Ухвала суду № 47627785, 23.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/983/15

Категорія: 10.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Градовського Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаїв на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаїв про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва, позивач) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаїв (далі відділення Фонду, відповідач) в якому просило стягнути витрати на виплату пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 450,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що у разі настання страхового випадку Фонд зобовязаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок пошкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію у звязку з втратою годувальника, якій помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року позов задоволено.

Суд стягнув з відділення Фонду на користь УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва витрати на виплату пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 450,00 грн.

В апеляційній скарзі відділення Фонду ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Зясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва в червні, липні та серпні 2014 року була виплачена допомога у звязку з втратою годувальника ОСОБА_1

Відповідно до атестату про повну загальну середню освіту від 01 червня 2014 року ОСОБА_1 здобув повну загальну середню освіту (а. с. 11).

Як вбачається з довідки від 04 вересня 2014 року № 160982/46 він є студентом першого курсу денної форми навчання факультету агротехнологій Миколаївського національного аграрного університету. Навчання у вищому навчальному закладі закінчується у червні 2018 року (а.с.12).

УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва до відділення Фонду був направлений акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (а.с.8).

Даний акт відділенням Фонду підписано з розбіжностями та не враховано суму коштів в розмірі 450,00 грн., яка виплачена у звязку з втратою годувальника ОСОБА_1 (а.с.9).

Відповідно до листа відповідача від 12 листопада 2014 року, пенсію ОСОБА_1 не відшкодовано, оскільки він досяг 18 років та не є учнем або студентом денної форми навчання, а тому згідно з ст. 33 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не має права на страхові виплати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в період між завершенням навчання в одному із навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу ОСОБА_1 вважався непрацездатним членом сімї потерпілого, а тому сума виплаченої позивачем пенсії, повинна відшкодовуватися відповідачем.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (надалі Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (ст.4 Основ у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.4 ст.25 Основ, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 1105), визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України закріплений в якості страхувальника в сфері соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством (ст. 33 Закону № 1105).

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Відповідно до абзацу 2 п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними членами сім'ї вважаються діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців). до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Відповідно до пп. «д» п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 1105, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

За приписами п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Тобто, аналізуючи наведені норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 в період між завершеним навчанням у червні 2014 року в середній школі та вступом до вищого навчального закладу в вересні 2014 року був непрацездатним членом сімї потерпілого та такий період не перевищив чотирьох місяців, а тому останній мав право на виплату відповідної допомоги, яка повинна відшкодовуватись відділенням Фонду позивачу.

Одним із доводів апеляційної скарги є те, що рішення про фінансування заходів, повязаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованому можуть бути прийняті виключно на рівні центральних органів позивача та відповідача.

Із цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.16 Закону №1105, безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Стаття 18 Закону №1105 визначає, що виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно з п.7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, вимоги позивача про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою допомоги у звязку з втратою годувальника, відповідають змісту його прав як робочого органу Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією та основними завданнями виконавчої дирекції Фонду, визначеними розділами 2, 3 Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду від 20 квітня 2001 року №15.

Такий висновок відповідає ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2014 року (К/9991/72055/12).

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаїв залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаїв про стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський