Постанова № 47624880, 21.07.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. Справа № 914/368/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенка О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт.Підволочиськ, Тернопільської області від 05.05.2015р.

на рішення господарського суду Львівської області від 20.04.2015р.

у справі № 914/368/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Тернопільська область, Підволочиський район, смт. Підволочиськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-АГРОІНВЕСТ", Жидачівський район, смт. Гніздичів,

про стягнення грошових коштів у сумі 218 995,83грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Янклевич Я.Є. - представник,

14.05.2015р. на адресу суду поступила апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Львівської області від 20.04.2015р. у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу Гнатюк Г.М. При цьому, відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, до складу колегії входять судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою суду від 18.05.2015р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 23.06.2015р.

У зв'язку з перебуванням судді Кравчук Н.М. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року у склад колегії для розгляду вказаної справи замість судді Кравчук Н.М. введено - суддю Якімець Г.Г.

Ухвалою суду від 23.06.2015р. розгляд справи відкладено до 21.07.2015р.

Зважаючи на перебування судді Якімець Г.Г. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 року у склад судової колегії для розгляду справи №914/368/15 внесено зміни, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.

В судове засідання 21.07.2015р. з'явився представники відповідача, якому роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України та який надав суду усні пояснення.

Представник позивача (скаржника) жодного разу не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

При цьому на виконання вимог ухвал суду від 18.05.2015р. та від 23.06.2015р. скаржником надіслано оригінали доказів надсилання копії апеляційної скарги відповідачу, які долучені до матеріалів справи.

Враховуючи, що ухвалами суду від 18.05.2015р., від 23.06.2015р. явка повноважних представників сторін була визнана судом на власний розсуд, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 20 квітня 2015 року у справі №914/368/15 (суддя Шпакович О.Ф.) в задоволенні позовної вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з ТзОВ «КПК-Агроінвест» суми основного боргу в розмірі 156 298,00грн. - відмовлено повністю. В частині вимог позивача про стягнення сум пені (36 682,47грн.), 3% річних від прострочених платежів (4 162,21грн.) та інфляційних втрат (21 853,15грн.) - позов залишено без розгляду. При цьому, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог на 50 000,00грн., фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 повернено з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 000,00грн.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як місцевим господарським судом прийнято його з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність поставки товару за видатковою накладною №ГП-0000231 від 17.09.2014 на суму 186296,00 грн. При цьому апелянт, в підтвердження цієї обставини долучив до апеляційної скарги видаткову накладну №ГП-0000231 від 17.09.2014 про поставку 32 120 кг макухи соєвої на суму 186296,00 грн., рахунок № ГП-0000084 від 17.09.2014 р., товарно-транспортну накладну № 198 від 17.09.2014 р., згідної якої ФОП ОСОБА_2 власним автотранспортом поставив ТОВ «КПК-Агроінвест» 32 120 кг макухи соєвої (Замовником і вантажоодержувачем у даному випадку виступало ТОВ «КПК-Агроінвест», а вантажовідправник - ФОП ОСОБА_2); податкову накладну № 27 від 17.09.2014 р. про поставку ФОП ОСОБА_2 відповідачу 32 120 кг макухи соєвої, на загальну суму 186 296 грн., в т. ч. ПДВ - 31 049,33 грн. Крім цього, апелянт зазначив, що між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «КПК-Агронівест» було проведено взаємозвірку по розрахунках за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. станом на 01.10.2014 р., про що складно відповідний акт, який був підписаний обома сторонами та завірений їхніми печатками і зі змісту якого вбачається, що ТОВ «КПК-Агроінвест» отримало за видатковою накладною №ГП-0000231 від 17.09.2014 макуху соєву на суму 186296,00 грн.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 22.06.2015р. (вх. №01-04/3987/15 від 23.06.2015р.) та в судовому засіданні представник ТзОВ «КПК-Агроінвест» спростовує доводи скаржника та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 20.04.2015р. у справі №914/368/15 слід частково скасувати, враховуючи наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-АГРОІНВЕСТ" з 206 298,00 грн. боргу, що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості поставленої продукції, а також 21853,15грн. інфляційних втрат, 4162,21грн.3% річних та 36682,47грн. пені.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі 22.07.2014р. укладено Договір №71-07/2014, згідно з умовами якого постачальник (позивачу у справі) зобов'язується поставити у встановлені терміни покупцю олію соєву та/або макуху соєву, а покупець (відповідач у справі) зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, позивачем, на протязі серпня-листопада місяця 2014 року, здійснено поставку Відповідачу товарів на загальну суму 3 206 162,00грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, підписаними сторонами:

- №ГП-0000201 від 27.08.2014р. на суму 195 000,00грн.;

- №ГП-0000215 від 05.09.2014р. на суму 192 000,00грн.;

- №ГП-0000210 від 03.09.2014р. на суму 46 144,00грн.;

- №ГП-0000214 від 04.09.2014р. на суму 192 000,00грн.;

- №ГП-0000223 від 12.09.2014р. на суму 214 520,00грн.;

- №ГП-0000224 від 15.09.2014р. на суму 44 908,00грн.;

- №ГП-0000230 від 17.09.2014р. на суму 27 810,00грн.;

- №ГП-0000233 від 19.09.2014р. на суму 44 908,00грн.;

- №ГП-0000235 від 20.09.2014р. на суму 185 136,00грн.;

- №ГП-0000237 від 23.09.2014р. на суму 193 002,00грн.;

- №ГП-0000238 від 25.09.2014р. на суму 28 428,00грн.;

- №ГП-0000241 від 26.09.2014р. на суму 47 174,00грн.;

- №ГП-0000243 від 29.09.2014р. на суму 46 762,00грн.;

- №ГП-0000244 від 02.10.2014р. на суму 184 908,00грн.;

- №ГП-0000246 від 02.10.2014р. на суму 181 488,00грн.;

- №ГП-0000251 від 08.10.2014р. на суму 178 638,00грн.;

- №ГП-0000252 від 09.10.2014р. на суму 176 586,00грн.;

- №ГП-0000253 від 14.10.2014р. на суму 174 492,00грн.;

- №ГП-0000256 від 16.10.2014р. на суму 175 158,00грн.;

- №ГП-0000260 від 23.10.2014р. на суму 175 713,00грн.;

- №ГП-0000265 від 28.10.2014р. на суму 166 500,00грн.;

- №ГП-0000267 від 03.11.2014р. на суму 170 329,00грн.;

- №ГП-0000274 від 13.11.2014р. на суму 164 557,00грн.

Крім цього, в підтвердження поставки товарів позивачем долучено до матеріалів справи видаткову накладну №ГП-0000231 від 17.09.2014 на суму 186 296,00грн., яка не підписана зі сторони відповідача (як отримувача товару) і факт поставки за якою відповідач заперечив.

Відповідно до п.6.3 Договору, відповідач зобов'язався здійснювати попередню оплату повної вартості замовленого товару з моменту пред'явлення Позивачем Рахунку.

Згідно п.6.3 Договору передбачено також можливість погодження Сторонами здійснення поставки товару без попередньої оплати його вартості, - при умові надання Відповідачем гарантії проведення оплати упродовж 7 операційних днів (з моменту підписання Видаткової накладної).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, на момент пред'явлення позову, отримано товару на загальну суму 3 206 162,00грн. і проведено оплату за нього в розмірі 3186160,00грн. Таким чином борг складав 20 002,00грн.

Натомість позивачем заявлено до стягнення з відповідача 206 298,00 грн. боргу, включаючи суму 186 296,00грн. за товар, який фактично не був поставлений відповідачу.

