Рішення № 47624401, 23.07.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2015 р.Справа № 922/3830/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхармет-2006" (с. Комунар, Харківська обл.) про стягнення 503 160,96 грн. за участю :

позивача - Ходарева К.Г. (дов.№ 248-1124 від 23.12.2014 р.);

відповідача - Кривошеєнко О.Ю. (дов. від 13.07.2015 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство завод "Електроважмаш", звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхармет-2006" на свою користь збитки по договорам №01/07 від 01.02.2007 та №02/07 від 01.02.2007. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума збитків становить 503 160,96 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 липня 2015 р. прийнято позовну заяву до розгляд, порушено провадження у справі №922/3830/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21 липня 2015 р. об 11:15 год.

20.07.2015 до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

Суд, дослідивши клопотання представника позивача про долучення додаткових доказів, вирішив за можливе задовольнити його.

20.07.2015 від представників відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача вартість адвокатських послуг.

В судовому засіданні 21 липня 2015 р. було оголошено перерву до 23 липня 2015 р. о 11:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 23 липня 2015 р. просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 23 липня 2015 р. заперечив проти позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.02.2007р. між ДП завод "Електроважмаш" (продавець) з одного боку та ТОВ "Укрхармет-2006" (покупець) з іншого боку було укладено та підписано договір купівлі-продажу металобрухту № 01/07 згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити за нього встановлену даним договором суму.

Згідно п. 3.1 договору, сторони чітко передбачили, що ціна на товар вказується у специфікації, яка являється невід'ємною частиною договору.

08.01.2014р. на виконання умов укладеного між сторонами договору між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Укрхармет-2006" було укладено та підписано специфікацію №1, якою сторони, на виконання договору чітко погодили ціни на металобрухт.

В силу пункту 9.2. договору всі зміни та доповнення до даного договору оформлюються у письмовому вигляді та скріплюються печатками та підписами сторін.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу металобрухту № 01/07 від 01.02.2007р. та специфікація №1, що підписані сторонами у двосторонньому порядку без зауважень не містять жодного припису про можливість в односторонньому порядку зміни продавцем такої істотної за законом та договором умови договору, як ціна продажу товару.

Крім цього, 01.02.2007р. між ДП завод "Електроважмаш" (продавець) з одного боку та ТОВ "Укрхармет-2006" (покупець) з іншого боку було укладено та підписано договір купівлі-продажу металобрухту № 02/07 згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити за нього встановлену даним договором суму.

Згідно п. 3.1 договору, сторони чітко передбачили, що ціна на товар вказується у специфікації, яка являється невід'ємною частиною договору.

08.01.2014р. на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу металобрухту № 02/07 від 01.02.2007р. між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Укрхармет-2006" було укладено та підписано специфікацію №1, якою сторони, на виконання договору чітко погодили ціни на металобрухт.

В силу пункту 9.2. договору купівлі-продажу металобрухту № 02/07 від 01.02.2007р., всі зміни та доповнення до даного договору оформлюються у письмовому вигляді та скріплюються печатками та підписами сторін.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу металобрухту № 02/07 від 01.02.2007р. та специфікація №1, що підписані сторонами у двосторонньому порядку без зауважень не містять жодного припису про можливість в односторонньому порядку зміни продавцем такої істотної за законом та договором умови договору, як ціна продажу товару.

Судом встановлено, що зазначені договірні зобов'язання відповідно умов укладених договорів купівлі-продажу №01/07 та №02/07 від 01.02.2007 р., належним чином виконані сторонами у повному обсязі та визначений змістом зобов'язання строк, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на відпуск продукції, податковими накладними, актами приймання-передачі, а також актами звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2014 р. та станом на 01.02.2014 р.

Жодних змін до встановленої договором ціни товару, як того вимагають п.п. 9.2. договорів сторони не узгоджували та не вносили.

Звертаючись з даним позовом до господарського суду, позивач наголошував, що встановлення позивачем ціни на брухт та відходи чорних і кольорових етапів без врахування ПДВ було здійснено у відповідності до п. 23 підр. 2 р. XX Податкового кодексу України, яким встановлено, що тимчасово до 01 січня 2015 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД - 4401309000), а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 15 від 12 січня 2011 року "Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 01 січня 2014 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість".

Постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 05.02.2014 року, яка набрала законної сили 18 лютого 2014 року, дію Постанови Кабінету Міністрів України № 15 від 12.01.2011 року було продовжено до 01 січня 2015 року.

06.10.2014 СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів за результатами перевірки Державного підприємства завод "Електроважмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо правомірності застосування п. 23 підр.2 р. ХХ Податкового кодексу України винесла акт №292/28-09-40-14/00213121, в якому зазначено, що ДП завод "Електроважмаш" завищив суму бюджетного відшкодування з ПДВ по операціям з ТОВ "Укрхармет-2006" в січні на 332736,54 грн., в лютому 2014 року (в період з 01.02.2014 по 17.02.2014) на 170424,42 грн., у зв'язку з тим, що безпідставно застосував у вказаний період пільгу по податку на додану вартість, визначену п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ.

Не погодившись з висновками акту перевірки, ДП завод "Електроважмаш" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду про визнання незаконними та скасування ППР, винесених на підставі акту перевірки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 у справі №820/1250/15 в задоволенні позову ДП завод "Електроважмаш" відмовлено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 залишено без змін.

Відмовляючи у позові по справі №820/1250/15 Харківський апеляційний адміністративний суд та Харківський окружний адміністративний суд зазначили, що в період з 01.01.2014 по 17.02.2014 операції з постачання металобрухту підлягали оподаткування податком на додану вартість в загальному порядку, тобто за ставкою 20%, і крім ціни придбаного товару ТОВ "Украхмет-2006" повинен був сплачувати податок на додану вартість, що становить 20% від вартості цього товару. Оскільки ТОВ "Украхмет-2006", придбаючи товар у ДП завод "Електроважмаш", не сплачувало ПДВ, судами визнано правомірним нарахування податковим органом грошового зобов'язання ДП завод "Електроважмаш" зі сплати до Державного бюджету податку на додану вартість в сумі 503160,96 грн.

На підставі вищенаведених обставин, позивачем наголошено, що невиконання відповідачем вимог діючого законодавства України щодо оплати податку на додану вартість, внаслідок чого, відповідачем не перераховано на рахунок позивача грошові кошти, призвело до завдання позивачу збитків у розмірі 503160,96 грн.

Таким чином, вищевказані обставини, на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідача збитків.

Відповідач проти позову заперечив повністю, в обґрунтування своїх заперечень зазначав про те, що ціна на брухт та відходи чорних і кольорових металів погоджена сторонами відповідно до умов договорів в оформлених рахунках-фактури, які оплачені з боку відповідача в повному обсязі та в яких ціна була встановлена сторонами без врахування ПДВ.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (п. 3 ст.6 ЦК України).

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. ст. 525-526 ЦК України).

Згідно вимог статті 632 Цивільного Кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Одночасно в силу частини 3 статті 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Таким чином, сторони не можуть в односторонньому порядку відступити від тих положень договору, які встановили для себе, підписавши відповідний договір.

З матеріалів справи вбачається, що за укладеними між сторонами договорами купівлі-продажу №01/07 та №02/07 від 01.02.2007 р., відповідач своєчасно здійснював розрахунки з позивачем, перераховував грошові кошти в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром платежів ТОВ "Укрхармет-2006", поданим позивачем.

Укладені між сторонами Специфікації до договорів купівлі-продажу №01/07 та №02/07 від 01.02.2007 р., свідчить про те, що ціни на брухт та відходи чорних і кольорових металів за договорами були встановлені сторонами без врахування ПДВ, а отриманий товар оплачений відповідачем в повному обсязі, що не заперечується представником позивача.

Зазначені договори купівлі-продажу №01/07 та №02/07 від 01.02.2007 р. у встановленому законодавством порядку не були розірвані або визнані недійсними. Будь-яких змін до договорів сторонами не було внесено.

За змістом ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, у відповідності з ч. 2 цієї статті, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: (а) збитки, (б) протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; (в) причинний зв'язок між ними; (г) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання цивільно-правової відповідальності.

Позивачем не доведено наявності у діях відповідача всіх необхідних елементів складу правопорушення. Зокрема, чи є поведінка відповідача протиправною, з урахуванням того, що ціна на брухт та відходи чорних і кольорових металів погоджена сторонами у договорі, а саме, в оформлених рахунках-фактурах, які підписано сторонами, та які сплачені відповідачем.

Позивачем не надано жодного доказу з приводу протиправної поведінки відповідача під час виконання останнім взятих на себе зобов'язань відповідно до договору.

Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у Роз'ясненні Президії Вищого Господарського Суду України від 01.04.94 №02-5/215 з наступними змінами та доповненнями "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" та Інформаційному Листі Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" N 01-06/20/2014 від 14.01.2014 року.

Таким чином, позивачем не доведено, що дії відповідача порушили права або охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до положень ч. З ст. 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни договору після його виконання заборонена.

При цьому, суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи № 922/3830/15 не вбачається, що договори купівлі-продажу №01/07 та №02/07 від 01.02.2007 р. в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до них були внесені відповідні зміни.

Згідно наданих до матеріалів справи доказів договір купівлі-продажу № 01/07 та договір купівлі-продажу № 02/07 фактично повністю виконані на умовах, встановлених договорами.

Крім цього, в позові міститься посилання на акт податкового органу та постанову суду адміністративної юрисдикції, а саме: Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 р. по справі № 820/1250/15, проголошену за адміністративним позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу, що ТОВ "Укрхармет-2006" не є особою, яка була стороною по справі № 820/1250/15 за адміністративним позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення та до цього ж до участі у зазначеній справі ТОВ "Укрхармет-2006", яке є самостійним господарюючим суб'єктом господарювання взагалі не залучалося.

До того ж, ТОВ "Укрхармет-2006" у встановленому Законом порядку було перевірено фахівцями Харківської ОДІ Головного Управління Міндоходів у Харківської області.

За результатами проведеної фахівцями Харківської ОДІ позапланової перевірки ТОВ "Укрхармет-2006" дотримання податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 30.09.2014 року, результати якої відображені в акті №1710/20-23-22-01-05/34567025, не встановлено порушення підприємством податкового законодавства в частині застосування пільги зі звільнення від нарахування ПДВ по операціям з реалізації металобрухту за 2014 рік.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач не довів факту порушення відповідачем умов договору, вини відповідача та спричинення збитків у розмірі 503 160,96 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову.

Щодо вимоги представника про стягнення з позивача вартості адвокатських послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

В зв'язку з тим, що представником відповідача не додано до матеріалів справи угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, у господарського суду відсутні підстави для покладення на Державне підприємство завод "Електроважмаш" вартості адвокатських послуг.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.07.2015 р.

Суддя Г.І. Сальнікова