Ухвала суду № 47627860, 21.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 р.Справа № 820/3075/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Чалого І.С. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. по справі № 820/3075/15

за позовом Приватного підприємства "МП ТРЕЙД"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання недійсною податкової консультації та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

25.03.2015 року позивач, ОСОБА_1 підприємство "МП ТРЕЙД", звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив:

- визнати недійсною податкову консультацію Головного управління Міндоходів у Харківській області, оформлену листом № 74/10/20-40-21-02-25 від 12.01.2015 року, надану на звернення платника податків Приватному підприємству МП Трейд від 05.12.2014 року;

- зобов'язати Головне управління Міндоходів у Харківській області надати Приватному підприємству МП Трейд нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 року по справі № 820/3075/15 адміністративний позов Приватного підприємства "МП ТРЕЙД" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання недійсною податкової консультації та зобов'язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсною податкову консультацію Головного управління Міндоходів у Харківській області надану на звернення платника податків Приватного підприємства "МП ТРЕЙД" від 05.12.2014 року, що надана в листі від 12.01.2015 року № 74/10/20-40-21-02-25.

Зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області надати Приватному підприємству "МП ТРЕЙД" відповідну податкову консультацію, з урахуванням висновків суду.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства "МП ТРЕЙД" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 підприємство "МП ТРЕЙД" звернувся до Головного управління Міндоходів в Харківській області з листом про надання податкової консультації від 05.12.2014 року, в якому просив надати письмову консультацію з наступних питань:

- чи є порушенням порядку оформлення результатів перевірок той факт, що акт звірки від 14.08.2014 року № 163/20-40-21-02-10/34952938 був направлений платнику податків тільки 20.11.2014 року.

- чи можна вважати порушенням порядку оформлення результатів перевірок прийняття рішення про застосування фінансових санкцій № 000273/10-20-40-21-02/34952938 від 04.11.2014 року, тоді як сам акт перевірки № 163/20-40-21-02-10/34952938 був складено 14.08.2014 року.

- чи є порушенням порядку оформлення результатів перевірок той факт, що акт перевірки від 14.08.2014 року № 163/20-40-21-02-10/34952938 був отриманий ОСОБА_1 підприємством "МП Трейд" 27.11.2014 року, а рішення про застосування фінансових санкцій № 000273/10-20-40-21-02/34952938 було прийнято раніше, а саме 04.11.2014 року.

ГУ Міндоходів у Харківській області надано податкову консультацію в листі від 12.01.2015 року № 74/10/20-40-21-02-25, в якій повідомлено, що за результатами перевірки магазину Приватного підприємства "МП Трейд" складено акт перевірки від 14.08.2014 року № 163/20-40-21-02-10/34952938, від отримання якого підприємство відмовилося.

У відповідності до п.86.5 ст.86 ПК України, у зв'язку з відмовою платника податків від отримання примірника акту перевірки, податковим органом 15.08.2014 року зазначений акт був направлений рекомендованим листом на адресу позивача, проте поштове відправлення повернулося з позначкою "за закінченням терміну зберігання" від 16.09.2014 року.

Також у податковій консультації відповідач зазначив, що згідно п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається після вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Виходячи зі змісту ст. 58 ПК України, у разі неможливості вручення поштою, акт перевірки вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. При цьому відповідачем зазначено, що рішення про застосування фінансових санкцій від 04.11.2014 року №000273/10-20-40-21-02/34952938 винесено з дотриманням чинного законодавства та порядку оформлення результату перевірки, оскільки акт перевірки вважається врученим Приватному підприємству "МП Трейд" 16.09.2014 року.

Не погодившись із вищезазначеною податковою консультацією відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що винесене рішення про застосування штрафних санкцій винесено поза межами граничного строку (10 робочих днів), визначеного положеннями ст. 58 ПК України, через що надана податкова консультація ГУ Міндоходів у Харківській області є недійсною, оскільки надана податковим органом не обґрунтовано, а також без обґрунтування визначення поняття винесеного рішення відповідно до положень ПК України.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та у задоволенні адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган

Пунктом 52.2 ст. 52 ПК України, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно п. 52.4 та 52.5 ПК України, консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Пунктом 53.3 ст. 53 ПК України визначено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином колегія суддів зазначає, що за зверненням позивача, відповідач мав надати податкову консультацію як індивідуальний правовий акт, в якій субєкт владних повноважень повинен надати безальтернативне правове обґрунтування причин, згідно яких податковий орган мав право винести рішення про застосування штрафних фінансових санкцій 04.11.2014 року, з урахуванням того, що акт перевірки від 14.08.2015 року вважається врученим 16.09.2015 року.

