Ухвала суду № 47627926, 27.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 р.Справа № 820/5313/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015р. по справі №820/5313/15

за позовом ОСОБА_1

до Державного навчального закладу "Харківське вище професійне механіко - технологічне училище"

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Державного навчального закладу "Харківське вище професійне механіко - технологічне училище", в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача, що виявились у незаконній відмові в наданні інформації на запит позивача про надання публічної інформації № 306/15 ВІД 29.04.2015р.;

- зобов'язати Державний навчальний заклад "Харківське вище професійне механіко-технологічне училище" надати позивачу інформацію, що запитувалася ним в інформаційному запиті № 306/15 від 29.04.2015р., а саме: копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання молока до Державного навчального закладу "Харківське вище професійне механіко-технологічне училище" з 01 квітня 2015р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання масла вершкового до Державного навчального закладу "Харківське вище професійне механіко- технологічне училище" з 01 квітня 2015р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання сиру сичужного, кисломолочного сиру до Державного навчального закладу "Харківське вище професійне механіко-технологічне училище" з 01 квітня 2015р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання продуктів молочних (сметана, кефір, ряжанка, йогурт тощо) до Державного навчального закладу "Харківське вище професійне механіко-технологічне училище" з 01 квітня 2015р.; копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання виробів з м'яса (ковбаса, сосиски, сардельки тощо) до Державного навчального закладу "Харківське вище професійне механіко-технологічне училище" з 01 квітня 2015р.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивачу гарантовано право на отримання достовірної, точної та повної інформації. В свою чергу відповідачем, в порушення вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" було протиправно відмовлено у наданні відповіді на запит № 306/15 від 29.04.2015р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що оскільки запитувані позивачем копії договорів разом зі специфікаціями є публічною інформацією про використання отриманих відповідачем бюджетних коштів, та не є інформацією з обмеженим доступом, то доступ до неї не може бути обмежений. В зв'язку з чим, відповідачем, в порушення вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" було протиправно відмовлено у наданні відповіді на запит позивача.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились

На адресу позивача зазначену в позовній заяві та апеляційній скарзі (АДРЕСА_1) направлено копію ухвали про відкриття апеляційного провадження, інформацію про процесуальні права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі та судову повістку. У відповідності до запису співробітників поштового відділення, поштовий конверт було повернуто із зазначенням підстав - за закінченням терміну зберігання (а.с.40)

У відповідності до ч.11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно із ч.2 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 29.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся із інформаційним запитом № 306/15 до Державного навчального закладу "Харківське вище професійне механіко-технологічне училище", в якому просив надати публічну інформацію щодо використання бюджетних коштів під час закупівлі продуктів харчування, а саме:

- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання молока до Закладу з 01 квітня 2015р.;

- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання масла вершкового до Закладу з 01 квітня 2015р.;

- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання сиру сичужного, кисломолочного сиру до Закладу з 01 квітня 2015р.;

- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання продуктів молочних (сметана, кефір, ряжанка, йогурт тощо) до Закладу з 01 квітня 2015р.;

- копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання виробів з м'яса (ковбаса, сосиски, сардельки тощо) до Закладу з 01 квітня 2015р. (а.с. 8)

Вказаний запит було отримано уповноваженою особою відповідача 04.05.2015 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 9)

Листом від 07.05.2015 року № 567 відповідач надав відповідь на зазначений запит, в обґрунтування якої зазначив що у відповідності до ч. 7 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений. Частиною 2 статті 6 Закону визначено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до Закону при дотриманні сукупності таких вимог: п.2 розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; п.3 шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отримані. Тобто, у договорах міститься інформація про постачальників продуктів харчування (П.І.Б; банківські реквізити, адресу тощо), навчальний заклад не надає інформацію, що стосується постачальників (згідно частини 7ст. 6 Закону)

Позивач, не погоджуючись із вказаною відмовою, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду не було встановлено факту порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача на отримання публічної інформації, які передбачені Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

У відповідності до вимог ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом її оприлюднення у засобах масової інформації (в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом) та через надання інформації за запитами на інформацію.

Положеннями статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду, відповідач є розпорядником інформації в розумінні статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

До обов'язків розпорядників інформації, зокрема, віднесено надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації (п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Виходячи з наведених норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що під запитом на інформацію слід вважати прохання надати відомості та/або дані, які перебувають у володінні розпорядників публічної інформації, що відображені та задокументовані будь-якими засобами та на будь-яких носіях.

Згідно з пунктом третім частини 5 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію має містити серед іншого загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо.

Аналізуючи зміст запиту на інформацію № 306/15 від 29.04.2015 року, колегія суддів дійшла висновку, що позивач фактично просить Державний навчальний заклад "Харківське вище професійне механіко-технологічне училище" надати копії договорів разом зі специфікаціями, на підставі яких здійснюється постачання продуктів харчування (молока, масла вершкового, постачання сиру сичужного, кисломолочного сиру, продуктів молочних (сметана, кефір, ряжанка, йогурт тощо), виробів з м'яса (ковбаса, сосиски, сардельки тощо) з 01 квітня 2015р.

В свою чергу, згідно п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційною інформацією.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (ч. 7 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

У відповідності до положень ч. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію", конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (ч. 2 ст. 11 Закону України "Про інформацію").

Згідно положень ст.ст. 2, 5 Закону України "Про захист персональних даних", персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 вищенаведеного Закону, поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Колегія суддів зазначає, що згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 30.10.1997 року у справі №5-зп щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" закріплено, що до конфіденційної інформації про особу, зокрема, належать свідчення про її майновий стан та інші персональні дані.

У відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 року у справі № 2-рп/2012 за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України зазначено, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що запитувана позивачем інформація, є інформацією з обмеженим доступом, оскільки окрім прізвищ, імен, по батькові фізичних осіб та найменувань юридичних осіб в договорах міститься інформація з обмеженим доступом (персональні данні та інформація, доступ до якої обмежено юридичною особою).

У відповідності до положень ч. 2 ст. 7 та п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Одночасно на розпорядника інформації покладено обов'язок вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до інформації про особу чи інших осіб.

Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на певних принципах, в тому числі вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Надання відповідачем інформації, яка є конфіденційною нерозривно пов'язано з втручанням (правомірним/допустимим/протиправним) в особисте життя особи, щодо якої така інформація розповсюджується.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу відсутності в діях відповідача порушення прав та законних інтересів позивача на отримання публічної інформації, які передбачені Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вищезазначеними діями відповідача було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Натомість, відповідач, будучі суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність власних дій.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що витребувана позивачем інформація є публічною інформацією про використання отриманих відповідачем бюджетних коштів, а тому доступ до неї не може бути обмежений, колегія суддів вважає необґрунтованими, з вищезазначених підстав.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року по справі №820/5313/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015р. по справі №820/5313/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Філатов Ю.М.