Постанова № 47629016, 23.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 р. Справа № 818/1464/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Чалого І.С. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного нотаріуса Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. по справі № 818/1464/15

за позовом Приватного нотаріуса Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_1

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

06.05.2015 року позивач, Приватний нотаріус Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- НОМЕР_1 з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 102175, 54 грн.;

- рішення № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нахованого єдиного внеску на суму 11891, 23 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року по справі № 818/1464/15 у задоволенні адміністративного позову приватного нотаріуса Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_1 до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2015 року № Ф-0001911701 та рішення про застосування штрафних санкцій від 10.03.2015 року № НОМЕР_2 відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року по справі №818/1464/15 та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Шосткинською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Сумській області проведена планова виїзна перевірка платника податків, який проводить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 29.03.2012 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 29.03.2012 року по 31.12.13 року, за результатами якої складено акт № 24/18-17-17-0203-2244616360 від 10.03.2015 року.

Згідно висновків акту перевірки, приватним нотаріусом ОСОБА_1 порушено вимоги абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та п.44.1 ст.44, пп. б п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, п.3.1.13, п.п.3.1.2 - 3.10 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020, в результаті чого у перевіряємому періоді занижено суму доходу, на який нараховується єдиний внесок в розмірі 294454,08 грн. та, відповідно, визначено суму донарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 102175,54 грн. із застосуванням штрафних санкцій у сумі 11891,23 грн. за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

На підставі акту перевірки Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування від 10.03.2015 року №Ф-0001911701 на загальну суму 102175,54 грн., у тому числі за 2012 рік на 33473,39 грн., за 2013 рік на 68702,15 грн. у звязку з невірним визначенням щомісячної суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок.

Також прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 10.03.2015 року № НОМЕР_2 в сумі 11891,23 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Не погодившись із вищезазначеними винесеними актом і рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2015 року № Ф-0001911701 та рішення про застосування штрафних санкцій від 10.03.2015 року №0001921701, оскільки відповідачем правомірно визначено суму донарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 102175,54 грн. із застосуванням штрафних санкцій у сумі 11891,23 грн. за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 року (далі по тексту - Закон № 2464).

Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

На підставі статті 6 Закону № 2464 було видано наказ Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 року № 454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 3.4 зазначеного наказу передбачено: «Фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з таблицею 3 додатка 5 до Порядку № 454» ( п. 4.12. цього ж Порядку).

Аналогічне положення міститься в Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2011 року за № 1014/18309, та діяла з 01.01.2011 року до 08.01.2014 року.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі «усього» таблиці 3 додатка 5 до Порядку № 454 має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Цей висновок підтверджується також наказом Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 року № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в якому зазначено, що платники, визначені підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II Інструкції (фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно) сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації.

Колегія суддів зазначає, що на виконання вказаних вимог позивачем податкова звітність сформована на підставі первинних бухгалтерських документів, відображених у Журналі відомостей щодо обліку доходів і витрат та даних Реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, а також у визначені законом строки подані податкові декларації за 2012-2013 роки і звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 - 2013 роки (таблиця 3 Додатку № 5), які своєчасно та в повному обсязі сплачено, що підтверджується матеріалами справи.

Також колегія суддів зазначає, що дані зазначені в податковій декларації збігаються з даними, зазначеними у звітності з єдиного внеску, що не заперечується податковим органом, а лише підтверджується в акті перевірки.

Крім того Законом України від 04.07.2013 року № 406-УІІ було внесено зміни до Закону № 2464, відповідно до яких центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надає роз'яснення з питань застосування законодавства, про збір та ведення обліку єдиного внеску, а Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань взаємодіє в установленому законодавством порядку з центральним органом виконавчої влади

На виконання вказаної норми Закону № 2464 було видано спільний лист Міністерства доходів та зборів України та Пенсійного фонду України від 27.12.2013 року № 21052/5/99-99-17-03-01-16; № 36398/05.10, згідно з яким Міністерство доходів і зборів України та Пенсійний фонд України повідомляє, що консультації з питань ведення Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи питання заповнення таблиць 5-9 Додатка 4, всіх таблиць Додатка 5, Додатка 6 та Додатка 7 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальникам звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 року за № 1628/2416, надають органи Пенсійного фонду України.

Відповідно до роз'яснення Пенсійного фонду України «Опис формату звіту щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органами Пенсійного фонду України відповідно до Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309, враховуючи зміни постанови правління Пенсійного фонду № 18-1 від 23.06.2011 року, зміни постанови правління Пенсійного фонду № 24-1 від 10.12.2012 року, зміни постанови правління Пенсійного фонду № 12-1 від 22.07.2013 року» - особи, які забезпечують себе роботою самостійно, тобто займаються незалежною професійною діяльністю, формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік згідно з таблицею 3 додатка № 5 до Порядку.

У графі 2 таблиці З Додатка № 5 «Сума доходу, заявлена в податковій декларації» відображаються в розрізі місяців суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності та задекларованого до органу податкової служби за результатами звітного року.

У графі 3 таблиці 3 додатка № 5 зазначені особи самостійно визначають суму доходу у розрізі кожного місяця відповідного звітного року». Єдиною вимогою при цьому виступає відповідність річній податковій декларації.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не враховано той факт, що позивачем у встановленому законом порядку фактично вівся і ведеться щоденний облік доходів у передбаченому Правилами ведення нотаріального діловодства (наказ Міністерства юстиції № 3253/5 від 22.12.2010 року) Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, у якому робиться запис щодо кожної вчиненої нотаріальної дії з зазначенням стягнутої плати за її вчинення з вказанням щоденного підсумкового запису і загального підсумкового запису кожного з використаних реєстрів, які використовувались мною для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік) та систематично вівся облік витрат у Журналі обліку доходів та витрат на підставі первинних бухгалтерських документів, що відповідає п. 177.10 ст. 177 ПКУ.

Також колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не враховано вищенаведені норми матеріального права, а взято за основу при прийнятті рішення розяснення Державної фіскальної служби України викладені у листі № 7559/7/99-99-17-03-07-17 від 16.10.2014 року, який протирічить вимогам Закону № 2464, носить рекомендований характер і який не є ані Законом, ані нормативно-правовим актом, що має бути зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства та не прийнято до уваги, що цей процесуальний документ взагалі не охоплюється терміном «законодавство» у розумінні рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 року № 12-рп/1998 у справі про тлумачення зазначеного терміну, що листи ДФС не повинні видаватися взагалі, бо це не передбачено Положенням про Державну фіскальну службу України, а тим більше не можуть встановлювати для приватних нотаріусів - самозайнятих осіб порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, відмінний від встановленого у ст. 9 Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування».

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо визнання безпідставного проведення перерахунку сплаченого єдиного внеску та необхідності заповнення звіту з єдиного внеску в частині нічим непередбаченого визначення середньомісячного річного оподатковуваного доходу шляхом ділення річного чистого доходу на кількість календарних місяців, виключно на підставі листа Державної фіскальної служби від 16.10.2014 року № 7559/7/99-17-03-01-17, а тим більше з помилковим посиланням на ст. 177.2, 177.5., 177.10. статті 177 Податкового кодексу України, п.п.3.1.,4.10 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затв. Наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 року № 454, які регулюють правовідносини фізичних осіб - підприємців і зобов'язують їх заповнювати зазначену в постанові судом таблицю № 1 Додатка 5 до Звіту з єдиного внеску Дія зазначених норм не розповсюджується на самозайнятих осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Колегія суддів зазначає, що у своїй діяльності вони керуються п.3.4. та 4.12 зазначеного Порядку № 454 і заповнюють таблицю № З Додатку 5 Звіту з єдиного внеску, єдиною вимогою при проведенні розрахунку якого виступає відповідність річній податковій декларації.

Фізичних осіб-підприємців і само зайнятих осіб в розумінні Податкового кодексу України розмежовує ст. ст. 14, 65 ПКУ.

Згідно зі ст. З Закону України Про нотаріат: нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських обєднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності. Нотаріус не має на меті отримання прибутку.

Крім того колегія суддів зазначає, що в акті перевірки Шосткинської ОДПІ № 24/18-17-17-0203-2244616360 від 10.03.2015 року вбачається порушення саме податковим органом Закону № 2464, оскільки всупереч встановленому в цьому акті факту правильного визначення позивачем чистого оподаткованого доходу (розділ 2.1.2. акту) податковим органом {розділ 2.4.3. акту) вказано, що самозайнятою особою занижено суму доходу, що свідчить про протиправність нарахування податковим органом сум єдиного внеску та судом першої інстанції в свою чергу не враховано при прийнятті оскаржуваної постанови.

Зважаючи на те, що за перевіряємий період будь-яких зауважень при подачі звітності і сплаті єдиного внеску до позивача з боку контролюючих органів не було, законодавство в цій частині не змінилось, лише в частині адміністрування згідно зі ст. 8 Закону № 2464 передано до регулювання Податковим кодексом України ( в редакції Закону N 406-УІІ /406-18) від 04.07.2013). ), колегія суддів зазначає, що неправильне визначення судом статусу нотаріуса, як самозайнятої особи і помилкове застосування норм матеріального права до позивача, як до фізичної особи-підприємця, а також використання ненормативного документу 2014 року видання і розповсюдження його дії на спірні правовідносини 2012-2013 років призвело до безпідставного позбавлення наданого законодавством порзивачці, як самозайнятій особі, права самостійного формування звіту і необґрунтованого визнання судом цього права за державною фіскальною службою.

При проведенні розрахунку єдиного соціального внеску позивачем виконано всі вимоги законодавства щодо порядку його нарахування з дотриманням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону 2464), суми мінімального страхового внеску (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону 2464).

Аналогічні висновки були зроблені Вищим Адміністративним Судом України ( постанова від 17.02.2015 року № К/800/6245/15) по справі 825/3909/14, Національним юридичним університетом ім.. ОСОБА_2 у правовому висновку щодо взаємовідносин приватних нотаріусів і державної фіскальної служби України стосовно адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування від 05.12.2014року за № 126-01-3254.

Крім того, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також колегія суддів звертає увагу на той факт, що такий підхід узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми чинного матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. по справі № 818/1464/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного нотаріуса Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_1 до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- НОМЕР_1 з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 102175, 54 грн.;

Визнати протиправним та скасувати рішення № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 11891, 23 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлений 27.07.2015 р.