Постанова № 47624933, 28.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р. Справа № 922/2088/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - Бакуменко С.В. (дов. б/н від 06.10.2014 р.)

відповідача - Тодорова О.Г. (дов. №77 від 27.07.2015 р.)

3-ої особи - Нагорнюк Ю.С. (дов. №08-11/1700/2-15 від 16.04.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3533Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2015 року у справі

за позовом Комунального підприємства "Підземне місто", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківська міська рада, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, КП "Підземне місто", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ "МРІС" збитки, понесені у зв'язку із зберіганням рекламних щитів ТОВ "МРІС" в розмірі 8854,84 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі №922/2088/15 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено повністю.

Відповідач, ТОВ "МРІС", з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи. Просить рішення господарського суду скасувати в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що затверджений рішенням Харківської міської ради від 22.06.2011 р. за №444 Порядок, на який посилається відповідач в обґрунтування апеляційної скарги регулює взаємовідносини, що виникли з приводу розміщення зовнішньої реклами. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Харківська міська рада вимоги ухвали суду від 26.06.2015 р. не виконала, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надала, представник в судовому засіданні апеляційні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими. Просить рішення суду першої інстанції залишити в силі, в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін та третьої особи, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2014 р. між КП "Підземне місто" та ТОВ "Міська Рекламно-Інформаційна Система" був укладений договір № 20Р/04/14 на послуги з надання місць для розміщення рекламних щитів (а.с. 11-18).

Предметом вказаного договору є послуги з надання місць для розміщення рекламних щитів у підземних підвуличних пішохідних переходах, що знаходяться на балансі Комунального підприємства "Підземне Місто"( п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1.1. договору КП "Підземне місто" зобов'язалось надавати рекламні місця ТОВ "МРІС" згідно з розділом 1 цього договору.

Згідно пункту 3.1.13 договору ТОВ "МРІС" зобов'язано виконати демонтаж і вивезення з території КП "Підземне Місто" рекламного щиту протягом п'яти робочих днів з дня отримання поштового листа з вимогою демонтажу в зв'язку з закінченням терміну дії договору.

Пунктом 2.1.7 договору передбачено обов'язок КП "Підземне Місто" письмово повідомити ТОВ "МРІС" про виконання демонтажу його рекламного щита у випадках, передбачених пунктом 2.2.4 цього договору.

Пунктом 2.2.2. договору сторони передбачили, що КП "Підземне Місто" має право вимагати здійснення демонтажу рекламного щиту після закінчення терміну дії договору. ТОВ "МРІС" зобов'язано виконати демонтаж та вивезення з території КП "Підземне місто" рекламного щиту протягом п'яти днів з дня отримання поштового листа з вимогою демонтажу у зв'язку з закінченням терміну дії договору.

Відповідно до пункту 2.2.4 договору, КП "Підземне Місто" має право здійснювати демонтаж рекламного щиту самостійно, якщо ТОВ "МРІС" не було виконано письмову вимогу КП "Підземне Місто" з демонтажу рекламного щиту після закінчення терміну дії договору.

Відповідно до пункту 2.2.6 договору при виконанні демонтажу рекламного щиту силами КП "Підземне Місто", ТОВ "МРІС" відшкодовує витрати з демонтажу рекламного щиту.

Договір набирає чинності з моменту досягнення сторони домовленості по всім істотним умовам та підписання сторонами тексту договору та діє до 30.06.2014 р. включно (п.8.1 договору).

27.06.2014 р. до вказаного договору укладена додаткова угода № 1, умовами якої продовжено дію договору до 31.07.2014 р. (а.с. 19).

По закінченні строку дії договору, у зв'язку з відсутністю взаємної згоди сторін щодо продовження строку його дії, КП "Підземне місто" повідомило ТОВ "МРІС" про закінчення строку дії договору та обов'язок демонтажу розміщених рекламних щитів.

В порушення вимог договору ТОВ "МРІС" не виконало жодних дій, направлених на демонтаж та схоронність власного майна, в зв'язку з чим КП "Підземне місто" самостійно здійснило демонтаж 27 рекламних щитів.

КП "Підземне місто" (поклажодавець) 12.08.2014 р. уклало з ТОВ "Харківський центральний ринок" (зберігач) договір складського зберігання майна №140812/1, відповідно до умов якого на зберігання передано 17 рекламних щитів (а.с. 20-22).

Згодом, 19.08.2014 р. КП "Підземне місто" (поклажодавець) уклало з ПП "Урожай-Т" (зберігач) договір зберігання №2-ЗБ/08/14, за умовами якого передало на зберігання решту рекламних щитів (а.с. 24-27).

Факт приймання-передачі рекламних щитів на зберігання підтверджується актами від 12.08.2014 р. та 19.08.2014 р. (а.с. 23, 28).

До ПП "Урожай-Т" передано на зберігання щити без підсвітки в кількості 10 шт. за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 2 на суму 1800 грн. в місяць. До ТОВ "Харківський центральний ринок" передано на зберігання щити без підсвітки в кількості 17 шт. за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 33, приміщення № 13 підвалу в нежитловій будівлі літ. "А-1-2" на суму 900 грн. в місяць.

КП "Підземне місто" за договорами зберігання рекламних щитів здійснено оплату послуг:

- за договором зберігання з ТОВ "Харківський центральний ринок" на суму 2700,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 73 від 02.12.2014 р., № 96 від 22.12.2014 р., № 120 від 22.01.2015 р. (а.с. 29-31);

- за договором зберігання з ПП "Урожай-Т" на суму 6154,84 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 434 від 11.11.2014 р., № 456 від 02.12.2014 р., № 513 від 22.12.2014 р., № 22 від 17.01.2015 р. (а.с. 32-35).

Загальна сума сплачена КП "Підземне місто" за зберігання рекламних щитів за договорами зберігання становила 8 854,84 грн.

З метою відшкодування збитків, понесених у зв'язку із зберіганням рекламних щитів, КП "Підземне місто" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "МРІС" суми збитків в розмірі 8 854,84 грн.

В обґрунтування позову КП "Підземне місто" посилається на вимоги чинного законодавства щодо належного виконання зобов'язань та судові рішення, що набрали законної сили у господарській справі № 922/3435/14.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, визнав їх законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду з огляду на таке.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 224-225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема,: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Факт завдання позивачу збитків, понесених у зв'язку із зберіганням рекламних щитів ТОВ "МРІС", встановлений рішенням господарського суду Харківської області від 04.11.2014 р. по справі № 922/3435/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 р.

Згідно приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що суму збитків, понесених у зв'язку із зберіганням рекламних щитів ТОВ "МРІС" за період листопад-грудень 2014 року у розмірі 8854,84 грн. позивачу ТОВ "МРІС" не відшкодовано.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими посилання відповідача в апеляційній скарзі на необхідність застосування судом до виниклих між сторонами правовідносин "Порядку виявлення, демонтажу, обліку, зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу та благоустрій населених пунктів, подальшого розпорядження ними", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 22.06.2011 р. за №444 та роз'яснення Департаменту контролю Харківської міської ради про проведення демонтажу рекламних конструкцій на території міста Харкова, з огляду на таке.

З аналізу вищевказаного Порядку вбачається, що цим нормативним актом регулюються правовідносини, що виникли з приводу розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" (далі - Закон), який в даному випадку є спеціальним нормативно-правовим актом вищої дії, зовнішня реклама це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Статтею 1 Закону також надано поняття внутрішньої реклами - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються.

Відповідно до статті 17 Закону розміщення внутрішньої реклами погоджується лише з власником місця її розташування або з уповноваженою ним особою.

Підземні пішохідні переходи, де були розміщені рекламні щити відповідача, за своєю природою є інженерними штучними спорудами, призначеними для переходу пішоходів під землею, тому розміщена на території підземних пішохідних переходів реклама є виключно внутрішньою.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі №922/2088/15 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі №922/2088/15 залишити без змін.

Повна постанова підписана 29.07.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.