Ухвала суду № 47638112, 24.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/1364/13 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.

Провадження № 22-ц/783/5076/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 І. В.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю: ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 10 червня 2015 року за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали від 29.04.2013 року по справі №447/1364/13-ц про скасування тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон, -

встановила:

Оскаржено ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 10 червня 2015 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що особа не позбавлена права звертатися до суду для захисту своїх конституційних прав та інтересів, навіть якщо у цивільному процесуальному законодавстві не передбачено відповідної норми, а суд не має права відмовити цій особі у судовому захисті. Тому вважає, що не прийняття заяви боржника та її розгляд в порядку ст.377-1 ЦПК України є порушенням норм чинного цивільного процесуального законодавства. Крім того звертає увагу суду на те, що посилання суду першої інстанції на п.11.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, яким визначено порядок припинення обмеження у праві виїзду за кордон, не може братися до уваги, так як ним визначено, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України стосовно особи знімається у разі винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.1-6, 8-9, 11-14 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження». Однак у випадку апелянта виконавче провадження було закрито з підстав визначених п.7 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (визнання боржника банкрутом), що не підпадає під дію вказаної норми.

Просить ухвалу суду скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та перевіривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду та відсутність підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм права.

Встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд ухвали від 29.04.2013 року про скасування тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

Відмовляючи у відкритті провадження районний суд виходив з того, що до компетенції суду відноситься лише питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, при цьому питання зняття боржника з контролю вирішується Адміністрацією Державної прикордонної служби України, згідно із п.11.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, проводиться на підставі постанови державного виконавця за наявності визначених обставин.

З такими висновками суду погоджується судова колегія виходячи з наступного.

Відповідно до ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Порядок скасування (зняття) тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон зазначеною нормою закону не передбачений.

Згідно з п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян України», підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон є зокрема ухилення від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням.

Відповідно до п.11.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України стосовно особи знімається у разі винесення державним виконавцем постанови про:

1) повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), на підставічастини першоїстатті 48 Закону України «Про виконавче провадження»;

2) закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-6, 8-9, 11-14 частини першої статті 49Закону України «Про виконавче провадження»;

3) скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.

Дана постанова затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і протягом трьох робочих днів надсилається до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

Даних про те, що державний виконавець відмовив ОСОБА_2 у скасуванні тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України не представлено.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про звернення заявника до суду у непередбачений законом спосіб, повністю відповідає чинному законодавству.

З врахуванням наведеного не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок на підставі Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, яким визначено порядок припинення обмеження у праві виїзду за кордон.

Колегія суддів вважає, що судом було вірно відмовлено у відкритті провадження та застосовано норми ст. 122 ЦПК України.

Судом встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, п.4.ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргуОСОБА_2 - відхилити.

УхвалуМиколаївського районного суду Львівської області від 10 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

ОСОБА_3