Рішення № 47621143, 28.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.10 Справа№ 19/122

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Прокурора Бродівського району, м.Броди, Львівської обл. в інтересах держави та територіальної громади міста Броди Львівської області в особі: Комунального підприємства Бродитеплоенерго, м.Броди, Львівської обл.;

До Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Броди, Львівської обл.;

Про: стягнення 7798,03грн.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Прокуратури: ОСОБА_2 (посв.№33 від 12.03.2009р.);

Позивача: не зявився;

Відповідача: не зявився;

Прокурору, який взяв участь у справі, розяснено зміст ст.ст. 20,22,29 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Від здійснення технічного запису судового процесу прокурор відмовився.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Прокурора Бродівського району, м.Броди, Львівської обл. в інтересах держави та територіальної громади міста Броди Львівської області в особі: Комунального підприємства Бродитеплоенерго, м.Броди, Львівської обл. до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Броди, Львівської обл. про стягнення 7798,03грн.

Обставини справи:

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду, ухвалою від 30.07.2010р. порушив провадження у справі та ухвалив призначити розгляд справи на 18.08.2010р. Цією ж ухвалою суд зобовязав прокурора та сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.

В судовому засіданні 18.08.2010р. позивач позовні вимоги підтримав, відповідач в судове засідання не зявився, письмового відзиву не подав хоча був належним чином повідомлений про дату і час призначення судової справи до розгляду.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

Прокуратурою Бродівського району проведено перевірку дотримання законодавства України при проведенні розрахунків за енергоносії у комунальному підприємстві Бродитеплоенерго.

Перевіркою встановлено, що 11.10.2004р. між КП Бродитеплоенерго та відповідачем укладено Договір про постачання теплової енергії №153 для обігріву магазину в м.Броди на пл.Ринок, 10-15/30.

У відповідності до п.1 даного Договору КП Бродитеплоенерго зобов'язувалось постачати відповідачеві теплову енергію у гарячій воді в потрібних йому обсягах, відповідач зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором.

Відповідно до п.9.3 Договору, такий вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Відповідно, жодною із сторін вищевказаное не здійснено, а відтак, договір вважається чинним і на сьогодні.

Відповідно до п.6.1 - 6.3 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі, розрахунковим періодом є календарний місяць, оплата за отриману теплову енергію проводиться до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем.

КП Бродитеплоенерго договірні обов'язки виконано в повному обсязі. Однак, відповідачем, всупереч вимогам вищезгаданих умов договору протягом січня 2008 - червня 2010рр. не в повному обсязі було проведено оплату за спожиту теплову енергію, чим фактично було односторонньо відмовлено у виконанні зобов'язання. Такими діями відповідача було порушено вимоги ст.ст. 525. 526 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України які зобов'язують учасників правовідносин виконували зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та забороняють односторонню відмову від виконання зобов'язань, ст.ст. 275, 276 Господарською кодекс) України, які зобов'язують споживача енергії вчасно оплачувати прийняту енергію та ст. 26 Закону України Про електроенергетику, згідно до вимог якої споживач енергії повинен додержуватись вимог нормативно технічних документів та договору на постачання енергії.

Внаслідок неналежного виконання своїх договірних зобов'язань відповідач заподіяв КП Бродитеплоенерго збитків на суму 7798,03грн.

У відповідності до вимог Закону України Про електроенергетику, дія якого згідно ст. 2 поширюється на відносини що виникають в галузі електричної та теплової енергетики, державна політика у сфері енергетики базується на принципах створення умов безпечної експлуатації об'єктів електроенергетики, забезпечення раціонального споживання палива і енергії, додержання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, створення умов для розвитку і підвищення технологічного рівня енергетики, забезпечення цілісності та надійного і ефективного функціонування об'єднаної енергетичної системи України, єдиного диспетчерського управління нею.

Невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань завдає шкоди інтересам територіальної громади міста Броди, оскільки КП Бродитеплоенерго є комунальним підприємством, основним завданням якого є забезпечення населення міста Броди тепловою енергією. Несплата за надані послуги призводить до скрутного фінансового становища комунального підприємства, що в свою чергу може призвести до припинення теплопостачання у м. Броди та, як наслідок, виникнення надзвичайних ситуацій у місті. Також невиконанням відповідачем договірних зобов'язань порушуються інтереси держави у вигляді порушення встановленого законодавством України регулювання відносин у сфері енергетики та може призвести до порушення функціонування об'єднаної енергетичної системи України.

Згідно із ст.2 ГПК України, прокурору надано право самостійно звертатись в суд з позовами на захист інтересів держави.

Відповідно до тлумачення Конституційного Суду України у постанові №3-пр/99/ від 08.04.2000р. та роз'яснення Голови Вищого Арбітражного суду України №2/252 від 27.07.1999р. прокурору дано право самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави.

Таким чином, відповідачем порушено майнові права позивача.

Відповідно до вимог ст.20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.1 Господарсько-процесуального кодексу, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи.

Відповідно до ст.361 Закону України "Про прокуратуру" підставою для представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються між ними або державою".

Згідно із ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. № З-рп/99 по справі про організацію тлумачення положень ст.2 ГПК України (п.п 2,3 Резолютивної частини):

під поняттям "орган", уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Господарсько-процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи органам місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статей 2 і 29 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави".

Ці дії включають подання прокурором до господарського суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільно-правових відносин, яку вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання які мають ознаки договору купівлі-продажу.

Згідно із ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір купівлі-продажу є консенсуальним, двохстороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому вираженні.

У відповідності до вимог частини 2 статті 692 ЦК України, покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Оплата проводиться у строки визначені умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За вимогами ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В даному випадку, внаслідок порушення умов Договору, відповідач на момент подання позову заборгував позивачу 7798,03грн. основного боргу.

Згідно із вимогами ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно із вимогами ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 7798,03грн.-основного боргу.

Судові витрати, а саме по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно із ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини, які стягнути до державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України,

суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (80600, Львівська обл., м.Броди, вул.Хроновича, 15/11, код ЄДР 20017245318) на користь Комунального підприємства Бродитеплоенерго (80600, Львівська обл., м.Броди, вул.Гончарська, 3а, р/р 26007050022001 у ТВБВ Індексбанк, МФО 325279, код ЄДР 05445639) 7798,03грн. основного боргу.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (80600, Львівська обл., м.Броди, вул.Хроновича, 15/11, код ЄДР 20017245318) в доход державного бюджету (отримувач-УДК у Личаківському р-ні м. Львова МФО 825014, код ЄДРПОУ 22389406) 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.