Проаналізувавши лист ГУ Міндоходів у Харківській області з наданою податковою консультацією від 12.01.2015 року № 74/10/20-40-21-02-25 на її відповідність вимогам Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що податкова консультація не відповідає положенням чинного законодавства, а також те, що відповідачем ГУ Міндоходів у Харківській області фактично не розглянуто заяву позивача щодо надання обґрунтованих пояснень правомірності винесення податковим органом рішення про застосування штрафних санкцій 04.11.2015 року.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційною інстанцією, що податковим органом 14.08.2014 року була проведена фактична перевірка, за результатами якої складено акт № 163/20-40-21-02-10/34952938. У висновках акту визначені порушення, а саме: під час проведення перевірки встановлено факт реалізації на касі №1 касиром ОСОБА_2 однієї пачки сигарет з фільтром "Честерфілд" по ціні 15 грн., а також двох одиниць алкогольних напоїв, не маркованих марками акцизного податку, що є порушенням вимог п.226.11 ст.226 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що від отримання зазначеного акту позивач відмовився, через що податковим органом направлено акт перевірки від 14.08.2014 року №163/20-40-21-02-10/34952938 рекомендованим листом, який повернувся з позначкою "за закінченням терміну зберігання" від 16.09.2014 року.

Відповідно до п.86.3 ст. 86 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Отже, акт фактичної перевірки від 14.08.2014 року вважається врученим ПП "МП Трейд" 16.09.2015 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що 04.11.2014 року Головним управлінням Міндоходів у Харківській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 000273/10-20-40-21-02/34952938, яким до позивача ПП "МП Трейд" застосовано штрафні санкції в розмірі 8500 грн. за реалізацію алкогольних напоїв немаркованих марками акцизного податку.

Аналізуючи правове обґрунтування податкової консультації щодо дотримання податковим органом строків винесення рішення про застосування штрафних фінансових санкцій 04.11.2014 року, з урахуванням того, що акт перевірки від 14.08.2015 року вважається врученим 16.09.2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно 4 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 року № 481/95 визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною ч.2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

При цьому ч.5 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів передбачено, що в разі невиконання субєктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Отже, ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Разом із тим відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобовязань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобовязує контролюючий орган визначити суму грошових зобовязань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Визначений аналізованою законодавчою нормою обовязок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обовязком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобовязань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобовязання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобовязання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у звязку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобовязання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобовязання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобовязаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому в пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобовязання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Зазначене цілком стосується органів доходів і зборів України, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів, контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобовязань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобовязаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів зазначає, що наведена правова позиція відповідає правовій позиції, яка міститься у листі Вищого адміністративного суду від 28.03.2014 року № 375/11/14-14.

При цьому колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення щодо визначення платникові податків штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, за своєю формою не відповідає податковому повідомленню-рішенню.

Також слід зазначити, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування, але якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення правомірне навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Таким чином, в даному випадку рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Враховуючи викладене, незалежно від дефектів форми податкового повідомлення-рішення з визначення грошових зобовязань за фінансовими санкціями за порушення законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів на такі повідомлення-рішення поширюється дія норм Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 58.2 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, винесене рішення про застосування штрафних санкцій винесено поза межами граничного строку (10 робочих днів), визначеного положеннями ст. 58 ПК України, через що надана податкова консультація ГУ Міндоходів у Харківській області є недійсною, оскільки надана податковим органом не обґрунтовано, а також без обґрунтування визначення поняття винесеного рішення відповідно до положень ПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання недійсною податкову консультацію Головного управління Міндоходів у Харківській області, що надана в листі від 12.01.2015 року № 74/10/20-40-21-02-25.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 року по справі № 820/3075/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. по справі № 820/3075/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 27.07.2015 р.