YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди місто Київ

/

Господарський суд м. Києва

Рішення № 47620761, 21.07.2015, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення

21.07.2015

Номер справи

910/15107/15

Номер документу

47620761

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015Справа №910/15107/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ»доПублічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц - Україна»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»провнесення змін до договору

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаДавиденко К.Ю. - представник;від відповідачаМоісеєнко Б.І. - представник;від третьої особиМоісеєнко Б.І. - представник;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц - Україна» та просить суд внести зміни до кредитного договору №033-08-12 від 05.10.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц - Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» в частині строків (термінів) повернення траншів (та процентів за ними), наданих Товариству з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ»:

за додатковою угодою №1 від 12.10.2012 із подальшими змінами та доповненнями до кредитного договору №033-08-12 від 05.10.2012;

за додатковою угодою №3 від 20.05.2013 із подальшими змінами та доповненнями до кредитного договору №033-08-12 від 05.10.2012;

за додатковою угодою №4 від 22.05.2013 із подальшими змінами та доповненнями до кредитного договору №033-08-12 від 05.10.2012;

за додатковою угодою №5 від 24.05.2013 із подальшими змінами та доповненнями до кредитного договору №033-08-12 від 05.10.2012;

за додатковою угодою №6 від 27.05.2013 із подальшими змінами та доповненнями до кредитного договору №033-08-12 від 05.10.2012;

за додатковою угодою №8 від 24.07.2014 із подальшими змінами та доповненнями до кредитного договору №033-08-12 від 05.10.2012;

шляхом продовження строків (термінів) повернення таких траншів та строків (термінів) сплати нарахованих за ними процентів Публічному акціонерному товариству «Банк Петрокоммерц - Україна» не раніше ніж до настання наступного терміну:

для траншу, наданого за додатковою угодою №1 від 12.10.2012 із подальшими змінами та доповненнями до кредитного договору №033-08-12 від 05.10.2012- до 04.10.2017 року;

для траншу, наданого за додатковою угодою №3 від 20.05.2013 із подальшими змінами та доповненнями до кредитного договору №033-08-12 від 05.10.2012- до 04.10.2017 року;

для траншу, наданого за додатковою угодою №4 від 22.05.2013 із подальшими змінами та доповненнями до кредитного договору №033-08-12 від 05.10.2012- до 04.10.2017 року;

для траншу, наданого за додатковою угодою №5 від 24.05.2013 із подальшими змінами та доповненнями до кредитного договору №033-08-12 від 05.10.2012- до 04.10.2017 року;.

для траншу, наданого за додатковою угодою №6 від 27.05.2013 із подальшими змінами та доповненнями до кредитного договору №033-08-12 від 05.10.2012- до 04.10.2017 року;

за додатковою угодою №8 від 24.07.2014 до кредитного договору №033-08-12 від 05.10.2012-до 04.10.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із загостренням соціальної та економічної ситуації на сході України та проведенням антитерористичної операції, сталася істотна зміна обставин, що унеможливлює виконання кредитного договору на умовах, які було досягнуто сторонами при його укладенні, а тому на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України позивач звернувся до суду з вимогою внести зміни до договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/15107/15 та призначено розгляд справи на 15.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 за клопотанням відповідача залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» та відкладено розгляд справи на 21.07.2015.

В судовому засіданні 21.07.2015 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.07.2015 надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивач не довів суду існування одночасно всіх обставин, що передбачені нормами ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України та не звертався до відповідача із пропозицією про зміну договору відповідно до норм ст.188 Господарського кодексу України. Крім цього, відповідач зазначив про те, що додатковою угодою №8 від 24.07.2014 між сторонами вже встановлено строк погашення кредиту не пізніше 04.10.2017, а отже відсутні підстави для внесення змін до цієї додаткової угоди.

Представник третьої особи підтримав позицію відповідача.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2012 між Публічним акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна» (банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» (позивач, позичальник) було укладено кредитний договір № 033-08-12 (далі - договір), відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит в розмірі, що не перевищує суму кредиту в порядку та на умовах, які встановлені договором, а позичальник приймає та зобов'язується належним чином використати та повернути банку отриманий кредит, а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у договорі (п.1.1), тип кредитування - відклична кредитна лінія, що відновлюється (графа 1 розділу 1), максимальна сума кредиту, якою позичальник може одночасно користуватись на підставі цього договору складає 2400000,00 доларів США (графа 3 розділу 1), позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти за змінюваною процентною ставкою (графа 7 розділу 1), цільове використання кредиту - рефінансування заборгованості (графа 13 розділу 1), дата повернення кредиту - по 04.10.2017 (графа 8 розділу 1), договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, та діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором у повному обсязі (п.6.2.).

12.10.2012 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої відповідач надав позивачу транш в сумі 1376851,68 доларів США, а позивач зобов'язався його повернути рівними частинами по 22947,00 доларів США на місяць згідно графіку в строк до 04.10.2017.

20.05.2013 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до умов якої відповідач надав позивачу транш в сумі 300000,00 доларів США, а позивач зобов'язався його повернути рівними частинами по 28607,00 доларів США на місяць згідно графіку в строк до 04.10.2017.

22.05.2013 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору, відповідно до якої відповідач надав позивачу транш в сумі 300000,00 доларів США, а позивач зобов'язався його повернути рівними частинами по 34267,00 доларів США на місяць згідно графіку в строк до 04.10.2017.

24.05.2013 між сторонами укладено додаткову угоду №5 до договору, відповідно до якої відповідач надав позивачу транш в сумі 170000,00 доларів США, а позивач зобов'язався його повернути рівними частинами по 37474,00 доларів США на місяць згідно графіку в строк до 04.10.2017.

27.05.2013 між сторонами укладено додаткову угоду №6 до договору, відповідно до якої відповідач надав позивачу транш в сумі 200000,00 доларів США, а позивач зобов'язався його повернути рівними частинами по 41247,00 доларів США на місяць згідно графіку в строк до 04.10.2017.

24.07.2014 між сторонами укладено додаткову угоду №8 до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди реструктуризувати прострочену заборгованість за договором в сумі 123741,00 доларів США шляхом встановлення строку погашення не пізніше 04.10.2017 року.

Позивач просить внести зміни до вищевказаних угод в частині строків (термінів) повернення траншів (та процентів за ними) та зазначає, що сталася істотна зміна обставин, що унеможливлює виконання кредитного договору на умовах, які досягнуто сторонами при його укладенні.

Доводи позивача стосовно наявності підстав для внесення змін до кредитного договору є обґрунтованими, виходячи з такого.

На час проведення антитерористичної операції з метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Як вбачається з матеріалів справи, місцем реєстрації позивача є м. Донецьк, вул. Щорса, 108-А. Основну господарську діяльність позивач здійснював на території Донецької області. Ці обставини не заперечуються учасниками судового процесу та підтверджуються наявним в матеріалах справи сертифікатом (висновком) про настання обставин непереборної сили ТПП України від 12.09.2014 №3078/05-4.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплене і у ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При цьому, ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України визначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

В даному випадку, суд погоджується з доводами позивача про те, що сторони не могли передбачити у майбутньому, з усією обачністю та добросовісністю, різкого погіршення умов ведення господарської діяльності в регіоні місцезнаходження позивача, зокрема масові заворушення, захоплення будівель державних установ, проведення бойових та військових дій, а тому в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Отже в зв'язку з істотною зміною обставин, подальше виконання договору, без відповідних змін, порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки позивач та відповідач знаходяться в різних економічно-соціальних умовах.

Крім цього, суд зазначає, що істотна зміна обставин, з якою позивач пов'язує необхідність внесення змін до договору, не є тотожною самому факту проведення антитерористичної операції, а полягає у тих суспільно-політичних подіях, які передували та супроводжували проведення антитерористичної операції.

Прийняття державою відповідних законодавчих (Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції») та інших правових актів щодо початку проведення антитерористичної операції та встановлення його режиму стало лише офіційною реакцією держави на відповідну різку зміну ситуації в регіоні, що підтверджує істотність суспільно-політичного та економічного характеру тих подій, які позивач вважає істотною зміною обставин відносно спірного договору. Тобто істотна зміна обставин відбулася до спливу строку виконання зобов'язання позивачем.

Крім того, законодавство України не ставить в залежність можливість внесення змін до договору з ініціативи однієї зі сторін фактом виконання зобов'язань такою стороною.

Враховуючи вищевикладене, позов в частині внесення змін до кредитного договору №033-08-12 від 05.10.2012 шляхом внесення змін до додаткових угод № 1, 3, 4, 5, 6 підлягає задоволенню.

Щодо додаткової угоди №8 від 24.07.2014, то суд зазначає, що в даній угоді сторонами було реструкторізовано прострочену заборгованість за кредитним договором №033-08-12 від 05.10.2012 на суму 123741,00 та погоджено строк погашення кредиту не пізніше 04.10.2017, у зв'язку з чим у позивача не було підстав для звернення до суду із вимогою про внесення змін до вказаної додаткової угоди та визначення строку повернення кредиту не раніше 04.10.2017, оскільки сторонами вже було досягнуто згоди щодо строку повернення кредиту.

Посилання відповідача на недотримання позивачем досудового врегулювання спору суд відхиляє. Так, відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що зі змісту ч.2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, вбачається, що кожен із суб'єктів правовідносин, у разі виникнення спору, може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Так, відповідно до ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина 4 ст. 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, надсилання пропозицій про внесення змін до кредитного договору №033-08-12 від 24.07.2014 є виключно правом, а не обов'язком сторони договору, в зв'язку з чим недотримання вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє особу права звернутися до суду з позовом про зміну умов договору та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.10.2013 № 914/418/13-г.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню частково.

У зв'язку з частковим задоволенням позову судові витрати згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Внести зміни до кредитного договору №033-08-12 від 05.10.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц - Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» м. Донецьк в частині строків (термінів) повернення траншів (та процентів за ними), наданих Товариству з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ»: