Ухвала суду № 47635982, 03.04.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц778/1885/13 Головуючий у 1 інстанції: Бобрович В. І. Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Савченко О.В.,

суддів Стрелець Л.Г.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Мосіній О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Концерну Міські теплові мережі в особі філії Концерну Міські теплові мережі Заводського району на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2013 року про визнання неподаною заяви Концерну Міські теплові мережі Заводського району про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 боргу по оплаті за послуги централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року Концерн Міські теплові мережі Заводського району звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 боргу по оплаті за послуги централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29.01.2013 року заява залишена без руху та надано строк для усунення недоліків надання довідки про місце проживання боржника та уточнення кола осіб, з яких належить стягнути заборгованість.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2013 року заява Концерну Міські теплові мережі визнана неподаною та повернута заявнику , оскільки у визначений термін не були усунуті недоліки відповідно до ухвали судді від 29.01.2013 року.

В апеляційній скарзі Концерн Міські теплові мережі зазначає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому просить її скасувати та зобовязати суд відкрити наказне провадження за заявою Концерну Міські теплові мережі Заводського району про видачу судового наказу.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Визнаючи заяву неподаною та повертаючи її заявникові, суд першої інстанції виходив з того, що в наданий судом строк заявник не усунув недоліки заяви про видачу судового наказу, яка за формою і змістом не відповідала вимогам ст.98 ЦПК України, а саме: до заяви не доданий документ житлового органу про місце реєстрації боржника, не обґрунтовано предявлення вимоги тільки до однієї особи, а не до всіх членів сімї боржника.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як розяснено у п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження заява про видачу судового наказу за формою і змістом повинна відповідати вимогам ст. 98 ЦПК України.

Статтею 98 ЦПК України визначено вичерпний перелік, відомостей та даних, які повинна містити заява про видачу судового наказу, а також документи, які до неї додаються. Вказана норма права не містить вимог щодо надання заявником до суду довідки про місце реєстрації боржника, а у відповідності до частини 6 статті 100 ЦПК України обовязок витребування такої інформації покладено на суд.

Не можна погодитися із посиланням суду на те, що заявником не визначено коло осіб, права яких порушуються.

Із заяви Концерну вбачається, що заявник просить видати наказ про стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання з особи, яка у відповідності до договору про надання таких послуг є споживачем цих послуг. Копія такого договору була додана до апеляційної скарги (а.с. 11-13).

Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. Житлово-комунальні послуги надаються на договірній основі (ст. 3, 16, 19 Закону).

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, та ст. ст. 3. 4, 11 ЦПК України право на обрання способу захисту порушеного права і визначення кола осіб, які порушують таке право, належить позивачеві (заявникові).

Таким чином, висновок суду про необхідність зазначення у заяві про видачу судового наказу не тільки споживача, а і інших осіб, які враховуються при визначені вартості спожитих послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються заявником, не ґрунтується на законі.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції необґрунтовано дійшов до висновку про те, що заява містила недоліки, які заявник у наданий судом строк не усунув, а тому вважається неподаною та повернута заявнику.

За таких обставин, оскаржувана ухвала на підставі п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.307, 312 п.3 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Концерну Міські теплові мережі Заводського району м. Запоріжжя задовольнити.

Ухвалу судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2013 року по цій справі скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили негайно, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: