Ухвала суду № 47628851, 28.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1384/15 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання наказу про звільнення неправомірним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовлено, зупинено провадження у справі №823/1384/15 за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання наказу про звільнення неправомірним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до вирішення Конституційним Судом України справи за двома конституційними поданнями Верховного Суду України та конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року №1682-VII.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати ухвалу, оскільки вважає її необґрунтованою й неправомірною та просить суд вжити заходів забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з матеріалами справи, оскаржуваним наказом ОСОБА_2 звільнено з посади на підставі норм Закону України «Про очищення влади».

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції встановив, що у Конституційному Суді України розглядається справа за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України «Про очищення влади».

Керуючись пунктом 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зупинив провадження у справі, до вирішення Конституційним Судом України вище зазначених справ.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КАС України у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

У даному випадку, на думку колегії суддів, виникає певна неврегульованість процесуальних дій суду при зверненні до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Так, як вбачається зі змісту положень ч.5 ст.9 КАС України, право на звернення до Верховного Суду України з'являється у випадку виникнення у суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

Тобто, факт звернення до Верховного Суду України свідчить про сумнів суду щодо відповідності закону Конституції України.

Одним з основоположних принципів адміністративного судочинства є, зокрема, принцип законності, який полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, суд зобов'язаний вирішувати справи відповідно до Конституції та законів України, водночас, виникнення сумнівів у відповідності закону Конституції України фактично унеможливлює розгляд справи із дотриманням основоположних і фундаментальних принципів адміністративного судочинства.

Разом з тим, оскільки процесуальний закон не містить норм, які визначали подальші процесуальні дії суду при зверненні до Верховного Суду України, вказану прогалину було усунуто приписами постанови Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», в абз.2 п.2 якої закріплено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд в будь-якій стадії розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо необхідності зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про очищення влади».

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі позивач порушує питання забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу про звільнення, поновлення на раніше займаній посаді на час судового розгляду та заборони відповідачу вчиняти дії, направлені на дискредитацію ОСОБА_2 як слідчого міліції на період судового розгляду позову.

Аналогічне клопотання було подане відповідачем 30.06.2015 до суду першої інстанції. Оскаржуваною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року в його задоволенні було відмовлено.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на протиправність оскаржуваного наказу про звільнення. Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача, що стосуються забезпечення позову, оскільки суд не вправі вирішити спір наперед до винесення рішення у справі по суті.

Крім того, колегія суддів критично ставиться до доводів позивача про очевидність протиправності рішення відповідача, оскільки належних та допустимих доказів цьому позивачем суду не надано.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.