Ухвала суду № 47628579, 20.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2015 року м. Київ К/9991/36960/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород-Дністровська паляниця»

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.10.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012

у справі №2а/1570/723/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород -Дністровська паляниця»

до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця» звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ від 06.04.2011 № 0000242370.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.10.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012, у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця» подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст. 19 Конституції України, п. 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 106/5297, ч. 2 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для застосування до позивача за рішенням відповідача від 06.04.2011 № 0000242370 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 360628,05 грн. відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 слугували висновки перевірки, викладені в акті 09.12.2009 № 1360/14/00/23/36143241, про порушення позивачем вимог п. 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320.

За висновками податкового органу порушення полягало в тому, що позивач неоприбуткував готівку, а саме: не здійснив відповідного запису у Книзі обліку розрахункових операцій від 01.11.2010 № 1505002697р/2 на підставі звітного чеку від 15.03.2011 № 0401 в загальній сумі 72125,61 грн.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що при вирішенні питання щодо притягнення до відповідальності, зокрема за порушення, пов'язані з обігом готівки, слід виходити не з буквального тлумачення положень нормативно-правових актів, а з мети врегулювання таких правовідносин. Обов'язок щодо оприбуткування готівкових коштів встановлено з метою контролю за рухом готівки при здійсненні касових операцій суб'єктами господарювання. Тому, відповідальність за неоприбуткування готівки може бути застосована лише у разі відсутності доказів, які б підтверджували рух таких коштів. Позивач вказує на те, що отримані згідно із звітним чеком від 15.03.2011 № 0401 готівкові кошти в загальній сумі 72125,61 грн. використано таким чином: готівкові кошти в сумі 6740,19 грн. видано на поточні витрати підприємства, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 15.03.2011; готівкові кошти в сумі 65560 грн. передано до інкасації до банку для зарахування на поточний рахунок, що підтверджується копією супровідної відомості до сумки з готівкою від 15.03.2011 № 9 та випискою із банку.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до п. 7.5. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 106/5297, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Виходячи з того, що законодавством під оприбуткуванням готівки у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО розуміється своєчасне (у день одержання готівкових коштів) здійснення обліку таких коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, то не здійснення відповідних записів у книзі обліку розрахункових операцій згідно із Z-звітом у день одержання готівкових коштів у порядку, встановленому законодавством, не може вважатися «оприбуткуванням готівки».

Така позиція неодноразово викладалась Верховним Судом України, зокрема у постановах від 26.02.2013 у справі № 21-436а12, від 26.02.2013 у справі № 21-45а13, від 02.04.2013 у справі № 21-439а13, від 15.10.2013 у справі № 21-247а13.

Відповідно до ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Так, Верховний Суд України вказав, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність абзацом третім пункту 1 Указу Президента України № 436/95.

Зважаючи на те, що позивачем не було оприбутковано готівкових коштів у порядку, передбаченому п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, а саме: не здійснено обліку зазначених готівкових коштів (у день їх одержання) у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО шляхом внесення відповідних записів згідно із фіскальним звітним чеком - Z-звітом, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми є обґрунтованим.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород-Дністровська паляниця» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун