Ухвала суду № 47627327, 17.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1619/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

"17" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіБужак Н.П.,

суддів:Ісаєнко Ю.А.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Шевчук К.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Яготинського районного споживчого товариства до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Яготинське районне споживче товариство звернулися до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000201700/0 від 10.03.2009 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач по справі Яготинська міжрайонна державна податкова інспекція подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Яготинської МДПІ було проведено планову виїзну перевірку Яготинського районного споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, за результатами якої було складено акт від 05.03.2009 р. № 93/2300/30441567.

Вказаним актом зафіксовані порушення позивачем пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, пп. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(надалі Закон України №889-VІ), що виникло в результаті неповного утримання податку з доходів фізичних осіб за 2005-2006 роки по 7 особових рахунках в результаті не оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податків під звіт та не повернутих у встановлений строк. Заниження податку з доходів фізичних осіб визначено в сумі 3 191,34 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі зазначеного акту та згідно з пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі Закон України 2181-ІІІ) відповідачем було визначено суму податкового зобовязання у розмірі 9 574,02 грн., в тому числі 3 191,34 грн. основного платежу та 6 382,68 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Скарги позивача до Яготинської МДПІ від 18.03.2009 р. та до ДПА України від 19.05.2009 р. залишено без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Повторна скарга позивача від 24.07.2009 р. до ДПА України була також залишена без задоволення.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо неправомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до аб. 4 п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

В свою чергу, п. 7.47 вищевказаного Положення встановлено, що для перевірки використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо).

На підставі положень ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Таким чином, законодавством чітко не передбачений вичерпний перелік документів, що підтверджували б використання підзвітних сум.

Проте, в матеріалах справи знаходяться копії розрахункових документів та довідок, наданих позивачем до суду першої інстанції, які підтверджують витрачання підзвітних коштів підзвітними особами Яготинського районного споживчого товариства.

До того ж, судом першої інстанції було вірно зазначено, що відповідач при складанні акта перевірки посилався на пп. 3.7.2 п. 3.7, аб. 6 п. 2.17 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України, затвердженого Постановою Правління Нацбанку від 19.02.2001 року № 72, та лист Національного банку України від 14.02.2003 року № 11-113/336, що втратили чинність на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.03.2009 р.

Так, ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя:

Судді: