Ухвала суду № 47628451, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Київ К/800/37016/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Вербицька О.В., Маринчак Н.Є.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Інспекція)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014

у справі № 817/448/14

за позовом дочірнього підприємства "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - Старійчука А.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2013 № 0004552342 та № 0004542342.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві охоронних послуг у рамках правовідносин з публічним акціонерним товариством «Агентство економічно безпеки» (далі - ПАТ «Агентство економічної безпеки») підтверджується документально, тоді як самі по собі висновки акта про неможливість проведення перевірки цього контрагента не можуть слугувати спростуванням фактів господарської діяльності, засвідчених первинними документами.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про формування позивачем даних податкового обліку за номінально оформленими операціями, які не опосередковувалися реальним рухом активів.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 при здійсненні взаєморозрахунків з ПАТ «Агентство економічної безпеки». За наслідками цієї перевірки Інспекцією складено акт від 19.09.2013 № 683/17-16-22-0/13990932, в якому відображено висновок відповідача про незаконне формування Підприємством у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ, реальність виконання яких не підтверджується.

Вказаний висновок Інспекції мотивований посиланням на обставини, установлені контролюючим органом під час вжиття заходів з проведення зустрічної перевірки названого контрагента, щодо: відсутності у нього майна, основних та виробничих активів, трудових ресурсів, для вчинення об'єктивно необхідних дій у процесі виконання розглядуваних операцій; фіктивності операцій, за якими ПАТ «Агентство економічної безпеки» залучав необхідних фізичних та юридичних осіб для виконання спірних послуг.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією податкових повідомлень-рішень:

від 03.10.2013 № 0004542342, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 546 422 грн. за основним платежем та на 136 605,50 грн. за штрафними санкціями;

від 03.10.2013 № 0004552342 про донарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 134 093 грн. за основним платежем та 33523,25 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виконання спірних операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальністю виконання господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і її учасників.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди попередніх інстанцій встановили, що 25.08.2008 Підприємством (замовник) та ПАТ «Агентство економічної безпеки» (виконавець) було укладено угоду № 303/1-2 про надання послуг з охорони, згідно з якою названий контрагент зобов'язався здійснити комплекс охоронних, правових заходів та спеціальних досліджень щодо охорони об'єкта позивача - лінійної частини магістрального нафтопродуктопроводу та притрасових споруд і обладнання на визначених ділянках.

Виконання зазначених послуг оформлено складенням актів приймання-передачі послуг, податкових накладних; оплата послуг Підприємством у безготівковому порядку засвідчена платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку позивача.

Також позивачем представлено складені виконавцем звіти про проведену роботу з охорони об'єкта, про кількість залучених фізичних осіб та транспортних засобів для виконання цих послуг, а також направлені виконавцем Підприємству письмові повідомлення про виявлені порушення під час здійснення охорони об'єктів, що засвідчують взаємодію замовника та виконавця у процесі виконання розглядуваних операцій.

Дослідивши та оцінивши наведені докази за правилами статті 86 КАС суди дійшли об'єктивного висновку про дотримання платником наведених умов формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку.

Заперечення ж відповідача проти податкових наслідків цих операцій ґрунтуються виключно на висновках контролюючого органу, викладених в акті про неможливість проведення перевірки суб'єкти господарювання ПАТ «Агенство економічної безпеки»; втім самі по собі такі висновки посадових осіб податкового органу за відсутності доказів та обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків, не можуть спростовувати факти господарської діяльності, зафіксовані у перелічених первинних документах.

Посилання Інспекції на фіктивний характер операцій з придбання ПАТ «Агенство економічної безпеки» у третіх осіб активів та ресурсів, необхідних для поставки охоронних послуг позивачеві, також не спростовують факту надання цих послуг. Адже Інспекцією не встановлено, які саме активи залучалися названим виконавцем для виконання договірних зобов'язань перед позивачем та не з'ясовано походження цих активів.

До того ж, платник (позивач у справі) не несе відповідальність за неналежне виконання залученою контрагентом юридичною особою своїх податкових обов'язків, за умови та порядок провадження нею господарської діяльності, позаяк не має відносно такої особи контрольних повноважень. Підприємство жодним чином не могло вплинути на вибір ПАТ «Агенство економічної безпеки» своїх контрагентів.

За таких обставин суди на підставі висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій цілком правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують обставин, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, та, відповідно, не впливають на їх законність.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 у справі № 817/448/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:О.В. Вербицька Н.Є. Маринчак