність № 473 від 17.06.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) вартість втраченого устаткування у розмірі 4 000 грн. 02 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов договору оренди устаткування № 41 від 13.06.2014 позивачем було передано відповідачу в користування устаткування - Ingenico GEM (заводський номер 14014СТ21435314), балансовою вартістю 4 000 грн. 02 коп., яке було відповідачем втрачено. При цьому, відповідно до умов договору, у разі втрати або знищення устаткування відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу завдані збитки у розмірі вартості устаткування, вказаної в акті приймання-передачі устаткування (пункт 4.1.7. договору), чого відповідачем у добровільному порядку зроблено не було, що і є причиною спору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 29.07.2015.

У судове засідання 29.07.2015 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 29.07.2015 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.07.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 53100, Дніпропетровська область, АДРЕСА_2, на вказану адресу і направлялась кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015 було вручене відповідачу 17.07.2015, що підтверджується поштовим повідомленням № 4994527025214 (№ 5310001148700). Вказане повідомлення повернулося до суду з відповідною відміткою про отримання (а.с.29).

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 06.07.2015 була надіслана відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 06.07.2015 була надіслана на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.07.2015 та отриманна відповідачем завчасно.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

Так, у судовому засіданні 29.07.2015 представником позивача було викладено зміст позову, наведені доводи в його обґрунтування. Вимоги ухвал суду були виконані позивачем у повному обсязі.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 13.06.2014 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди устаткування № 41 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне, тимчасове користування устаткування, яке визначене в "Переліку орендованого устаткування та адрес експлуатації устаткування" (додаток № 1 до договору). Устаткування передається в оренду на виконання договору на еквайрингове обслуговування № 28/14 від 23.05.2014 (пункти 1.1. та 1.2. договору).

У пункті 9.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його укладення та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм § 1 глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України визначено, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Так, у договорі сторони погодили наступне:

- цільове призначення використання устаткування - здійснення обслуговування ПК з метою оплати держателем ПК товарів (робіт, послуг), придбаних у орендаря (пункт1.3. договору);

- сторони погоджуються, що передача устаткування в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на устаткування (пункт 1.4. договору);

- адреси експлуатації устаткування визначені в "Переліку орендованого устаткування та адрес експлуатації устаткування" (додаток № 1 до договору) (пункт 1.5. договору).

- строк оренди устаткування обчислюється з дати підписання сторонами акта приймання-передачі устаткування, форма якого наведено у додатку № 2 до договору та становить 1 рік (але не більше строку дії договору на еквайрингове обслуговування) (пункт 1.6. договору);

- устаткування, що орендується, повинно бути передано орендодавцю та прийнято орендарем протягом 14 робочих днів з моменту підписання даного договору, шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі устаткування (додаток № 2 до договору) (пункт 3.1. договору).

- орендодавець передає орендарю устаткування зазначене в акті приймання-передачі устаткування (додаток № 2 до договору), в якому вказується технічна модель, кількість, вартість, технічний стан та інші характеристики за згодою сторін (пункт 3.2. договору);

- устаткування вважається переданим орендарю з дати підписання сторонами акту приймання-передачі устаткування (додаток № 2 договору) (пункт 3.3. договору);

- вартість устаткування, яке передається в оренду за договором вказується в переліку орендованого устаткування (пункт 3.4. договору).

Так, відповідно до додатку 1 відповідачу було передане наступне устаткування - Ingenico GEM (заводський номер 14014СТ21435314), балансовою вартістю 4 000 грн. 02 коп. (а.с.12).

На виконання умов договору, сторонами було підписано акт приймання-передачі устаткування від 13.06.2014, відповідно до якого вказане обладнання позивачем було передано відповідачу (а.с.13).

При цьому, відповідно до умов пунктів 4.1.4., 4.1.6., 4.1.7. договору орендар зобов'язується забезпечити збереження устаткування від втрат або випадкового знищення/пошкодження (псування) устаткування з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі устаткування (додаток № 2 до договору) та до моменту підписання сторонами акту приймання-передачі устаткування (додаток № 3 до договору). У випадку, якщо пошкодження устаткування відбулося з вини орендаря або за обставин, що залежали від орендаря, орендар зобов'язується відшкодувати орендодавцю протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги орендодавця про відшкодування завданих збитків в розмірі вартості відновлення працездатного устаткування. У разі втрати або знищення устаткування негайно (але не пізніше ніж протягом 1 робочого дня з дати такої втрати/знищення повідомити орендодавця про таку втрату/знищення та за письмовою вимогою орендодавця протягом 5 робочих днів з моменту отримання такої вимоги відшкодувати орендодавцю завдані збитки у розмірі вартості устаткування, вказаної в акті приймання-передачі устаткування (додаток № 2 договору)).

При цьому, у пунктах 4.1.9. та 4.4.3. договору сторони погодили, що орендар зобов'язаний сприяти та надавати безперешкодний доступ уповноваженим співробітникам орендодавця при здійсненні контролю прав експлуатації устаткування. В свою чергу, орендодавець має право в робочий час орендаря (місця експлуатації устаткування) перевіряти цільове використання устаткування та технічний стан переданого в оренду устаткування.

У відповідності до вказаних положень договору, позивачем була здійснена перевірка предмету оренди - POS-терміналу - Ingenico GEM (серійний номер 14014СТ21435314), балансовою вартістю 4 000 грн. 02 коп., що знаходиться за адресою: 53100, Дніпропетровська область, АДРЕСА_1 у орендаря - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, внаслідок якої складений акт перевірки наданого в оренду майна від 30.09.2014, в якому зазначено, що умови зберігання, охорони обладнання на даному об'єкті не забезпечувалися, що призвело до втрати обладнання орендарем - ФОП ОСОБА_1 (а.с.15). Вказаний акт складений за участі відповідача, про що в акті міститься його підпис.

Так, відповідно до умов пункту 2.6. договору у випадку втрати або знищення/пошкодження устаткування орендар зобов'язаний повідомити орендодавця в строки, передбачені пунктами 4.1.6., 4.1.7. договору. Сторони зобов'язані протягом 2 робочих днів з дати отримання орендодавцем повідомлення про виявлення факту втрати або знищення/пошкодження устаткування скласти та підписати двосторонній акт, в якому сторони визначають вартість втраченого, знищеного/пошкодженого устаткування, розмір збитку (у випадку втрати або знищення), винну сторону (за згодою сторін), строк відшкодування завданих збитків з урахуванням пунктів 4.1.6. та 4.1.7. договору та інші обставини, які сторони вважатимуть необхідними.

За несвоєчасне або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. У випадку втрати або знищення/пошкодження устаткування з вини орендаря останній відшкодовує орендодавцю завдані збитки у повному обсязі (пункти 5.1. та 5.4. договору).

Так, позивачем було надано відповідачу рахунок-вимогу № 1 від 04.11.2014 на відшкодування вартості терміналу Ingenico серійний номер 14014СТ21435314), вартістю 4 000 грн. 02 коп. та переданого в оренду згідно акту приймання-передачі від 13.06.2014. Вказаний рахунок-вимога був отриманий відповідачем 11.11.2014, що підтверджується його підписом на самому рахунку-вимозі (а.с.16).

В подальшому, позивачем було повторно вручено відповідачу вказаний рахунок-вимогу 09.12.2014 (а.с.17).

У зв'язку з тим, що відповідачем вартість втраченого устаткування не була відшкодована позивачу, позивач звертався до відповідача із претензією від 08.01.2015 № 12/04-26 щодо сплати вартості втраченого обладнання в сумі 4 000 грн. 02 коп., яка також була залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.18-20).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив також із наступного.

Нормами статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За загальним правилом, визначеним нормами частини 3 статті 612 та статті 22 Цивільного кодексу України, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків є правопорушення, яке включає у якості складових елементів: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між ними, а також вину особи, що заподіяла збитки (у визначених законом випадках). Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдані збитки.

Згідно з пунктом 4 статті 285 Господарського кодексу України орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Отже, обов'язковою умовою відшкодування збитків у розмірі вартості орендованого майна є встановлення факту відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 232 Цивільного кодексу України).

Так, в акті перевірки від 30.09.2014 встановлено вину відповідача у втраті орендованого устаткування, а у договорі сторони домовились, що у такому разі орендодавець протягом 5 робочих днів з моменту отримання вимоги відшкодовує орендодавцю завдані збитки у розмірі вартості устаткування, вказаної в акті приймання-передачі устаткування (пункт 4.1.7. договору). У відповідності до вказаного пункту договору, позивачем була виставлена відповідна вимога, але свої зобов'язання відповідач порушив, вартість втраченого обладнання у визначений вказаним пунктом строк позивачу не відшкодував.

При цьому, частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строк оплати вартості втраченого обладнання, господарський суд встановив, що строк його сплати є таким, що настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи також із наступного.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди устаткування № 41 від 13.06.2014, положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості втраченого обладнання у розмірі 4 000 грн. 02 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (53100, Дніпропетровська область, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Клари Цеткін, 9-А; ідентифікаційний код 09305480) - 4 000 грн. 02 коп. вартості втраченого устаткування, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко