Ухвала суду № 47628453, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Київ К/800/46452/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Вербицька О.В., Маринчак Н.Є.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013

у справі № 2а/0470/14599/12

за позовом приватного акціонерного товариства "Криворізька будівельна компанія" (далі - Товариство)

до Інспекції,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Експо" (далі - ТОВ «Грейн Експо»)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Хоруженко С.В.,

відповідача - не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2012 № 0001792301 та № 0001782301.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві сої у рамках правовідносин з ТОВ «Грейн Експо» підтверджується документально, тоді як самі по собі висновки актів перевірок по взаємовідносинам постачальника з третіми особами не можуть слугувати спростуванням фактів господарської діяльності, засвідчених первинними документами.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що подані платником первинні документи не підтверджують реального руху активів від постачальника до позивача у процесі виконання спірних операцій та наголошує на відсутності у Товариства товарно-транспортних накладних, складення яких є обов'язковим при перевезенні товарів.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних судових рішень. За посиланням позивача, товарно-транспортна накладна складається при оформленні операцій з поставки послуг з перевезення товару автомобільним транспортом та не є обов'язковою для операцій з постачання товару; порядок виконання спірних операцій не передбачав фізичний рух товару від постачальника до покупця, позаяк придбана продукція відвантажувалася зі складу постачальника комісіонерові для її подальшої реалізації. На підставі цього просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих заперечень, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні правових взаємовідносин з ТОВ «Грейн Експо» за період з 01.10.2011 по 31.12.2011, оформлену актом від 08.11.2012 № 814/222/31123365.

Під час цієї перевірки Інспекцією зроблено висновок про незаконне формування Товариством у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання сої у названого контрагента, реальність виконання яких не підтверджується.

Вказаний висновок Інспекції мотивований посиланням на обставини, установлені контролюючим органом під час проведення контрольно-перевірочних заходів по взаємовідносинам ТОВ «Грейн Експо» з його контрагентами, під час яких було виявлено факти укладення цим суб'єктом господарювання ряду фіктивних правочинів з придбання сої, спрямованих на створення імітації виконання господарських операцій.

Також, на думку Інспекції, подані позивачем під час перевірки первинні документи (акти прийому-передачі, видаткові накладні, рахунки) не дозволяють встановити дійсний рух активів від названого постачальника до позивача, позаяк не підтверджують транспортування товару, його оприбуткування на склад Товариства тощо.

Розцінивши вказані обставини як доказ схемного характеру правовідносин по усьому ланцюгу поставки сої, Інспекцією було прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 21.11.2012 № 0001782301 про збільшення платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5 205 881 грн. (у тому числі 4 164 705 грн. за основним платежем та 1 041 176 грн. за штрафними санкціями);

від 21.11.2012 № 0001792301, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 2 776 465,50 грн. (у тому числі 1 850 977 грн. за основним платежем та 925 488,50 грн. за штрафними санкціями).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 названого Кодексу собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальністю виконання господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і її учасників.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання договору купівлі-продажу від 05.10.2011 № 0510ГК ТОВ «Грейн Експо» (продавець) передав у власність Товариства (покупець) сою; поставка товару здійснювалася на умовах EXW - Херсонський морський торгівельний порт - та оформлювалася складенням актів приймання-передачі, видаткових накладних, податкових накладних; товар було оплачено позивачем у безготівковому порядку за платіжними дорученнями.

Дослідивши та оцінивши зазначені докази за правилами статті 86 КАС, суди дійшли об'єктивного висновку про дотримання платником наведених умов формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку.

При цьому суди обґрунтовано зазначили, що висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірок по взаємовідносинам ТОВ «Грейн Експо» з його постачальниками не можуть спростовувати факти господарської діяльності, зафіксовані у перелічених первинних документах, та слугувати свідченням безтоварності правовідносин між позивачем та ТОВ «Грейн Експо». Адже платник (позивач у справі) не є відповідальним за дії учасників попередньої ланки постачання, у якій він не брав участь.

Також суди правомірно відхилили і посилання відповідача на відсутність у позивача первинних документів на підтвердження транспортування спірного товару, його прийняття та оприбуткування на склад Товариства. Адже схема придбання товару, при якій у посередника (позивача у справі) відсутня необхідність безпосередньо фізично приймати товар у постачальника з передачею на свій склад та подальшим фізичним відвантаженням зі складу наступному покупцеві є звичайною практикою ділового обороту, позаяк у такому випадку товар відвантажується безпосередньо від постачальника до кінцевого покупця (у даному разі - до комісіонера товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест СК»).

Наявність договірних правовідносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест СК» з приводу реалізації останнім належної позивачеві сої на умовах комісії підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем.

За таких обставин суди на підставі висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій цілком правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують обставин, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, та, відповідно, не впливають на їх законність. Ці доводи спрямовані на переоцінку встановлених судами обставин справи та оцінених ними доказів, що перебуває поза межами повноважень касаційного суду.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 у справі № 2а/0470/14599/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Вербицька Н.Є. Маринчак