Рішення № 47621261, 23.07.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2015 р. Справа№ 914/1984/15

За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДІНФО", м.Львів

про: стягнення 153 844,58грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 28.08.14р.);

від відповідача: Дмитренко В.П. - представник (довіреність №1 від 26.09.14р.);

В судовому засіданні 23.07.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

позов заявлено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДІНФО" (м. Львів) про стягнення 153 844,58грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач виконав для відповідача роботи на підставі договору, укладеного між сторонами, а відповідач не сплатив їх повної вартості, внаслідок чого виникла заборгованість.

Ухвалою суду від 22.06.2015 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 09.07.2015р.

За клопотанням відповідача здійснюється технічна фіксація судового процесу.

В судове засідання 09.07.2015 року позивач участь повноважного представника забезпечив, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання (вх. №2914/15) про долучення до матеріалів справи документів, серед яких заява про уточнення позовних вимог, що за своєю суттю є заявою про зменшення позовних вимог.

Вказану заяву про зменшення позовних вимог суд не прийняв до розгляду, оскільки позивач не надав доказів її надіслання відповідачу.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою підготовки мотивованого відзиву на позовну заяву, надав усні пояснення по предмету спору.

Розгляд справи відкладено до 23.07.2015 року.

В судове засідання 23.07.2015 року позивач участь повноважного представника забезпечив, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання (вх. №3194/15 від 23.07.2015 року) про долучення до матеріалів справи документів, серед яких заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 66 000,00 грн. заборгованості, 24 313,33 грн. пені, 34 797,20 грн. інфляційних втрат, 1 637,75 грн. - 3% річних та 3 076,75 грн. судового збору. Суд прийняв вказану заяву до розгляду. Позовні вимоги згідно заяви від 23.07.2015 р. представник позивач в судовому засіданні підтримав, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав відзив на позовну заяву (вх. №30503/15 від 23.07.2015 року), в якому просить позов задоволити частково. Крім того, представник відповідача через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 31 200,00 основного боргу з огляду на його оплату (вх. №30502/15 від 23.07.2015 року). Факт оплати відповідач підтвердив платіжними дорученнями № 3280 від 22.06.2015 року на суму 17 200,00 грн. та № 3346 від 13.07.2015 року на суму 14 000,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДІНФО" (далі - Відповідач) було укладено договір про надання послуг (надалі - Договір). Відповідно до умов Договору Замовник (Відповідач) надавав Виконавцю (Позивачу) для виконання певний об'єм робіт, а останній зобов'язувався особистими діями та силами здійснювати їх виконання (п.1.1. Договору). Позивач зобов'язувався надавати Відповідачу послуги екскаватора та транспортні послуги (п. 1.1. Договору).

На виконання умов договору відповідач надав позивачу послуги згідно Акту №Д-00000006 здачі-прийняття робіт від 09.09.2014 р. на суму 15 500,00 грн., Акту № Д-00000008 здачі-прийняття робіт від 08.10.2014 р. на суму 41 300,00 грн. та Акту № 00000008 здачі-прийняття робіт від 21.11.2014 р., на суму 40 400,00 грн.

Відповідно до п. 2.1.,2.2. договору Виконавець зобов'язується: своєчасно, якісно і в повному обсязі виконувати наданий об'єм робіт, а Замовник зобов'язується здійснити розрахунок за виконання наданого об'єму робіт (завдань).

Оплата виконаних робіт здійснюється згідно виставлених рахунків (Актів виконаних робіт), у відповідності до п.3.1 договору.

Термін дії договору з моменту його підписання до 31 грудня 2014 року (п.6.1. договору).

23 квітня 2015 року позивач звернувся до ТзОВ "ЗАХІДІНФО" письмовою Претензією про повернення боргу. Зазначена Претензія була отримана Відповідачем, про що свідчить, наявне в додатках до позовної заяви, повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.04.2015 р. Вказану претензію відповідач залишив без відповіді.

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 97 200,00 суми основного боргу, пені у сумі 20 957, 93 грн., інфляційних втрат у сумі 34 408, 40 грн. та 3 % річних у сумі 1278, 25 грн.

Згідно заяви про уточнення розміру позовних вимог, прийнятої судом до розгляду, позивач просить суд стягнути із відповідача 66 000,00 грн. заборгованості , 24 313,33 грн. пені, 34 797,20 грн. інфляційних втрат, 1 637,75 грн. 3% річних та 3 076,75 грн. судового збору.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими зобов'язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Як обумовлено приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Як встановлено судом, між сторонами було укладено договір про надання послуг, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Враховуючи те, що сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, суд вважає договір між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДІНФО" укладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

А відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання. Частинами 1, 2 статі 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується представником відповідача, що у відповідача існувала заборгованість за надані послуги на підставі актів здачі - прийняття від 09.09.2014 р., від 08.10.2014 р., від 21.11.2014 р. в сумі 97 200,00 грн. В процесі розгляду спору відповідач здійснив часткове погашення заборгованості, а саме: в сумі 31 200 грн.

Докази сплати суми боргу в розмірі 66 000,00 грн. суду не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На суму основної заборгованості позивачем згідно заяви про уточнення розміру позовних вимог нараховано 24 313,33 грн. пені, 34 797,20 грн. інфляційних втрат, 1 637,75 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що умовами договору не визначено моменту виникнення обов'язку щодо оплати наданих послуг, такий обов'язок у відповідача виник у відповідності до ч.2 ст. 530 ЦК України з 08.05.2015 р. - після закінчення семиденного строку від дати отримання претензії позивача, саме з цієї дати має місце прострочення відповідачем грошового зобов'язання та виникає право у позивача на нарахування 3% річних і інфляційних втрат.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 2138,40 грн. та 3% річних в сумі 255,65 грн. Суд погоджується з розрахунком вказаних сум, наведеним відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми пені не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 1 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

У договорі про надання послуг сторонами не узгоджено відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Отже, позовні вимоги щодо стягнення суми пені є безпідставними.

Відповідно до ч. 4 п. 4. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи те, що позивачем зменшено розмір позовних вимог, судовий збір в сумі 541,93 грн. підлягає поверненню позивачу.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДІНФО" (79069, м.Львів, вул. Шевченка, 341, ідентифікаційний код 37073734) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79020, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 66 000,00 грн. основного боргу, 255,65 грн.- 3% річних, 2 138,40 грн. інфляційних втрат та 1 367,88 грн. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

4.Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (79020, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з державного бюджету сплачені кошти в сумі 541,93 грн., як оплату судового збору згідно квитанції №105 від 17.06.2015 р.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 28.07.2015 р.

Суддя Король М.Р.