Ухвала суду № 47627466, 22.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7149/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.Б. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Ключкович В.Ю.При секретаріВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» пред'явило позов до міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників позовом про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 10.03.2015 №23-11 та визнання протиправним та скасування рішення від 10.03.2015 №5410/10/28-10-23-26.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між товариством з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір банківського рахунку від 12.06.2008 №34477, відповідно до якого, банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №26000053447701, поточні рахунки в іноземній валюті: 26009053447702, 26008053447703, 26007053447704 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 16.02.2015 позивачем було надано до ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» платіжне доручення №356 для сплати податку на прибуток за лютий 2015 року з поточного рахунку №26000053447701 грошових коштів у розмірі 248188,00 грн.

При цьому на зазначеному платіжному дорученні наявна відмітка від 24.02.2015 про «одержання банком на виконання доручення».

Також позивачем було надано до ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» платіжне доручення від 24.02.2015 №372 для сплати податку на додану вартість за січень 2015 року з поточного рахунку №26000053447701 грошових коштів у розмірі 214875,00

На вказаному платіжному дорученні наявна відмітка від 24.02.2015 про «одержання банком на виконання доручення».

Однак, як встановлено судом, всупереч договору банківських рахунків суб'єкта господарювання від 02.06.2008 №34477 ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» не здійснив перерахування коштів до державного бюджету згідно платіжних доручень від 16.02.2015 №356 та від 24.02.2015 №372.

З огляду на те, що кошти на рахунки державного бюджету не надійшли, міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на підставі пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України винесено податкову вимогу від 10.03.2015 №23-11 та рішення про опис майна від 10.03.2015 №5410/10-28-10-23-26.

Вказані рішення контролюючого органу мотивовані несплатою узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість та авансового внеску з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.

Позивач посилаючись на протиправність оскаржуваних податкової вимоги від 10.03.2015 №23-11 та рішення про опис майна від 10.03.2015 №5410/10-28-10-23-26, звернувся до суду з даним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону №2346-III). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Таким чином, судом встановлено, що позивач сплатив зазначене у оспорюваній вимозі податкове зобов'язання, але на рахунок одержувача зазначена сума не надійшла.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем подано платіжні доручення від 16.02.2015 №356 та від 24.02.2015 №372 на перерахування коштів, що підтверджується відповідною відміткою на зазначених платіжних дорученнях, проте останні залишились без виконання з вини банку. А отже платник податку звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014 № К/800/13275/13, від 15.12.2014 № К/800/45490/14.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.