Зважаючи на те, що факт поставки продукції по видатковій накладній №ГП-0000231 від 17.09.2014 на суму 186 296,00грн. документально не підтверджено, а також те, що під час розгляду справи судом першої інстанції Відповідачем сплачено кошти у сумі 50 000,00грн., що підтверджується Платіжними дорученнями №434 від 11.02.15 та №282 від 12.02.15 (по 25 000,00грн. кожне) і в цій частині позивач просив зменшити розмір позовних вимог, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що на час розгляду спору борг - відсутній, а тому в задоволенні позову в частині стягнення боргу відмовлено правомірно.

Доводи апелянта про те, що товар за видатковою накладною №ГП-0000231 від 17.09.2014 на суму 186 296,00грн. був поставлений відповідачу, судом апеляційної інстанції відхиляється, зважаючи на наступне.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів загального законодавства.

Згідно статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місті і покупець поінформований про це.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення. Згідно з ч.І ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 року (надалі «Положення») зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо неможливо, безпосередньо після її завершення.

Також, п.2.4, 2.5 Положення визначено, що первинні документи (на паперових зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Крім цього, відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» від 16.05.96 р. №99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі -цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Зважаючи на те, що видаткова накладна №ГП-0000231 від 17.09.2014 на суму 186 296,00грн., не підписана зі сторони отримувача товару, а отже не оформлена належним чином, а також враховуючи відсутність довіреності на отримання вказаного у ній товару, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність належних доказів поставки товару за цією накладною.

Долучена копія товарно-транспортної накладної №198 від 17.09.2014 року, не може бути доказом отримання відповідачем товару, оскільки вона лише підтверджує факт укладення договору перевезення і є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Посилання апелянта на акт звірки взаємних розрахунків між сторонами по даній справі, судом апеляційної інстанції оцінюється критично, так як акт звірки взаємних розрахунків не є первинним документом та не відображає безпосередньо господарські операції та не підтверджує факт їх здійснення, а тому не може вважатися доказом, що підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, у відповідності до ч.1 ст.43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі спростовуються викладеним вище аналізом обставин справи та чинного законодавства, а тому судом апеляційної інстанції відхиляються.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки господарського суду Львівської області про безпідставність вимог позивача щодо стягнення основного боргу, у зв'язку з чим в цій частині правомірно відмовлено в задоволенні позову.

Натомість вважає невірними висновки суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду в частині вимог позивача про стягнення пені, річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим, в цій частині рішення слід змінити з огляду на наступне.

Як вбачається з умов договору, (п.6.3) відповідач зобов'язався здійснювати попередню оплату повної вартості замовленого товару з моменту пред'явлення Позивачем Рахунку. Згідно п.6.3 Договору передбачено також можливість погодження Сторонами здійснення поставки товару без попередньої оплати його вартості, - при умові надання Відповідачем гарантії проведення оплати упродовж 7 операційних днів (з моменту підписання Видаткової накладної).

Однак, позивачем не долучено до матеріалів справи жодного доказу про виставлення рахунків відповідачу, у зв'язку з чим неможливо встановити момент виникнення зобов'язання щодо оплати товару, а отже і момент з якого мали б бути нараховані штрафні санкції, річні та інфляційні втрати.

Таким чином, враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо заборгованості, як не доведеної позивачем, та неможливість з'ясувати коли виставлялися рахунки на оплату і з якого моменту позивач вважає протермінованою саму оплату по накладних, які визнаються відповідачем, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що місцевим господарським судом помилково залишено без розгляду вимоги позивача щодо стягнення пені, інфляційних втрат та річних.

Зважаючи на викладене, рішення в частині залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення сум пені (36 682,47грн.), 3% річних від прострочених платежів (4 162,21грн.) та інфляційних втрат (21 853,15грн.) слід скасувати та в їх задоволенні - відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 20.04.2015 року у справі №914/368/15 скасувати в частині залишення без розгляду вимог позивача про стягнення сум пені (36 682,47грн.), 3% річних від прострочених платежів (4 162,21грн.) і інфляційних втрат (21 853,15грн.) та в цій частині в позові відмовити повністю.

3. В решті рішення господарського суду Львівської області від 20.04.2015 року у справі №914/368/15 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 27.07.2015р.