Рішення № 47632035, 30.07.2015, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/889/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мірошниченко О.В.

при секретарях Вікторовій Г.В.,

ОСОБА_1,

ОСОБА_2

за участю представника позивача ОСОБА_3

розглянувши в відкритих судових засіданнях в залі суду м. Красний Лиман цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 районної ради м. Донецька Донецької області про визнання за спадкоємцем права власності на обєкт самочинного будівництва,

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2015 року до суду звернулась ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_5 районної ради м. Донецька Донецької області про визнання за спадкоємцем права власності на обєкт самочинного будівництва, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 09.04.2005 року в м. Донецьку Донецької області помер ОСОБА_6, який доводиться позивачу батьком. У встановлений законом строк ОСОБА_4 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Однак при зверненні з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 державним нотаріусом Дзержинської державної нотаріальної контори постановою від 06.12.2014 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки однією з причин є відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на спадкове майно - житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться по вул. Червона Зірка, 9 в м. Донецьку Донецької області. Позивач зазначає, що будівництво спірного будинку було здійснено для поліпшення житлових умов сімї на місті старого будинку в 1965 році без дозволу виконавчого комітету районної ради. 21.07.1993 року виконавчим комітетом ОСОБА_5 районної ради народних депутатів було прийнято рішенням № 309/1 про реєстрацію житлового будинку по вул. Червона Зірка, 9 в м. Донецьку на загальних підставах. У звязку з тим, що позивач важко хворів, він за життя не встиг зареєструвати право власності на спірний будинок, тому ОСОБА_4 позбавлена можливості іншим шляхом, крім визнання в судовому порядку права власності на спадщину, захистити свої законні права і інтереси.

У судове засідання ОСОБА_4, не з'явилась просила розглянути справу без її участі в судових засіданнях. Про необхідність явки в судове засідання позивач повідомлявся належним чином у спосіб, визначений ч. 6 ст. 74 ЦПК України - шляхом повідомлення телефонограмою від 20.05.2015 року, яка зареєстрована в Журналі телефонограм № 1 за вихідним номером 539 (а.с. 50).

Представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності (а.с 18) підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити, навів доводи аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_5 районна рада м. Донецька Донецької області, в судове засідання представника не направив. Про необхідність явки в судове засідання відповідач повідомлялася належним чином у спосіб, визначений ч. 9 ст. 74 ЦПК України - шляхом оголошення у пресі газеті Урядовий курєр №92 від 26 травня 2015 року. Наведене суд розцінює як ухилення відповідача від явки в судове засідання

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм спадкові правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження смерії ЯВ № 651452 батьком ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 є: ОСОБА_6 (а.с 10).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища 30 квітня 1988 року була проведена державна реєстрація шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_8. (а.с 20).

14 липня 2004 року зазначений шлюб було розірвано, після розірвання шлюбу позивачці було залишено прізвище ОСОБА_8 (свідоцтво про розірвання шлюбу серії 1-НО № 385583) (а.с. 12).

09 квітня 2005 року в Петровському районі м. Донецька Донецької області помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-НО № 017446 (а.с 13).

Відповідно до Інформаційній довідці зі Спадкового реєстру № 40571379 після померлого 09 квітня 2005 року ОСОБА_6 спадкові справи не заводилися.

Копію паспорта позивача та копією довідки наданою Дзержинською держнотконторою підтверджується факт проживання позивача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с.7, 59).

Постановою державного нотаріуса Дзержинської державної нотаріальної контори постановою від 06.12.2014 року ОСОБА_4 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_6, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно - житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться по вул. Червона Зірка, 9 в м. Донецьку Донецької області (а.с. 60).

З рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 районної ради народних депутатів № 309/1 від 21.07.1993 року вбачається, що розглянувши заяву ОСОБА_6 виконком райради встановив, що заявнику на підставі договору про право на забудову від 08.03.1939 року р-р 208/1 належав житловий будинок, який прийшов в старий стан. В 1965 році без дозволу виконкому райради ОСОБА_6, для поліпшення житлових умов сімї, на місті старого будинку збудував новий будинок по вул. Червона Зірка, 9 в м. Донецьку. Враховуючи узгодження архітектора району і органів пожежного нагляду та керуючись інструкцією «Про порядок реєстрації будинків і домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР», затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966 року, виконком районної ради народних депутатів вирішив зареєструвати будинок літ. А по вул. Червона Зірка, 9 в м. Донецьку на загальних підставах; БТІ оформити документ про право власності (а.с 11).

Даними технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого станом на 26.01.2014 року підтверджується, що вул. Червона Зірка, 9 в м. Донецьку розташовані наступні будівлі позначені літерами: житловий будинок «А-1», загальною площею 64,0 кв.м, житловою площею 42,2 кв.м; прибудову «а», площею 13,2 кв.м; крильце парасолькою «а1», площею 5,4 кв.м;літню кухню «В», площею 32,5 кв.м; сарай «Г», площею 14,2 кв.м; сарай «Д», площею 12,0 кв.м; вбиральню «Ж», площею, 1,8 кв.м; зливну яму «Е», площею 4,8 кв.м; душ «З», площею 3,6 кв.м, льох з шийкою «И», площею 11,3 кв.м, вхід до льоху «и», площею 4,8 кв.м; огородження №2; асфальтобетонне замощення 6 І, які були збудовані в період з 1958 по 1992 рік (а.с. 14-16).

Відповідно до Звіту № 180115-002 про незалежну оцінку нерухомого майна. ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою вул. Червона Зірка, 9 в м. Донецьку, станом на час відкриття спадщини 09 квітня 2005 року складає 65560 грн. (а.с 19)

Суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею. Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкритя спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно частин 1-3, 5 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

При вирішенні справи суд враховує правову позицію викладену в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року з питання застосування норм процесуального та матеріального права, які підлягають застосуванню в даній справі.

Згідно з абз.7 п. 3.2 означеного інформаційного листа «право власності на обєкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або право постійного користування земельною ділянкою, що видані на імя спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства , чинного на час завершення будівництва».

Відповідно до п. 6 постанови пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК та з урахуванням розяснень, наданих у п. 7 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

За змістом зазначених розяснень спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на обєкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується із частинами 3, 5 ст. 376 ЦК і нормами про поняття спадкування та склад спадщини (статті 1216, 1218 ЦК).

Таким чином, якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на обєкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства (частини 3, 5 ст. 376 ЦК) належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.

Право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно відповідно до частин 3, 5 ст. 376 ЦК є субєктивним цивільним правом, яке переходить у порядку спадкування відповідно до норм статей 1216, 1218 ЦК.

Порядок оформлення права власності на обєкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, розяснюється: по обєктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.

Судом встановлено, і це підтверджується рішенням виконавчого комітету ОСОБА_5 районної ради народних депутатів № 309/1 від 21.07.1993 року (а.с 11), що ОСОБА_6 на підставі договору про право на забудову від 08.03.1939 року р-р 208/1 належав житловий будинок, який прийшов в старий стан. В 1965 році без дозволу виконкому райради ОСОБА_6, для поліпшення житлових умов сімї, на місті старого будинку збудував новий будинок по вул. Червона Зірка, 9 в м. Донецьку. Самочинно зведена будівля відповідала архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним правилам. На підставі узгоджень архітектора району і органів пожежного нагляду, виконком районної ради народних депутатів вирішив зареєструвати будинок літ. А по вул. Червона Зірка, 9 в м. Донецьку на загальних підставах; БТІ оформити документ про право власності. Цивільна правоздатність ОСОБА_6 припинилась в момент смерті, відповідно до ст. 25 ЦК України.

Суд вважає, що за життя спадкодавець мав право звернутися з вимогою про визнання права власності на обєкт самочинного будівництва. Право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно перейшло до позивача у порядку спадкування, відповідно до норм статей 1216, 1218 ЦК.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи, надані ОСОБА_4 в обґрунтування вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 328, 376, 1216, 1218, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 60, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання за спадкоємцем права власності на обєкт самочинного будівництва задовольнити повністю.

Визнати за спадкоємцем ОСОБА_4, ІНН НОМЕР_1, після померлого 09 квітня 2005 року ОСОБА_6, право власності на обєкт самочинного будівництва: житловий будинок «А-1», загальною площею 64,0 кв.м, житловою площею 42,2 кв.м; прибудову «а», площею 13,2 кв.м; крильце парасолькою «а1», площею 5,4 кв.м;літню кухню «В», площею 32,5 кв.м; сарай «Г», площею 14,2 кв.м; сарай «Д», площею 12,0 кв.м; вбиральню «Ж», площею, 1,8 кв.м; зливну яму «Е», площею 4,8 кв.м; душ «З», площею 3,6 кв.м, льох з шийкою «И», площею 11,3 кв.м, вхід до льоху «и», площею 4,8 кв.м; огородження №2; асфальтобетонне замощення 6 І,

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Краснолиманський міський суд Донецької області в Апеляційний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повне рішення

складено та підписано 30.07.2015 року

Суддя -