Ухвала суду № 47626183, 02.02.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2011 р.

справа № 2а-12328/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Мельник В.В. Проценко О.А.

при секретарі судового засідання: Потапові К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 р.

у справі № 2а-12328/09/0470 (категорія статобліку- 6.6.4)

за позовом: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

до відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод"

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехсталь"

про: стягнення суми, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2007 р. Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсталь»(далі –ТОВ «Промтехсталь») на користь Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (далі –ВАТ «Інтерпайп НТЗ») грошових коштів, що складають вартість товару, в сумі 2562280,74 грн.;

- стягнення з ВАТ «Інтерпайп НТЗ»на користь держави грошових коштів, що складають вартість товару, в сумі 2562280,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на норми ст. ст. 203, 215, 258 ЦК України, ст. ст. 207, 208 ГК України, а також посиланнями на ту обставину, що договір купівлі-продажу продукції матеріально-технічного призначення від 01.04.2008р., укладений між відповідачами, є нікчемним.

Позивач, зокрема, зазначав, що укладаючи договір від 01.04.2008 р. № 511081107 сторони (ВАТ «Інтерпайп НТЗ»та ТОВ «Промтехсталь») мали мету, що суперечить інтересам держави і суспільства, а саме умисел на ухилення від сплати податків, що проявився в завищенні податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість, тим самим завищено від’ємне значення з податку на додану вартість.

В обґрунтування своїх доводів щодо протиправності договору позивач посилався на те, що фактичні операції за договором між сторонами угоди не відбувались. Та обставина, що операції з придбання та реалізації не мали реального товарного характеру, на думку позивача, підтверджується наступним.

Дані бухгалтерського обліку ВАТ «Інтерпайп НТЗ»в частині оприбуткування товару як такого, що був поставлений легковими автотранспортними засобами та з урахуванням обсягу поставленого товару, не відповідають дійсності.

У ТОВ «Промтехсталь»перевізні документи, якими підтверджується факти перевезення (відправлення) товарів автомобільним або залізничним транспортом відсутні. Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання та відвантаження товарів ТОВ «Промтехсталь».

Згідно з наданими до перевірки сертифікатами якості на поставлену ТОВ «Промтехсталь» продукцію виробником ферохрому є Актюбінський завод феросплавів філія АТ «ТНК Казхром», вантажоотримувачем –ТОВ «Рейнольдс-Реаліті»код 22924609, м. Київ. Однак згідно отриманої інформації податковою міліцією СДПІ по роботі з великими платниками податків від посадових осіб ТОВ «Рейнольдс-Реаліті»підприємство не мало ніяких фінансово-господарських взаємовідносин ні з Актюбінським заводом феросплавів філії АТ «ТНК Казхром», ні з ТОВ «Промтехсталь».

Крім того, ТОВ «Промтехсталь»не надало доказів наявності умов для зберігання та відвантаження товару, зазначеного в договорі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2010р. у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду обґрунтовано посиланням на те, що правочин, на який посилається позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, не є нікчемним, або таким, що визнаний недійсним судом. Отже, підстави для застосування норм ст. 208 ГК України у даному випадку відсутні.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2010р. та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Особа, що подала апеляційну скаргу, зазначає, що судом невірно застосовано норми ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України та не прийнято до уваги обставини, що свідчать про протиправну мету осіб, що укладали договір купівлі-продажу продукції матеріально-технічного призначення від 01.04.2008р.,та нікчемність названого правочину.

Позивач зазначає, що судом порушено ст. 662 ЦК України, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568.

Факти-судження суду стосовно того, що серед документів, які продавець зобов’язаний оформити та передати покупцеві разом із товаром, відсутній обов’язок оформлення та надання товарно-транспортної накладної, суперечать ст. 662 ЦК України, Правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Названі нормативні акти свідчать про правомірність висновків СДПІ по роботі з великими платниками податків в частині висновку про необхідність наявності копій товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт відвантаження товарів ТОВ «Промтехсталь»та отримання їх ВАТ «Інтерпайп НТЗ». Їх відсутність свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

Позивач також вказує наступне.

СДПІ по роботі з великими платниками податків в обґрунтування своїх висновків посилалися на підписаний посадовими особами підприємства додаток № 17 до акту перевірки ВАТ «Інтерпайп НТЗ», в якому перераховані всі автомобілі, на яких відповідно до наданих в ході перевірки первинних документів здійснювалися перевезення феросплавної продукції, серед яких фігурували і легкові автомобілі, технічні властивості яких не дозволяють здійснювати перевезення зазначеної вище кількості продукції, а також в матеріалах справи містяться пояснення власників легкових автомобілів, відповідно до яких їх автомобілі не використовувались ними з метою здійснення перевезень товару, що був оприбуткований на складі феросплавів ВАТ «Інтерпайп НТЗ», а також не передавались в оренду іншим особам для здійснення такої діяльності.

В той же час, ВАТ «Інтерпайп НТЗ»в усній формі заперечувало використання легкових автомобілів, а в установленому порядку надана СДПІ по роботі з великими платниками податків інформація спростована не була.

В судовому рішенні дана обставина залишена судом без уваги, суд не проявив власної ініціативи для з’ясування цього питання, і тому, саме суд повинен був зробити запит до Державтоінспекції ГУ МВС України в Дніпропетровській області з приводу визначення категорії автомобілів.

Отже, дані бухгалтерського обліку в частині оприбуткування товару як такого, що був поставлений легковими автотранспортними засобами та з урахуванням обсягу поставленого товару, не відповідають дійсності.

Таким чином, судом не враховано ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»та порушена ст. 11 КАС України в частині офіційного з’ясування всіх обставин по справі.

ВАТ «Інтерпайп НТЗ»та ТОВ «Промтехсталь»подали заперечення на апеляційну скаргу, у яких просять залишити постанову суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

ВАТ «Інтерпайп НТЗ»в своїх запереченнях вказує, що рішення суду відповідає чинному законодавству, оскільки, зазначаючи про відсутність реального наміру у сторін на поставку та придбання товару, позивач веде мову про фіктивний правочин.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В апеляційній скарзі зазначено, що судом порушено ст. 662 ЦК України та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Однак, ст. 662 ЦК України визначає обов’язок продавця передати покупцю разом із товаром документи, які стосуються товару. При цьому, у даній статті не вказаний перелік обов’язкових для передачі документів. Перелік таких документів вказується сторонами у договорі. Договором, укладеним між ВАТ «Інтерпайп НТЗ»та ТОВ «Промтехсталь», не передбачалося надання товарно-транспортних накладних. Постачання товару відбувалося на умовах СРТ склад покупця, тобто обов’язок по доставці товару покладався на постачальника. Посилання позивача щодо обов’язковості оформлення товарно-транспортних накладних постачальником відповідач вважає необґрунтованим. Відповідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред’явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху.

В той же час, представники податкової інспекції наполягають на тому, що автотранспорт, зазначений в первинних документах ВАТ «Інтерпайп НТЗ»(які підтверджують оприбуткування товару) належить до категорії легкових автомобілів, що свідчить про те, що фактичне відвантаження товарів та реальне транспортування не здійснювалося. Проте, зазначена інформація не відповідає дійсності, оскільки на запит ВАТ «Інтерпайп НТЗ»Управління Державтоінспекції ГУ МВС України у Дніпропетровській області надало відповідь, в якій зазначено, що автомобілі щодо яких було надано запит, відносяться до категорії вантажного автотранспорту.

ТОВ «Промтехсталь»у своїх запереченнях зазначає, що вимоги податкової стосовно стягнення грошових коштів з відповідача - 2 на користь відповідача - 1 не відповідають нормам законодавства, що визначає права та функції органів державної податкової служби.

ТОВ «Промтехсталь»також вказує наступне.

Позивач наводить у своєму позові, що договором поставки відповідачем - 2 нібито передано відповідачу - 1 товар, вартість якого складає 2 562 280, 74 грн.

Однак, за наведеним договором відповідачем - 2 на користь відповідача - 1 було поставлено товару на загальну суму 38 866 808, 09 грн. Відповідач - 1 розрахувався з відповідачем 2 за поставлений товар не в повному обсязі та на даний час має заборгованість за поставлений товар в сумі 7 993 050, 32 грн.

З приводу заборгованості відповідача 1 перед відповідачем 2 за поставлений товар відповідно до договору № 511081107 від 01.04.2008 р. існує господарський спір, в якому відповідач 1 при розгляді справи судами першої та другої інстанцій фактичну поставку товару та її обсяги і вартість поставленого товару не заперечував.

Представник відповідача - 2 вважає за необхідне повідомити суд, що за наведеним договором ТОВ «Промтехсталь»отримало від відповідача - 1 не повну оплату товару, а тому вимога щодо стягнення 2 562 280, 74 грн. не може бути задоволена також з цих підстав.

Представники позивача у судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги

підтримали.

Представники відповідачів підтримали доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу. Просили залишити останню без задоволення.

Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 01.04.2008 р. між ВАТ «Інтерпайп НТЗ»і ТОВ «Промтехсталь»був укладений договір № 511081107 на постачання продукції, найменування, кількість та ціна якої та умови поставки вказані у специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору. Згідно даних, зазначених у специфікаціях, умови поставки товару –СРТ склад покупця, за «Інкотермс»у редакції 2000 р. постачальник передає покупцю разом з товаром супровідні документи: рахунок –фактуру, товарно-транспортний документ (залізничну накладну, товарну накладну), сертифікат якості та податкову накладну. Розрахунок за придбаний товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 днів з дати поставки. У період з березня по травень 2009 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків здійснила перевірку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого ВАТ «Інтерпайп НТЗ» у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2008 р. та січень-лютий 2009 р. Загальна вартість товару, включеного до складу податкового кредиту в деклараціях з ПДВ складає 2 562 280, 74 грн., в тому числі ПДВ –427 046, 79 грн. (листопад 2008 р –569 524, 57 грн., в тому числі ПДВ –94 920, 76 грн., грудень 2008 р. –1 114 213, 68 грн., в тому числі ПДВ –185 702, 28 грн., січень 2009 р. –725 604, 00 грн., в тому числі ПДВ –120 934, 00 грн., лютий 2009 р. –152 938, 50 грн., в тому числі ПДВ –25 489, 75 грн.). В результаті перевірки позивач дійшов висновку, що договір № 511081107 від 01.04.2008 р. є таким, що укладений відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, і в силу ст. ст. 215,228 ЦК України є нікчемним, про що зазначив в актах від 23.03.2009 р. № 110/08-02/2-05393116, від 22.04.2009 р. № 229/08-02/2-05393116, від 19.05.2009 р. № 391-08-02/2-05393116. Підтвердженням нікчемності угоди є фактична відсутність операцій за договором у період, що перевірявся, яка мала місце на думку позивача. Висновків про відсутність операцій податкова дійшла, виходячи з того, що під час перевірки не були надані товарно-транспортні накладні; більшість автотранспорту, зазначеного в первинних документах (прибуткових ордерах) ВАТ «Інтерпайп НТЗ»належить до категорії легкових автомобілів, що є порушенням ст. 6 Закону України «Про транспорт»та Закону України «Про автомобільний транспорт»та свідчить про фактичне невідвантаження товару. Ознаками фіктивності з боку ТОВ «Промтехсталь»є відсутність документів на підтвердження права власності або оренди приміщень для здійснення господарської діяльності та документів на підтвердження здійснення перевезень товару.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 208 ГК України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Промтехсталь»коштів на користь ВАТ «Інтерпайп НТЗ», та стягнення з останнього коштів до бюджету.

Однак, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача - 2 на користь відповідача - 1 грошових коштів у сумі 2562280,74грн. не можна визнати такими, що відповідають діючому законодавству, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України «...органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Діюче законодавство України, зокрема Закон України «Про державну податкову службу в Україні», КАС України, не передбачає прав органів державної податкової служби на звернення до суду з вимогами щодо захисту прав суб'єктів підприємницької діяльності, у т. ч. з вимогами щодо захисту їх майнових прав.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі, іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Саме такий спосіб захисту майнових прав ВАТ «Інтерпайп НТЗ»передбачено діючим законодавством.

Відповідно доч.1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, вимоги позивача, заявлені до відповідача - 2, не можна визнати законними, оскільки у позові та апеляційній скарзі йдеться про протиправний намір обох сторін, що повинно тягти за собою наслідки, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України, для даного випадку.

Вимоги щодо стягнення з відповідача - 1 грошових коштів також не підлягають задоволенню, виходячи з норм ст. 208 ГК України.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи податкової служби можуть звертатися до суду з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за недійсними угодами, у даному випадку відповідач - 1 не отримував і не повинен був отримувати грошових коштів, про вартість отриманого майна у ст. 10 Закону не йдеться. Крім того, в обґрунтування своїх вимог податкова зазначає, що ВАТ «Інтерпайп НТЗ»фактично не отримало продукцію на суму 2562280,74 грн.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норми ст. 208 ГК України, яка передбачає застосування санкцій до осіб, між якими виникли господарські зобов'язання, що суперечать інтересам держави та суспільства. Тобто, правопорушенням є саме досягнення домовленості щодо протиправної мети. Як свідчать позов та апеляційна скарга, позивач зазначає, що протиправна домовленість мала місце під час укладання договору від 01.04.2008р., що свідчить про його нікчемність. Однак, відповідно до частини 1 статті 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, застосування названих санкцій щодо протиправного, як на думку позивача, діяння, яке відбулося 01.04.2008р, в межах строку, визначеного ст. 250 ГК України, не є можливим.

Таким чином, майнові вимоги податкової, виходячи з тих обставин, на які вона посилається, не відповідають діючому законодавству.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач не довів факт укладання договору від 01.04.2008р. з протиправною метою. Так, матеріали справи (акт перевірки ТОВ «Промтехсталь»від 07.07.09р., постанова ВГС України від 22.12.2010р. по справі № 30/173-10, пояснення відповідача -2) свідчать, що правовідносини за названим договором мали місце між сторонами і до листопада 2008р. Однак про відсутність операцій поставки між сторонами у квітні-жовтні 2008р. позивач не зазначає, що спростовує висновки позивача про фіктивний характер угоди.

Отже, висновки суду першої інстанції не суперечать обставинам справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки суд першої інстанцій прийняв правильне по суті рішення, підстави для його скасування відсутні. Виходячи з зазначеного, апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу виготовлено у повному обсязі 09.03.2011 р.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.А. Проценко