Постанова № 47624773, 18.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2012 № 21/086-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

ОСОБА_1

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників :

від позивача ОСОБА_2 дов. № 13-11-24094 від 25.11.2011 року

від відповідача не зявився

від третьої особи не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Макарово"

на рішення Господарського суду Київської області

від 18.04.2011 року

у справі № 21/086-11 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Публічного акціонерне товариство "Комерційний банк Надра"

до Закритого акціонерного товариства "Макарово"

про стягнення 1 429 209,36 євро, 1 629 257,70 дол. США та

658 297,22 грн.

та за зустрічним

позовом Закритого акціонерного товариства "Макарово"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк Надра"

за участю третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3

про визнання договору недійсним

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк Надра" (далі - позивач) до Закритого акціонерного товариства "Макарово" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007 року у розмірі 29 918 751,41 грн., яка складається з:

- 925 644,75 євро заборгованості по сплаті кредиту, 45 475,77 євро пені за порушення строків по сплаті кредиту;

- 147 711,49 євро заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 10 073,55 євро пені за порушення строків по сплаті процентів за користування кредитом;

- 1 225 681,15 дол. США заборгованості по сплаті кредиту, 53 852,56 дол. США пені за порушення строків по сплаті кредиту;

- 323 947,46 дол. США заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 21 959,46 дол. США пені за порушення строків по сплаті відсотків за користування кредитом;

- 325 000,00 євро заборгованості по акредитиву за договором №513 від 19.09.2007р., 31 533,08 грн. пені за порушення строків по сплаті акредитиву;

- 405 766,72 грн. заборгованості по сплаті комісії за обслуговування акредитиву, 31 533,08 грн. пені за порушення строків по сплаті комісії за обслуговування акредитиву, 52 530,50 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Банк належним чином виконав свої зобовязання за Кредитним договором, однак, відповідач свої зобовязання за Кредитним договором належним чином не виконав, порушивши строки повернення кредиту, передбачені графіками, а також строки сплати відсотків, внаслідок чого виникла загальна заборгованість, яка становить у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 01.06.2011 року 29 918 751,41 грн., у звязку з чим позивач на підставі п.5.2.6 Кредитного договору вимагає дострокового погашення боргу Позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції.

14.07.2011 відповідач подав зустрічну позовну заяву про визнання кредитного договору № 52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р. недійсним, яку ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2011р. прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом у справі №21/086-11.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний кредитний договір було укладено в іноземній валюті доларах США, євро, а використання іноземної валюти за даним кредитним договором як засобу платежу без наявності відповідної індивідуальної ліцензії у відповідача, суперечить положенням законодавства та свідчить про недійсність основного кредитного зобовязання.

10.08.2011р. у судовому засіданні представником відповідача подано суду уточнення до зустрічного позовну, які були прийняті судом першої інстанції.

10.08.2011р. у судовому засіданні суд протокольною ухвалою відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотання про залучення до участі у даній справі Компанію «SANOVO Engineering A/S»(Німеччина) та Банк «Danske Bank».

Також ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2011р., залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3.

Ухвалами господарського суду Київської області від 10.08.2011р. та 22.08.2011р. клопотання ЗАТ «Макарово» про призначення колегіального розгляду справи №21/086-11 від 10.08.2011р. та 19.08.2011р. залишені без задоволення.

19.08.2011р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи у даній справі, у задоволенні якого судом було відмовлено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.08.2011р. зустрічний позов ЗАТ «Макарово» до ПАТ «КБ «Надра» про визнання договору неукладеним повернутий ЗАТ «Макарово» без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011р. апеляційну скаргу ЗАТ «Макарово» на ухвалу господарського суду Київської області від 22.08.2011р. про повернення зустрічного позову залишено без розгляду.

Супровідним листом 02-06/12/21/086-11 від 28.10.2011р. матеріали даної справи направлялись до Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з надходженням запиту Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2011р. № 02-10/3918 за касаційною скаргою ЗАТ «Макарово» на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2011р. касаційну скаргу ЗАТ «Макарово на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011р. повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2011р. касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011р. повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2012р. касаційну скаргу ЗАТ «Макарово»на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011р. повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. апеляційну скаргу ЗАТ «Макарово» на ухвалу господарського суду Київської області від 22.08.2011р. про повернення зустрічного позову повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. та 01.03.2012р. апеляційні скарги ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Київської області від 22.08.2011р. про повернення зустрічного позову повернуті скаржнику без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. касаційну скаргу ЗАТ «Макарово» на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011р. повернуто скаржнику.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2012р. повернуто скаржнику.

Ухвалами господарського суду Київської області від 18.04.2012р. позовні заяви ОСОБА_3 у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до ПАТ «КБ «Надра» про визнання частково неукладеною кредитної угоди №52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р., від 26.09.2011р. №13106 та від 06.02.2012р. №1668 повернуті без розгляду в порядку п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2012р. відмовлено у прийнятті зустрічного позову ЗАТ «Макарово» до ПАТ «КБ «Надра»про визнання кредитної угоди №52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р. неукладеною в порядку п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2012р. відмовлено у прийнятті зустрічного позову ЗАТ «Макарово» до ПАТ «КБ «Надра»про визнання кредитної угоди №52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р. недійсною в порядку п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

18.04.2012р. позивачем за первісним позовом подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 429 209,36 євро, 1 629 257,70 дол. США та 658 297,22 грн., з яких:

- 925 644,75 євро заборгованості по сплаті кредиту за кредитною угодою №52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р., 20 756,24 євро пені за порушення строків по сплаті кредиту;

- 147 711,49 євро заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 10 096,88 євро пені за порушення строків по сплаті процентів за користування кредитом;

- 1 225 681,15 дол. США заборгованості по сплаті кредиту, 57 609,67 дол. США пені за порушення строків по сплаті кредиту;

- 323 947,46 дол. США заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 22 019,42 дол. США пені за порушення строків по сплаті відсотків за користування кредитом;

- 325 000,00 євро заборгованості по акредитиву за договором №513 від 19.09.2007р.;

- 405 766,72 грн. заборгованості по сплаті комісії за обслуговування акредитиву, 52 530,50 грн. інфляційних втрат; що у сукупності з урахуванням курсу НБУ станом на 01.06.2011р. становить 29 834 663,29 грн. Зазначені уточнення були прийняті судом першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.04.2012 року у справі № 21/086-11 позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк «Надра" задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Макарово" на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 925 644, 75 євро заборгованості по сплаті кредиту, 20 756,24 євро пені за порушення строків по сплаті кредиту; 147 711, 49 євро заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 10 096, 88 євро пені за порушення строків по сплаті процентів за користування кредитом; 1 225 681,15 дол. США заборгованості по сплаті кредиту, 55 603,17 дол. США пені за порушення строків по сплаті кредиту; 323 947, 46 дол. США заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 22 019,42 дол. США пені за порушення строків по сплаті процентів за користування кредитом; 325 000, 00 євро заборгованості по сплаті акредитиву; 405 766,72 грн. заборгованості по сплаті комісії за обслуговування акредитиву, 52 530, 50 грн. інфляційних втрат за порушення строків по сплаті комісії за обслуговування акредитиву.

У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Макарово" відмовлено повністю.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Макарово" на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 25 414 (двадцять п'ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 70 коп. державного мита, 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) в межах Кредитного договору. Однак, відповідач, отримавши вищезазначену суму Кредиту та користуючись грошовими коштами, в порушення умов Кредитного договору, вимог ст.ст. 526, 1054 ЦК України, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність підстав для визнання недійсним Кредитного договору №52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2012 року у справі № 21/086-11, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Апелянт не погоджується з розрахунком заборгованості за вказаним кредитним договором, стверджуючи, що використана при розрахунку облікова ставка не відповідає даним наведеним на офіційному сайті НБУ.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий Тищенко О.В. судді Смірнова Л.Г., Зеленін В.О. та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18.07.2012 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_4 за № 01-22/1/ від 17.07.2012р., керуючись статтею 46 , 69 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України «Про судовий устрій та статус суддів», на підставі наказу Голови суду № 21 від 04.04.2012р., у відповідності до пунктів 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011р., враховуючи зайнятість судді Зеленіна В.О., з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, для розгляду справи № 21/086-11 введено до складу судової колегії замість судді Зеленіна В.О. суддю Чорну Л.В.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2012 року у справі № 21/086-11 .

