Ухвала суду № 47628581, 20.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2015 року м. Київ К/9991/46019/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012

у справі № 2а-116/12/2070

за позовом Споживчого товариства «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 27.12.2011 № 0000690700.

Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги порушенням норм матеріального і процесуального права та обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 744667 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2011 № 0000690700 слугували висновки документальної позапланової виїзної перевірки, викладені в акті від 14.12.2011 № 2357/07-004/31233747, про порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за травень, серпень, листопад та грудень 2010 року, лютий, березень та квітень 2011 року.

За висновками податкового органу порушення полягали в тому, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями з:

- ТОВ «Промбуд-монтажінвест» щодо виконання робіт з будівництва багатоповерхових житлових будинків та робіт по влаштуванню монолітних бетонних підлог та приямків у підвалах на підставі договорів від 02.12.2010 № 68 та № 69;

- ТОВ «Техенергоресурс» щодо виконання загальнобудівельних робіт по влаштуванню зовнішньої каналізації багатоповерхових житлових будинків на підставі договору від 14.10.2010 № 66;

- ТОВ «Електроспецтех» щодо виконання робіт з будівництва житлових будинків на підставі договору від 01.09.2009 № 36.

Податковий орган вважає, що вказані операції є нереальними. Реальність вказаних операцій поставлена відповідачем під сумнів з огляду на те, що у вказаних контрагентів позивача, на думку податкового органу, відсутня можливість здійснення фінансово-господарської діяльності. Вказана позиція відповідачем обґрунтована тим, що актами перевірок ТОВ «Промбуд-монтажінвест», ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» від 01.06.2011 № 1249/23-03-05/34566972, від 28.03.2011 № 464/23-03-05/36987611, від 19.04.2011 № 708/23-03-05/36987611, від 05.05.2011 № 896/23-03-05/36987611, від 30.06.2011 № 1475/23-03-05/36987611 та від 23.11.2010 № 3058/23-03-05/34689962 встановлено відсутність у підприємств основних фондів, трудових ресурсів, виробничих ресурсів тощо.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт реального придбання позивачем робіт підтверджено доказами.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до вимог ст. 198 Податкового кодексу України, при визначенні суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), - ст. 200 цього кодексу, зокрема п. 200.3, п. 200.4 ст. 200.

За умови реального здійснення платником податку (покупцем) господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, обчисленні від'ємного значення підстави для позбавлення його права на податковий кредит та від'ємне значення відсутні.

Висновки про нереальний характер господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Судами попередніх інстанцій належним чином досліджено обставини щодо реального вчинення позивачем господарських операцій та встановлено, що господарські операції позивача підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які оцінені судами як належні та достатні докази.

Судами також встановлено, що придбані позивачем у ТОВ «Промбуд-монтажінвест», ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» будівельно-монтажні роботи відповідають видам діяльності, якими займаються вказані контрагенти згідно з відповідними ліцензіями.

Висновки податкового органу про відсутність у підприємства-контрагента певних основних засобів, складських та інших умов само собою не може свідчити про фіктивність господарської операції. За наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст, відсутність у юридичної особи основних засобів не спростовує фактичного здійснення операції.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів про правомірне формування позивачем податкового кредиту та від'ємного значення. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун