Ухвала суду № 47628972, 24.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/7740/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.

за участю секретаря: Левицької З.С.

розглянув в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма КМП Моноліт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма КМП Моноліт» до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма КМП Моноліт» (далі позивач, ТОВ) звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом, та, посилаючись на протиправність висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій з його контрагентом ПП «ОСОБА_1 Юг» по факту отримання позивачем товару від останнього, просило визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 04.07.2013 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 105885 гривень;

- № НОМЕР_2 від 04.07.2013 року, про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 16546 гривень та за штрафними санкціями 4137 гривень

- № НОМЕР_3 від 04.07.2013 року, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4631 гривень;

- № НОМЕР_4 від 04.10.2013 року за платежем ПДВ застосовані штрафні санкції у розмірі 1158 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будь-яких доказів про нікчемність укладеного правочину співробітниками податкового органу в ході перевірки встановлено не було, у зв'язку із чим висновки за актом перевірки ґрунтуються на припущеннях і є недоведеними. Зважаючи на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся за судовим захистом.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 26 листопада 2013 року прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт наявності у позивача первинних документів не може слугувати єдиним і беззаперечним доказом здійснення господарської операції і отримання товару саме від ПП «ОСОБА_1 Юг». Позивач не спростував висновків податкового органу, які наведені в акті перевірки.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ зазначено, що ним надано всі необхідні документи, які підтверджують факт господарської діяльності з контрагентом, а також що придбаний товар використався в подальшому в господарській діяльності, що підтверджується належними документами.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено, відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «БФ КМП Моноліт» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «ОСОБА_1 Юг» за період з 01.10.2010 року по 30.11.2010 року, за результатами якої складений акт від 07.06.2013 року № 803/22-1/13914983.

Зазначеним актом встановлені наступні порушення:

- завищено податковий кредит у розмірі 21177 гривен, що призвело до завищення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню (р.25) за листопад 2010 року у розмірі 4631 гривень;

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.27) за листопад 2010 року в сумі 16546 гривень;

- в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на 105885 гривень.

Як наслідок встановлених порушень прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.07.2013 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, від 11.10.2013 року № НОМЕР_4.

Як вбачається з акту перевірки, що 01.10.2010 року ТОВ «БФ КМП Моноліт» (Покупець) уклало договір з ПП «ОСОБА_1 Юн» (Постачальник) про поставку бутової фракції 1,0-1,5 тн, на що ТОВ «БФ КМП Моноліт» отримало наступні виписані (оформлені) видаткові накладні та податкові накладні на поставку товарів від ПП «Дана Маркет ЮГ»: № 4202 від 11.10.2010 року, № 4879 від 09.11.2010 року, № 4880 від 09.11.2010 року на суму 127062,50 гривень (у т.ч. ПДВ 21177,08 гривень).

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі згідно виписок по рахунку № 26000518601: ТОВ «БФ КМП Моноліт» перерахувало, а ПП «ОСОБА_1 Юг» отримало грошові кошти на суму 77062,50 гривень по платіжним дорученням № 489 від 27.10.2010 року на суму 60000 гривень (у т.ч. ПДВ - 10000 гривень), № 618 від 18.11.2010 року на суму 17062,50 гривень (в т.ч. ПДВ - 2843,75 гривень).

За змістом ст.185 Податкового кодексу України обєктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

На підставі ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

ОСОБА_1 виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто, податковий кредит та податкове зобовязання у платників податків виникають внаслідок здійснення реальної операції, а податкова накладна лише складається для її документального підтвердження. Податкова накладна є вторинною по відношенню до господарської операції, та сама по собі, без здійснення операції, не дає право на податковий кредит. Без здійснення реальної господарської операції не може бути ні податкового зобовязання, ні податкового кредиту.

При цьому податок на прибуток підприємств регулюється таким же чином.

Слід також відзначити, що наявність податкової накладної дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З урахуванням зазначеного на платника податку на додану вартість покладається обов'язок довести фактичність та реальність здійснюваної ним господарської операції, за наслідками якої він формує витрати, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку та податковий кредит.

Слід зазначити, що податкові накладні які стали підставою для формування податкового кредиту позивача, підписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності підприємства, а отже, зазначені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.11.1, п.11.3, п.11.4, п.11.5, п.11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, у ході перевірки встановлено відсутність документів, які б підтверджували факт передачі товару від продавця покупцю, актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зокрема товарно-транспортних накладних.

В апеляційній скарзі зазначено, що товаротранспортні накладні, згідно яких здійснювалася поставка на будівельний майдан були помилково знищені, що підтверджується наказом № 17 від 20.11.2013 року про притягнення особи, відповідальної за збереження документів, до відповідальності (а.с.101).

Апеляційний суд критично ставиться до цих тверджень, оскільки наказ про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності свідчить про порушення особою трудової дисципліни, але ніяким чином не може підтвердити існування товарно-транспортних накладних.

Також апеляційних суд зазначає, що товаротранспортні накладні виписуються у кількості не менше чотирьох екземплярів, перший екземпляр залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Таким чином навіть у разі знищення свого екземпляра товарно-транспортної накладної позивач мав можливість довести факт передачі товарів, звернувшись до перевізника чи вантажовідправника.

Суд апеляційної інстанції також не погоджується з посиланням апелянта в якості підтвердження товарності операцій на документи, які свідчать про подальше використання бутової фракції 1,0-1,5 тн, оскільки вони не підтверджують отримання товару саме від ПП «ОСОБА_1 Юг».

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги приватного Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма КМП Моноліт» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги щодо наявність всіх належним чином оформлених первинних та бухгалтерських документів, які підтверджують господарську діяльність з контрагентом позивача ПП «ОСОБА_1 Юг» не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма КМП Моноліт» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів з моменту проголошення судового рішення.

Суддя-доповідач:ОСОБА_2

Суддя:О.В. Єщенко

Суддя: В.Л. Романішин