Про судове засідання 18.07.2012, відповідач за первісним позовом та третя особа яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні позивача були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, проте представники її не зявились, причини неявки суду не повідомив.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людинипри розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обовязок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Макарово" у відсутності представників відповідача за первісним позовом та третьої особи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк Надра, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра (далі Банк) та Закритим акціонерним товариством Макарово (далі-позичальник) укладено кредитний договір №52/КЛ/2007-978.

Пунктами 2.1, 4.4, 4.6, 6.1.1 та 8.1 Договору передбачено, що предметом цього договору є порядок та умови надання банком позичальнику кредитних коштів у розмірі 2 398 465,00 євро.

Кредит надається однією або кількома частинами (траншами) шляхом підписання додаткових угод до цієї угоди.

Графік повернення траншів кредиту встановлюється у додаткових угодах до цієї кредитної угоди, якими обумовлюється видача траншів за кредитом, якщо сторони не домовились про інше.

Нездійснення позичальником платежів на користь банку (будь-яку суму, належну до сплати), на умовах та у строки, визначені цією угодою визнається сторонами як подія невиконання зобов'язань.

Угода набуває чинності з дати її підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками і залишається чинною до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цією кредитною угодою відповідно до її положень та умов.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що банк свої обов'язки за Договором виконав належним чином.

Додатковими угодами №1 від 15.10.2007р. та №2 від 29.10.2007р. до Договору №52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р., сторони погодили надання двох траншів на суму 148 465,00 євро та 1 925 000,00 євро відповідно, відсоткову ставку, а також графіки погашення наданих траншів (до 13.09.2012р. включно).

Надання банком позичальнику двох траншів на суму 148 465,00 євро та 1 925 000,00 євро підтверджується банківськими виписками з позичкового рахунку відповідача, а також валютними меморіальними ордерами №1 від 15.10.2007р., №1 від 29.10.2007р., з відповідним призначенням платежу, які містяться в матеріалах справи. 21.05.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду №05 до Договору про встановлення бенефіціару (відповідачу) ліміту заборгованості не більше 2 398 465,00 євро для фінансування витрат останнього.

На підставі зазначеної угоди відповідачу надано 6 718,78 євро та 1 500 000,00 дол. США кредиту, які після конвертації (доларів США у євро) були зараховані на погашення кредиту у євро в розмірі 965 859,39 євро, а також внесено зміни до графіку погашення траншу за додатковою угодою №2 від 29.10.2007р. до Договору. Видача кредитних коштів у розмірі 6 718,78 євро та 1 500 000,00 дол. США підтверджується наявними в матеріалах справи банківською випискою з позичкового рахунку відповідача, а також валютними меморіальними ордерами №NL-2 від 22.05.2008р., №2 від 21.05.2008р. з відповідним призначенням платежу.

За результатами здійснених валютних операцій розмір кредиту, який підлягав поверненню за Договором становив 1 114 324,39 євро та 1 500 000,00 дол. США.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором свідчить також відсутність з боку позичальника претензій та повідомлень про порушення банком (позивачем) умов Договору.

Отримавши зазначені кошти, відповідач в свою чергу власні зобовязання за Договором в частині щомісячної сплати кредиту у строки, передбачені додатковими угодами №1 від 15.10.2007р. та №2 від 29.10.2007р. (в редакції додаткової угоди №05 від 21.05.2008р.), належним чином не виконав.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позовних вимог, у якості сплати кредитних платежів за Договором відповідачем було сплачено лише 118 679,64 євро (щомісячні платежі за травень-вересень 2008 року). Решта платежів залишилась неоплаченою.

Факт сплати відповідачем 118 679,64 євро кредиту за Договором підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з позичкового рахунку позичальника за спірний період.

У відповідності до пп. 6.1.1 п. 6.1 Договору нездійснення позивальником платежів на користь Банку (будь-яку суму, належну до сплати), на умовах та у строки, зазначені цією Кредитною Угодою визнається сторонами як подія невиконання зобовязань.

