Постанова № 47624834, 20.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р. Справа№ 910/9040/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.06.2015

у справі №910/9040/15 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області,

до Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»,

про спонукання до виконання умов договору,

за участю представників:

від позивача: Павка Ю.А. - представник (довіреність №18-225/74269 від 11.12.2014);

від відповідача: Балаценко М.І. - представник (довіреність №892/41 від 11.12.2014),

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (надалі - ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», відповідач) про спонукання до виконання умов договору у зв'язку з порушенням відповідачем пункту 17.9. іпотечного договору від 12.11.2009 в редакції додаткової угоди від 22.05.2014 щодо зобов'язання передати на зберігання оригінали документів, якими засвідчується право власності відповідача на предмети іпотеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 у справі №910/9040/15 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» передати Національному банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області оригінали правовстановлюючих документів на предмети іпотеки згідно з Іпотечним договором, посвідченим 12.11.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швайкою О.Л. за реєстровим №687, а саме: Договір купівлі-продажу майна державного підприємства, посвідчений 14.04.1993 державним нотаріусом Четвертої київської державної нотаріальної контори Бірюк О.А. за реєстровим №5д-1070, дублікат якого виданий 15.09.2005 державним нотаріусом Четвертої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І. за реєстровим №2-5077, реєстраційне посвідчення від 27.09.2005 №003595 видане Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» в доход Державного бюджету України 1218,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що є підставами для його скасування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.07.2015.

15.07.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Mulready Ventures Limited та Компанію «Нітімоко ЛТД» та відкладення розгляду справи.

Клопотання обґрунтоване тим, що Mulready Ventures Limited та Компанія «Нітімоко ЛТД» є акціонерами ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» із частками у статутному капіталі - 23,9999% та 22,1683% відповідно та, крім того, останні мають статус іноземних інвесторів, а тому їх права підлягають захисту згідно положень українського законодавства про захист прав іноземних інвесторів, що і є підставами для залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб.

Вирішуючи вказане клопотання та відмовляючи у його задоволенні, колегія суддів виходить з того, що предметом спору у даній справі є передача відповідачем іпотекодержателю правовстановлюючих документів на предмет іпотеки. Оскільки в межах даної справи не вирішується питання правомірності передачі в іпотеку нерухомого майна, яке є власністю акціонерного товариства з метою забезпечення вимог іпотекодержателя за кредитним договором від 12.11.2009 № 03/33, спір у даній справі не вплине на законні права та обов'язки Mulready Ventures Limited та Компанії «Нітімоко ЛТД», а тому відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання відповідача.

Оскільки клопотання відповідача про відкладення розгляду справи обґрунтовано необхідністю повідомлення належним чином третіх осіб, про залучення яких заявлено апелянтом та у задоволенні якого судом відмовлено, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у даному судовому засіданні та відсутність підстав для її відкладення.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

20.07.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між Національним банком України та Відкритим акціонерним товариством «Фінанси та Кредит», яке в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Фінанси та Кредит», були укладені кредитні договори, а саме: від 21.10.2008 №48, від 16.02.2009 №03/4, від 18.05.2009 №03/18, від 10.07.2009 №03/28, від 12.11.2009 №03/33, від 02.09.2009 №03/35, від 11.03.2010 №03/36, від 04.11.2008 №63/1 та від 18.11.2008 №63/3 (а.с.29-167).

3 метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 12.11.2009 №03/33, між Національним банком України (в тексті договору - іпотекодержатель), Закритим акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», яке в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (в тексті договору - іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (в тексті договору - позичальник) було укладено іпотечний договір від 12.11.2009 (надалі - іпотечний договір), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швайкою О.Л. та зареєстровано в реєстрі за №687, відповідно до умов якого в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, іпотекодавець надав в іпотеку належні йому на праві власності нежилі будівлі загальною площею 43 440,90 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8.

Термін дії договору - до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, зазначеним у пункті 1 цього договору, та усіма додатковими угодами до нього (пункт 25. іпотечного договору).

В подальшому, 22.05.2014 сторонами було підписано договір про внесення змін до іпотечного договору, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковою О.Л. та зареєстровано в реєстрі за №520.

