Ухвала суду № 47638002, 24.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/3140/15 Головуючий у 1 інстанції: Радченко Е.А.

Провадження № 22-ц/783/4361/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 І. В.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю: з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова та Державної виконавчої служби України на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 12 травня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, -

встановила:

17 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернулась з вказаною скаргою, в якій просила скасувати постанову головного державного виконавця Єжова М.В. про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2015 року.

Зазначала, що постановою Сихівського районного суду м.Львова від 11.08.2010 року визнано незаконними дії УПФУ в Галицькому районі м.Львова в частині відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» за період з 08.07.2007 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року. Крім цього, вказаним рішенням зобовязано відповідача відповідача здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 пенсії відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» за період з 08.07.2007 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року.

29 червня 2011 року відкрито виконавче провадження, відповідно до виконавчого листа.

21 липня 2011 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Вона звернулася до суду зі скаргою на вказану постанову, та ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 26.06.2012 року скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову про закінчення виконавчого провадження скасовано, Сихівський ВДВС зобовязано здійснити виконавчі дії по виконанню виконавчого листа, виданого Сихівським районним судом 22.06.2011 року.

Так, як постанова Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.2010 року тривалий час не виконувалася, вона звернулася до Європейського суду з прав людини, який 20.06.2013 року ухвалив рішення про зобовязання виконати рішення національного суду та про стягнення на користь ОСОБА_2 2000 євро.

31 березня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Львівській області і винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за рішенням Європейського суду з прав людини від 20.06.2013 року.

У даній постанові державний виконавець посилався на те, що рішення Європейського суду з прав людини виконано фактично в повному обсязі, грошові кошти в сумі 21066 грн.16 коп. перераховано стягувану, також сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення. Крім того державний виконавець посилався на лист УПФУ в Галицькому районі м. Львова від 13.08.2014 року, де зазначено, що рішення національного суду виконано. Також, у даній постанові зазначено, що обовязок уряду забезпечити виконання рішення національного суду закінчився 01.11.2011 року, коли було змінено законодавство щодо пенсії стягувача.

Тому просила задовольнити скаргу та скасувати постанову головного державного виконавця Єжова М.В. про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2015 року.

Оскарженою ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 12 травня 2015 року скаргу ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження задоволено.

Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 від 31 березня 2015 року про закінчення виконавчого провадження рішення Європейського суду з прав людини №65656/11 від 20 червня 2013 року.

Зобовязано відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України здійснити виконавчі дії по виконанню рішення Європейського суду з прав людини №65656/11 від 20 червня 2013 року в частині обовязкового виконання рішення національного суду, ухваленого на користь ОСОБА_2.

Ухвалу суду оскаржило Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова.

В апеляційній скарзі зазначає, що при постановленні оскарженої ухвали судом були порушенні норми матеріального та процесуального права, неповно зясовані обставини справи та невірно надано оцінку доказам. Вказує, що Управління ПФУ у Галицькому районі м. Львова рішення суду щодо перерахунку та виплати ОСОБА_2 пенсії відповідно до ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за періоди з 08.07.2007 року до 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року виконане в межах повноважень визначених чинним законодавством. Не враховано, що скарга повинна була розглядатись по нормах КАСУ.

Просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні скарги.

Також рішення суду оскаржила Державна виконавча служба України.

В апеляційній скарзі зазначає, державним виконавцем цілком правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в ході здійснення виконавчих дій грошові кошти були перераховані стягувану платіжним дорученням Міністерства юстиції України №3099 від 05.09.2013 у розмірі 21055,16 грн. (2000 євро), платіжним дорученням Міністерства юстиції України №6554 від 29.09.2014 року сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 32,34 грн. Крім того, відповідно до листа Управління ПФУ у Галицькому районі м. Львова від 13.08.2014 року №8306/06-21 рішення національного суду виконано.

Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянтів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підтримання апеляційних скарг, пояснення ОСОБА_2 на заперечення апеляційних скарг, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг та предявлених вимог законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам ухвала суду не відповідає.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що у постанові Сихівського районного суду м. Львова від 11.08.2010 року не зазначено кінцевої дати перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2, а тому у державного виконавця не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження.

При цьому суд також виходив з того, що відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова вказує, що не враховано, що скарга повинна була розглядатись по нормах КАСУ.

Судова колегія прийшла до висновку, що ці посилання заслуговують на увагу.

Поза увагою суду залишилось те, що відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Виходячи з положень зазначеної статті, та роз'яснень, викладених в пункті 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 5 від 21 травня 2012 року Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13 грудня 2010 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІІ «Про виконавче провадження» з подальшими змінами та доповнення (далі - Закон № 606-ХІІ), крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною четвертою статті 82 Закону № 606-ХІІ встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За правилами зазначеної норми, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Судовою колегією встановлено, що ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22.04.2014 року у відповідності до норм КАС України розяснено порядок виконання зазначеного судового рішення від 11.08.2010 року (а.с.28).

Рішенням Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами", визнано такими, що не відповідають Конституції України, норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року № 1691-IV та Цивільного процесуального кодексу України, якими справи, пов'язані із соціальними виплатами, що підлягали розгляду адміністративними судами, було передано місцевим загальним судам для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 3 резолютивної частини названого Рішення Конституційного Суду України встановлено, що положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року № 1691-IV та Цивільного процесуального кодексу України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За таких обставин із 9 вересня 2010 року відновлено дію положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), що діяло до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами", зокрема, положення пункту 3 частини першої статті 18, якими встановлювалося, що всі адміністративні справи у спорах фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Також встановлено, що ОСОБА_2 посилалась на те, що не виконано рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2013 року, який ухвалив рішення про зобовязання виконати рішення національного суду та про стягнення на користь її 2000 євро.

Порядок виконання рішення Європейського суду, яке набуло статусу остаточного, визначається Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-IV), Законом № 606-XIV та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу дев'ятого частини першої статті 1 Закону № 3477-IV виконання рішення Європейського суду включає в себе: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Згідно зі статтею 10 Закону № 3477-IV з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції і протоколів до неї (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні Європейського суду.

Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

Отже при визначенні юрисдикції відповідно до частини четвертою статті 82 Закону № 606-ХІІ «Про виконавче провадження» слід виходити з того, що оскільки в даній справі оскаржена постанова про закінчення виконавчого провадження за рішенням Європейського суду з прав людини від 20.06.2013 року, тому саме цей суд видав виконавчий документ.

Відповідно до довідки Вищого адміністративного суду України про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби від 5.04.2012 року критерій визначення юрисдикції судів щодо справи повинен бути один - це суд, який видав виконавчий документ.

Виконавчі документи, видані судами, становлять лише частину рішень, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою. Перелік усіх виконавчих документів наведено у частині другій статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" . Відповідно до цієї норми до рішень інших органів (посадових осіб) належать виконавчі написи нотаріусів, посвідчення комісій з трудових спорів, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" , рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Ураховуючи положення частини п'ятої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження", справи з приводу оскарження виконання цих рішень належать до справ адміністративної юрисдикції.

Отже відповідно до вказаної судової практики Вищого адміністративного суду України справи з приводу оскарження виконання рішень Європейського суду з прав людини належать до справ адміністративної юрисдикції.

Саме така правова позиція є у постанові Верховного Суду України у справі №21-665а15 від 6.07.2015 року.

За таких обставин постанвлена у справі ухвала підлягає скасуванню з цих підстав, із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Слід розяснити ОСОБА_2 право звернення до суду в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.205, п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, п.3 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317 ЦПКУкраїни, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова та Державної виконавчої служби України задовольнити частково.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 12 травня 2015 року - скасувати та постановити нову ухвалу.

Провадження у справі скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження закрити.

Розяснити ОСОБА_2 право звернення до суду в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Повернути Головному територіальному управлінню юстиції у Львівській області 121 грн. 80 коп. судового збору, який сплачений згідно за платіжним дорученням №3090 від 11 червня 2015 року УДКС Личаківського району м. Львова 38007620, код отримувача ГУДКСУ у Львівській області 825015, р/р 31218206780006.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

ОСОБА_6