Оскільки несплата щомісячних кредитних платежів є подією невиконання зобов'язань у розумінні п. 6.1 Договору, 06.06.2011р. позивачем направлено відповідачу повідомлення про дострокове виконання зобов'язань за Договором у сумі 29 918 751,41 грн. (з урахуванням курсу НБУ станом на 01.06.2011р.), з яких, зокрема, 925 644,75 євро заборгованості по сплаті кредиту.

Зазначену претензію відповідач отримав 11.06.2011р., що підтверджується підписом представника останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення №01001 7980570 1, копія якого міститься в матеріалах справи.

Отже з огляду на відсутність відповіді на вказану претензію та невиконання свої обов'язків за Договором в частині дострокового повернення наданого кредиту у євро, позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла через неналежне виконання власних зобовязань за договором кредиту.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і обєктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний звязок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Позика глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) в межах Кредитного договору.

Однак, відповідач, отримавши вищезазначену суму Кредиту та користуючись грошовими коштами, в порушення умов Кредитного договору, вимог ст.ст. 526, 1054 ЦК України, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 5.2.6, 5.2.1, 6.1 Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний:

- повернути кредит (кожний кредитний транш) у валюті кредиту згідно з графіком повернення кредиту, встановленому додатковими угодами.

- достроково виконати свої зобов'язання по поверненню кредиту (кредитного траншу), сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, комісій та пені, штрафів, збитків і витрат банку за цією угодою у термін 5 банківських днів після отримання від банку письмового повідомлення про дострокове виконання зобов'язань, передбачених п. 6 цього договору.

Станом на момент звернення до суду відповідач порушив строки сплати кредиту за встановленими додатковими угодами №1 від 15.10.2007р. та №2 від 29.10.2007р. (в редакції додаткової угоди №05 від 21.05.2008р.) графіками погашення траншу кредиту наданого відповідачу за кредитним договором №52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р., що є підставою для дострокового стягнення всієї суми кредиту за Договором.

Враховуючи те, що розмір заборгованості заявлений позивачем відповідає фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 925 644,75 євро заборгованості по сплаті кредиту за Договором.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 6.5 Кредитного договору визначено, Договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків повернення кредиту (кожного кредитного траншу), сплати відсотків та комісій, інших платежів на умовах цієї угоди позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла протягом строку прострочення, за кожен день прострочення за весь період прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано..

Виходячи з системного аналізу зазначеного пункту Договору, суд дійшов висновку, що сторони передбачили більш тривалий строк для нарахування пені за порушення виконання зобов'язань за ним ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме: за весь період прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.04.2011р. у справі №3-33гс11.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором в частині своєчасної сплати кредиту, позивач, з урахуванням прийнятих судом уточнень до позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача 20 756,24 євро пені, нарахованої на суму заборгованості за спірний період зростаючим підсумком, за періоди:- з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. на 179 565,00 євро заборгованості; з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. на 215 478,00 євро заборгованості з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. на 251 391,00 євро заборгованості; з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. на 287 304,00 євро заборгованості, з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. на 323 217,00 євро заборгованості, з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. на 359 130,00 євро заборгованості.

Колегією суддів було перевірено розрахунок розміру пені за неналежне виконання відповідачем обовязків щодо своєчасної сплати кредиту та встановлено його вірність, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача 20 756,24 євро пені була правомірно задоволена судом першої інстанції.

Крім того, пунктами 5.2.2, 2.1.3, 4.9 Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснювати щомісячне погашення нарахованих відсотків за користування кредитом (кредитними траншами) в валюті траншів в строк до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Відсоткова ставка за користування кредитом на дату укладання цього договору складає Euribor+4,25% річних.

Відсотки за кредитом нараховуються щомісячно, в останній робочий день місяця за період з першого по останній день календарного місяця на фактичні залишки заборгованості за кредитом за фактичний час користування кредитом.

Проте як було зазначено вище, відповідач свої обов'язки за Договором в частині щомісячної сплати відсотків за користування кредитом, наданим у євро належним чином не виконав, сплативши лише 162 029,98 євро (жовтень 2007р.-грудень 2008р.), внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 147 711,49 євро.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача 147 711,49 євро заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом протягом січня 2009р.-травня 2011р. згідно Договору.

Так, судом встановлено, що додатковими угодами №1 від 15.10.2007р. та №2 від 29.10.2007р. (в редакції додаткової угоди №05 від 21.05.2008р.) до Договору, сторони також погодили розмір відсоткової ставки, яка підлягає сплаті за користування наданими траншами у строки, передбачені п. 5.2.2 Договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлений позивачем розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а отже вимога про стягнення з відповідача 147 711,49 євро заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом протягом січня 2009р.-травня 2011р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання в частині своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, у відповідності до п. 7.1 Договору, позивач, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 096,88 євро пені, нарахованої на суму заборгованості за спірний період зростаючим підсумком, за періоди: з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. на 118 527,31 євро заборгованості; з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. на 123 529,01 євро заборгованості; з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. на 128 350,05 євро заборгованості; з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. на 132 867,72 євро заборгованості; з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. на 137 869,43 євро заборгованості; з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. на 142 709,80 євро заборгованості.

Здійснивши розрахунок заявленої до стягнення пені, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 096,88 євро пені.

Крім того, 21.05.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду №05 до Договору, на підставі якої погоджено надання відповідачу додатково 1 500 000,00 дол. США кредиту з терміном користування до 13.09.2012р., а також графік його сплати (у травні 2008р. -150 000,00 дол. США та з червня 2008р. по травень 2012р. зі щомісячною сплатою по 25 961,54 дол. США).

Враховуючи порушення відповідачем строків сплати кредиту за договором, що є підставою для дострокового стягнення всієї суми кредиту та погашення грошових зобовязань за додатковою угодою № 05 від 21.05.2008 р. лише у розмірі 274 318, 85 дол. США , колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 225 681,15 дол. США заборгованості за додатковою угодою №05 від 21.05.2008р. до Договору правомірним.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за додатковою угодою №05 від 21.05.2008р. до Договору в частині своєчасної сплати кредиту, 57 609,67 дол. США пені, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ст. 230 Господарського кодексу України, та п. 7.1 Договору, право на нарахування пені виникає у позивача виключно на суму заборгованості, яка існує в період, за який нараховується пеня.

Враховуючи погашення відповідачем частини кредиту за додатковою угодою № 05 від 21.05.2008р. до договору кредиту у розмірі 274 318,85 дол. США, у позивача станом на 01.12.2010р. виникло право на нарахування пені на 654 527,35 дол. США заборгованості, з яких: 5 488,85 дол. США боргу за жовтень 2008р. та 649 038,50 дол. США, які згідно Графіку підлягали сплаті протягом листопада 2008р.-листопада 2010р.

Враховуючи вищезазначені норми Закону, положення Договору строки, проведені відповідачем часткові оплати, а також заявлений позивачем період нарахування пені, судом було здійснено перерахунок пені зростаючим підсумком, за періоди:

- з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. на 654 527,35 дол. США заборгованості,

- з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. на 680 488,89 дол. США заборгованості,

- з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. на 706 450,43 дол. США заборгованості,

- з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. на 732 411,97 дол. США заборгованості,

- з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. на 758 373,51 дол. США заборгованості,

- з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. на 784 335,05 дол. США заборгованості.

Колегія суддів перевіривши розрахунок суду першої інстанції, вважає висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 57 609, 67 дол. США лише в частині 55 603,17 дол. США - вірним.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за додатковою угодою №05 від 21.05.2008р. до Договору в частині своєчасної сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 323 947,46 дол. США , суд зазначає наступне.

Пунктом 2.1.1 додаткової угоди №5 від 21.05.2008р. до Договору передбачено, що за користування субкредитом у розмірі 1 500 000,00 дол. США встановлюється відсоткова ставка у розмірі Euribor+4,28% річних, які підлягають сплаті у строки, передбачені п. 5.2.2 Договору.

Враховуючи порушення відповідачем строків сплати кредиту за договором, що є підставою для дострокового стягнення всієї суми кредиту та погашення відповідачем частини відсотків з користування кредитом за додатковою угодою № 05 від 21.05.2008р. до договору кредиту лише у розмірі 86 829,36 дол. США, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення з 323 947,46 дол. США заборгованості за додатковою угодою №05 від 21.05.2008р. до Договору правомірним.

Також колегія суддів здійснивши розрахунок заявленої до стягнення пені нарахованої на суму заборгованості за спірний період наростаючим підсумком згідно умов п. 7.1 Договору, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 22 019,42 дол. США пені.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 325 000,00 євро заборгованості по акредитиву за Договором акредитиву, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1088 Цивільного кодексу України при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи 19.09.2007р. між сторонами укладено договір на відкриття та оплату документарного акредитиву №513 (далі-Договір акредитиву).

Відповідно до ч. 1 ст. 1093 Цивільного кодексу України у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.

Пунктами 1.1 (в редакції додаткової угоди №4 від 05.12.2008р.), 2.2.1 та 6.1 Договору акредитиву передбачено, що банк за дорученням клієнта, на основі заяви про відкриття документарного акредитиву №1 від 17.09.2007р. відкриває документарний акредитив на суму 2 250 000,00 євро, строком дії до 16.03.2009р. Банк авізує акредитив Компанії «SANOVO ENGENEERING A/S»(Denmark) через банк «DANSKE BANK»(Denmark).

Клієнт зобов'язується відшкодувати банку сплачені за акредитивом суми, перерахуванням у євро на рахунок №29098800002504 в ВАТ КБ «Надра» згідно зазначеної у повідомленні суми та даті валютування.

Договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками, та діє до повного виконання сторонами взаємних обов'язків за ним.

Частиною 1 статті 1095 Цивільного кодексу України безвідкличний акредитив може бути анульований або його умови можуть бути змінені лише за згодою на це одержувача грошових коштів.

17.09.2007р. відповідачем подано позивачу заяву про відкриття документарного безвідкличного підтвердженого трансферабельного (переказного) акредитива №1 згідно Договору акредитиву, яка прийнята до виконання банком, що підтверджується відповідної відміткою банку на зазначеній заяві.

Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором акредитиву підтверджується наявними в матеріалах справи копіями валютних платіжних доручень на суму 2 250 000,00 євро, а також відсутністю з боку позичальника претензій та повідомлень про порушення банком (позивачем) його умов.

Проте відповідач у свою чергу свої обов'язки за Договором акредитиву в частині своєчасного відшкодування банку сплачених за акредитивом сум до 16.03.2009р. належним чином не виконав, сплативши лише 1 925 000,00 євро.

Відповідно до ст. 3 Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів в редакції 1993 року, оприлюднених Міжнародною Торгівельною палатою під №500, акредитив за своєю природою являє собою угоду, відокремлену від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов'язані й не зобов'язані займатися такими контрактами, навіть якщо в акредитиві є яке-небудь посилання на такий контракт. Отже, установа банку, що оплачує, акцептує й оплатила тратти або негоціює та/або повністю виконує будь-які інші зобов'язання по акредитиву, не є предметом позовних вимог заявника, заснованих на його угоді з банком-емітентом або бенефіціаром.

Пунктом 8.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 визначено, що умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива і не повинні суперечити законодавству України, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази на їх підтвердження, погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 325 000,00 євро заборгованості по акредитиву за Договором акредитиву.

Пунктом 2.2.6 Договору акредитиву (в редакції додаткової угоди №1 від 29.10.2007р.) передбачено обов'язок відповідача щомісячно, в останній робочий день місяця сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування акредитиву у розмірі 5% річних від суми акредитиву, за вирахуванням сум, сплачених бенефіціару. Комісійна винагорода розраховується з дати відкриття акредитиву банком та до дати здійснення останнього платежу бенефіціару, та сплачується клієнтом шляхом перерахування еквівалента у гривні за офіційним курсом НБУ, встановленим на день здійснення оплати.

Як встановлено судом першої інстанції відповідач свої обов'язки за Договором акредитиву стосовно щомісячної сплати комісії за обслуговування акредитиву виконав частково, сплативши лише 244 619,59 грн. (травень 2008р.-грудень 2008р.).

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 405 766,72 грн. заборгованості по сплаті комісії фактичним обставинам справи та необхідністю її задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 52 530,50 грн. інфляційних втрат, нарахованих за спірний період зростаючим підсумком, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за Договором акредитиву в частині своєчасної сплати комісії, суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок інфляційних втрат суду першої інстанції вважає висновок суду про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 52 530,50 грн. інфляційних втрат обґрунтованим.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на невідповідність розміру облікової ставки Національного банку України використаній при розрахунку заборгованості за кредитним договором у період з 30.11.2010 року по 31.05.2011 року ставці відображеній на офіційному сайті Національного Банку України, судом не приймається до уваги, оскільки Постановою Правління національного банку України «Про регулювання грошового-кредитного ринку» від 9 серпня 2010 року № 377 установлено з 10 серпня 2010 року облікову ставку в розмірі 7,75 % річних, подвійний розмір якої був використаний позивачем при розрахунку розміру заборгованості.

Щодо зустрічної позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.

Закрите акціонерне товариство Макарово звернулось до суду з зустрічною позовною вимогою про визнання кредитного договору №52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р., недійсним, обґрунтовуючи її тим, що спірний кредитний договір та додаткові угоди до нього було укладено в іноземній валюті євро, доларах США, що суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання Договору недійсним.

Крім того позивач за зустрічним позовом зазначав, що використання іноземної валюти за даним кредитним договором як засобу платежу без наявності відповідної індивідуальної ліцензії у відповідача, суперечить положенням законодавства.

Згідно. 626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);

- правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203)

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Позивач не обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що Спірний договір є недійсним через недосягнення сторонами при його укладенні істотних умов. Позивач не заперечує факт укладення Договору, однак вважає, що використання іноземної валюти за даним Кредитним договором як засобу платежу без наявності відповідної індивідуальної ліцензії у відповідача, суперечить положенням законодавства.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону (ч. 2 ст. 198 ГК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України Про банки і банківську діяльність(далі - Закон про банки) кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з статтею 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

За приписами ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями, кредитні операції - операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій незалежно від виду валюти, яка використовується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.08.2011р. у справі №15/28.

Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет).

Нормативно-правовими актами Національного банку України встановлені вимоги щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті, зокрема, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 368, передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику; Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті.

З урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи, Національний банк України постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими позичальникам в іноземній валюті.

З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Як було встановлено судом першої інстанції, 23.08.2002р. Національним банком України ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», видано банківську ліцензію №21, якою банку надано право здійснювати банківські операції, зокрема, по розміщенню та залученню іноземної валюти на валютному ринку України.

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, слід вказати наступне.

Законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

Враховуючи вищевикладене, операції з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність підстав для визнання недійсним Кредитного договору №52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання кредитного договору 52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р. недійсним є не обґрунтованою, отже судом першої інстанції правомірно було відмовлено в її задоволенні.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що статтею 4 Закону України Про судовий збір, який набув чинності з 22.11.2011р., встановлено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлено у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальних заробітних плат, розмір якої становить 1 411,50 грн.

Таким чином, виходячи з положень наведених норм закону, та з огляду на те, що відповідач оскаржує рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, відповідач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 32 190,00 грн. за вимогу майнового характеру та 536,50 грн. за вимогу немайнового характеру (зустрічний позов), проте апелянтом наведені приписи виконано не було.

Оскільки при зверненні з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду відповідачем (апелянтом) не було сплачено судовий збір, колегія суддів вирішила достягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 32 726,50 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Макарово" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2012 року по справі № 21/086-11 залишити без змін.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Макарово" (08004, Київська обл, Мараківський район, с. Калинівка, вул. Київська, 43, ЄДРПОУ 33801524) в дохід Державного бюджету України 32 726,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Матеріали справи № 21/086-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяТищенко О.В.

СуддіСмірнова Л.Г.

ОСОБА_1