Відповідно до пункту 17.9. іпотечного договору в редакції договору про внесення змін від 22.05.2014 іпотекодавець зобов'язується протягом 30 календарних днів передати за актом приймання-передачі оригінали документів, що встановлюють право власності на предмет іпотеки, іпотекодержателю на збереження до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Договір про внесення змін набуває юридичної сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і нотаріального посвідчення та є невід'ємною частиною іпотечного договору (пункт 9. договору про внесення змін).

Згідно статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченою заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за іпотечним договором у встановлений строк не передав іпотекодержателю на збереження оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач листами від 20.09.2014 №06-106/16464, від 10.10.2014 №06/105-18568 «Про ненадання оригіналів правовстановлюючих документів» звертався до відповідача з вимогою про сплату встановленого договором штрафу за порушення умов пунктів 17.9.-17.10. Іпотечного договору (а.с.169-171).

Своєю відповіддю, оформленою листом за вих. №475/41 від 24.09.2014, відповідач фактично відмовив позивачеві у наданні оригіналів правовстановлюючих документів, посилаючись на необхідність їх пред'явлення в ході господарської діяльності під час планових та позапланових перевірок підприємства контролюючими органами, а також при отриманні відповідних ліцензій та дозволів (а.с.15).

Судом першої інстанції дано належну оцінку тій обставині, що рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі №910/27770/14 з Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» було стягнуто на користь Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області 30 000,00 грн штрафу за порушення умов пункту 17.9. іпотечного договору від 12.11.2009.

Проте, відповідач так і не виконав свій обов'язок, передбачений пунктом 17.9. іпотечного договору в редакції договору про внесення змін до іпотечного договору від 22.05.2014, щодо передачі іпотекодержателю на збереження оригіналів правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача виконати умови договору.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що встановлення у пункті 17.9. обов'язку ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» передати іпотекодержателю оригінали правовстановлюючих документів на збереження свідчить про укладення між сторонами змішаного договору, який містить елементи договору зберігання.

Оскільки до спірних відносин підлягає застосуванню частина 1 статті 936 Цивільного кодексу України, згідно якої зберігач, який зобов'язався прийняти в майбутньому річ на зберігання, не має права вимагати її передання на зберігання, у даному випадку, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позовної заяви.

Надаючи оцінку спірному договору, колегія суддів встановила, що в ньому відсутні ознаки змішаного договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідач, укладаючи іпотечний договір з Національним банком України, погодився з усіма умовами, що визначені в ньому та є обов'язковими для виконання сторонами, а отже зобов'язався здійснювати його виконання належним чином.

Крім того, за твердженнями апелянта, Національний банк України як орган державної влади не має права надавати послуг зберігання правовстановлюючих документів, оскільки не уповноважений на здійснення таких операцій законодавством України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 42 Закону України «Про Національний банк» Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює операції з надання кредитів банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком.

Постановою Правління Національного банку України від 30.09.2010 №445 затверджено Технічний порядок проведення операцій з надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, відповідно до пункту 4.12. якого банк одночасно з укладенням кредитного договору, договору застави передає до територіального управління оригінали документів, що підтверджують право власності банку/майнового поручителя на передане Національному банку забезпечення.

Відтак, твердження апелянта про відсутність у Національного банку України повноважень вимагати передачі на зберігання оригінали документи, що встановлюють право власності на предмет застави, є необґрунтованими, оскільки така вимога визначена в договорі відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України та у відповідності до чинного законодавства.

Твердження апелянта про відсутність можливості встановити строк виконання зобов'язання, передбаченого пунктом 17.9. іпотечного договору, в редакції договору про внесення змін від 22.05.2014 є безпідставними, оскільки вказаним пунктом передбачено чіткий строк - протягом 30 календарних днів.

Колегія суддів дійшла висновку, що встановлений у договорі обов'язок відповідача передати позивачеві оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки не створює жодних перешкод у користуванні заставленим майном, а отже вимога позивача про спонукання ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» виконати умови договору іпотеки є законною та обґрунтованою.

Щодо тверджень апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права у зв'язку з прийняття рішення про права і обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», колегія суддів зазначає наступне.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а також їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила, що оскаржуваним рішенням питання про права та обов'язки ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не вирішувалися, а тому твердження апелянта про порушення судом норм процесуального права є безпідставними та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 08.06.2015 у справі №910/9040/15 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 у справі №910/9040/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 у справі №910/9040/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9040/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

В.Г. Суховий