Ухвала суду № 47628418, 16.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Київ К/800/39064/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Шипуліної Т.М.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект ПРО»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2014

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014

у справі №813/9290/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект ПРО»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будкомплект ПРО» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Будкомплект ПРО») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2013 №0001202210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за товари (роботи, послуги), по яких не доведено їх фактичного отримання та використання у межах господарської діяльності ТОВ «Будкоплект ПРО» в порушення п. 198.3, п. 198.1, ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) завищено податковий кредит за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 на загальну суму 385446,78 грн., оскільки під час перевірки позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували факт реального виконання робіт (послуг) його постачальниками. До перевірки господарських операцій з ТОВ «Нові технології ТПВ», ТОВ «БК АТР ГРУП», ТОВ «БТК «Євробуд», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ТОВ «А-Знак», ТОВ «Укрянбуд», ПП «Юридична фірма «Фортеця» підприємство надало лише угоди (договори) та податкові накладні. В той же час до перевірки не було надано жодного акта приймання-передачі робіт (послуг) та будь-яких інших первинних документів (ТТН, звіти про результати маркетингових досліджень та консультаційних послуг, інжинірингові роботи тощо), які б підтверджували як факт виконання господарських операцій, їх кількісні та вартісні показники (в т.ч. їх найменування, ціну, обсяг, вартість тощо), так і факт використання результатів таких робіт (послуг) в господарській діяльності підприємства.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2013 №0001202210, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість в сумі 578171,00 грн., в тому числі за основним платежем - 385447,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 192724,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно п. 11.1, п. 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п. 11.5, п. 11.7 зазначених Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передасться перевізнику.

Тобто, на підтвердження понесених витрат позивачем з перевезення вантажів, необхідна наявність транспортних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Документи, подані позивачем, не містять інформації про вантаж, який перевозився, транспортний засіб, що здійснював перевезення, адреси доставки та отримання вантажу, а отже правомірно розцінені судом, як такі, що не відповідають вимогам первинних документів, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за відсутності товарно-транспортних накладних витрати платника за операцією з перевезення вантажу є такими, що не відповідають критерію документальної підтвердженості та не можуть бути враховані при визначенні оподатковуваного доходу. При цьому, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій, що надані до матеріалів справи (відсутні під час перевірки) акти приймання-передачі послуг (транспортно-експедиційних, маркетингових, консультаційних) не відповідають вимогам до первинних документів, оскільки не розкривають змісту господарських операцій та їх показників, не зрозумілий механізм визначення їх вартості (не вказано одиниці виміру, ціни, кількісних показників). Такі акти лише дублюють норми договорів щодо найменування послуги та містять вказівку про її загальну вартість.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект ПРО» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Т.М. Шипуліна (підпис)М.О. Федоров