Ухвала суду № 47629169, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Київ К/800/33823/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року

у справі № 2а-1870/8522/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсанліт»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень- рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсанліт" задоволено в повному обсязі; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах від 05 жовтня 2012 року № 0000831550/48794 та від 26 жовтня 2012 року № 0001051550/54460.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2012 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 102.5 ст. 102, п. 200.1, 200.4, 200.6, 200.7, 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України. У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 18.09.2012 року № 2751/15-520/36437425 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.10.2012 року № 0000831550/48794, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 62583,00 грн.

Також, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень, серпень 2012 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 102.5 ст. 102, п. 200.1, 200.4, 200.6, 200.7, 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України. У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 12.10.2012 року № 3169/15-5/36437425 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001051550/54460 від 26.10.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 100219,00 грн.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги та вищезгаданих актів перевірок підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень, став висновок податкового органу щодо відсутності у позивача права відображати в рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість від'ємне значення, з моменту виникнення права на яке минуло більше 1095 днів.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

При цьому, пунктами 4.6.1-4.6.6 пункту 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації. Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації. Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Платники, які відповідно до статті 200 розділу V Податкового кодексу України мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації. Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року, в рядку 21 якої відображено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, в розмірі 574097 грн.; в рядку 23 - суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 54603 грн.; до рядку 24 декларації включено залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у загальній сумі 519494 грн. У додатку № 2 до зазначеної податкової декларації позивачем визначено, що відповідна сума від'ємного значення виникла у липні 2009 року.

Також позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року, в рядку 21 якої відображено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, в розмірі 575604 грн.; в рядку 23 - суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 56110 грн.; до рядку 24 декларації включено залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у загальній сумі 519494 грн. (т. 1 а.с.163-164). У додатку № 2 до зазначеної податкової декларації позивачем визначено, що відповідна сума від'ємного значення виникла у серпні 2009 року.

Тобто, позивач скористався наданим йому чинним податковим законодавством правом на формування податкового кредиту за звітні періоди липня-серпня 2012 року шляхом включення до його складу в тому числі суми залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, а також правом на формування податкового кредиту наступного звітного періоду шляхом зарахування до його складу залишку від'ємного значення за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками звітних періодів.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість відображено залишок від'ємного значення податку на додану вартість після бюджетного відшкодування, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що закінчення встановленого п. 102.5 Податкового кодексу України строку, не позбавляє платника податків права відображати суму цього від'ємного значення в рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року у справі № 2а-1870/8522/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна