Ухвала суду № 47626041, 07.02.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2011 р. Справа № 2а-353/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіКатолікяна М.О.,

суддів Коршуна А.О. , Мельника В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська агропромислова компанія»на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2009 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська агропромислова компанія»до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення,

у с т а н о в и л а:

09 січня 2009 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що з 27 листопада по 10 грудня 2008 року відповідач провів позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.01.2006 р. по 30.09.2008 р. За результатами перевірки було складено акт, згідно з яким позивачем порушено підпункт 7.2.6 пункту 7.2, підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(завищено податковий кредит на 163 725,00 грн. включення до складу податкового кредиту сум, отриманих у результаті виконання господарських зобовязань перед ППФ «Гепард», яка має ознаки фіктивності). 31.12.2008 р. на підставі встановлених даних відповідачем було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0002742301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 133 800,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 66 900,00 грн. На підтвердження здійснення господарської діяльності ППФ «Гепард»видала позивачу податкові накладні, оформлені належним чином, тому позивач обґрунтовано включив відповідні суми до податкового кредиту. Господарські договори, укладені між позивачем та вказаним підприємством, у судовому порядку недійсними не визнані, а в акті перевірки відсутні докази на те, що саме при здійсненні господарських операцій з позивачем ППФ «Гепард» здійснювала фіктивну підприємницьку діяльність. Це підприємство відповідно до статей 91, 92 ЦК України під час виконання господарських зобовязань було правоздатним і дієздатним. Приведені обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення

№ 0002742301/0 від 31.12.2008 р. (т. 1 а.с.а.с. 3 6, 90).

10 березня 2009 року судом було ухвалено постанову, якою суд відмовив у задоволенні позову. Постанова суду вмотивована тим, що ППФ «Гепард»дійсно здійснювала фіктивне підприємництво, тому її діяльність не є господарською, а документи, складені у процесі такої діяльності, не відповідають дійсності і також є фіктивними. Що стосується правочинів, укладених з участю цього підприємства, то вони відповідно до статті 215 ЦК України є нікчемними (т. 2 а.с.а.с. 155 157).

23 березня 2009 року позивач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі позивач зазначив, що відповідно до статті 71 КАС України обовязок доведення правомірності рішення в адміністративних справах про протиправність рішень субєкту владних повноважень покладається на відповідача. В якості доказу правомірності ухваленого податковим органом рішення відповідач надав вирок суду. Інших доказів останнім надано не було. Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції і задовольнити поданий позов (т. 2 а.с.а.с. 165 167, 169).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що у період з 27 листопада по 10 грудня 2008 року у позивача відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.01.2006 р. по 30.09.2008 р.

За результатами проведеної перевірки 24.12.2008 р. було складено акт

№ 1595/23/31670299 згідно з яким позивачем порушено підпункт 7.2.6 пункту 7.2, підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(завищено податковий кредит на 163 725,00 грн. включення до складу податкового кредиту сум, отриманих у результаті виконання господарських зобовязань перед ППФ «Гепард», яка має ознаки фіктивності) (т. 1 а.с.а.с. 8 89).

Відповідно до акту перевірки позивач придбав у ППФ «Гепард»послуги з обробки заготовок: у ІІІ кварталі 2006 року на суму 18 261,00 грн., у ІV кварталі 2006 року на суму 75 121,00 грн., у І кварталі 2007 року на суму 168 878,00 грн., у ІІ кварталі 2007 року на суму 182 250,00 грн., у ІІІ кварталі 2007 року на суму 374 117,00 грн. До складу валових витрат було включено 818 627,00 грн. Розрахунки за надані послуги здійснювались шляхом відвантаження продукції згідно з накладними на реалізацію товарно-матеріальних цінностей вартістю 759 427,60 грн. на безготівковим шляхом в сумі 8 114,00 грн. Залишок несплаченої за послуги суми (214 810,80 грн.) переведено шляхом укладення договорів переводу боргу ТОВ «Факел».

На підставі складеного акту 31.12.2008 р. було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0002742301/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 133 800,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 66 900,00 грн. (т. 1 а.с. 7).

Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Законом України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Законом України від 28.12.1994 р.

№ 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», Кримінальним кодексом України.

Матеріали справи, крім викладеного, містять вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, постановлений 26.05.2008 р. у кримінальній справі № 1-468/08 відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (т. 1 а.с.а.с. 106 122).

За вказаним вироком ОСОБА_3 (директор ППФ «Гепард») визнано винним у скоєнні злочину, зокрема, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України, яка передбачає відповідальність за здійснення фіктивного підприємництва. Постановлений вирок набрав законної сили.

В силу частини 1 статті 205 КК України - це створення або придбання субєктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Вироком від 26.05.2008 р., зокрема, встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вересня 2006 року по листопад 2007 року, а ОСОБА_4 з листопада 2006 року по листопад 2007 року, обєднані єдиним злочинним умислом, виконуючи відведену кожному роль, діючи спільно й узгоджено між собою, шляхом унесення завідомо неправдивих відомостей до бухгалтерських, податкових та інших офіційних документів приховували незаконну діяльність контрагентів з ухилення від сплати податку на додану вартість, конвертуючи у готівкові, безготівкові кошти, що переважно надходили на рахунки ПП «Рустан», ППФ «Гепард», ТОВ «Стек-2005», ТОВ «Тріумф-2005», ТОВ «Урожай-2005»тощо. Конвертація грошових коштів, отриманих від підприємницької діяльності вказаних підприємств заподіяла матеріальну шкоду інтересам держави у виді податку на додану вартість, що не надійшов, у сумі 7 385 526,00 грн. Таким чином, судом дії ОСОБА_3 кваліфіковані як дії, спрямовані на створення субєкту підприємницької діяльності (ППФ «Гепард») з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду.

Предметом судового розгляду у цій справі, зокрема, є зясування та застосування правових наслідків дій ОСОБА_3 (керівника ППФ «Гепард»), щодо якого ухвалений вирок від 26.05.2008 р., а тому він є обовязковим під час розгляду даної справи.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР існують 3 умови, за яких можливе збільшення податкового кредиту у звітному періоді: придбання товарів, по яких платником податку нараховані (сплачені) суми податку на додану вартість з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; настання дати виникнення права на податковий кредит за першою подією: або дата списання коштів в оплату товарів, або дата одержання податкової накладної; наявність податкової накладної, оформленої в установленому порядку, яка підтверджує суму податкового кредиту.

За змістом абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Між тим, абзацами 1, 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7.4 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В силу пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, оскільки судовим рішенням (вироком), що набрало законної сили, було доведено факт здійснення фіктивного підприємництва керівником ППФ «Гепард», то й діяльність цього підприємства не є господарською у розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону

№ 334/94-ВР.

Ураховуючи викладене та зміст приведених норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у позивача правових підстав для включення суми податку на додану вартість по операціях з ППФ «Гепард»до складу податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги щодо дотримання позивачем та ППФ «Гепард»вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, наявності у останньої дієздатності та правоздатності не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду у кримінальній справі.

Зясувавши у достатньо повному обсязі права та обовязки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська агропромислова компанія»залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2009 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська агропромислова компанія»до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя М.О. Католікян

Суддя В.В. Мельник

Суддя А.О. Коршун