Рішення № 47620692, 27.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/14445/15

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про стягнення 13810,44 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Ємельянова М.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про стягнення 13810,44 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLAU №2452 від 24.12.2013 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "TOYOTA", реєстраційний номер АА2350ЕР, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 порушено провадження у справі №910/14445/15, розгляд справи призначено на 27.07.2015.

18.06.2015 на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від Моторного (транспортного) бюро України надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

07.07.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання 27.07.2015 позивач з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.07.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.12.2013 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія ВіДі-Страхування», як страховиком, та Шкорботом Андрієм Івановичем, як страхувальником, було укладено Договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLAU №2452, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "TOYOTA", реєстраційний номер АА2350ЕР, 2006 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору встановлено з 25.12.2013 до 24.12.2014.

10.11.2014 об 16 год. 10 хв. в м. Києві по вул. Урицького, 26, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки "TOYOTA", реєстраційний номер АА2350ЕР та автомобіля марки «MAZDA», реєстраційний номер АА9197ІЕ, а саме: Дремов І.Ф., керуючи автомобілем марки «MAZDA», реєстраційний номер АА9197ІЕ, під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, не надав дорогу автомобілю марки "TOYOTA", реєстраційний номер АА2350ЕР, який рухався ліворуч в попутному напрямку, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 27.11.2014 у справі №760/24392/14-п встановлено порушення Дремовим Іваном Федоровичем вимог п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, Дремова І.Ф. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

11.11.2014 власник застрахованого автомобіля марки "TOYOTA", реєстраційний номер АА2350ЕР, звернувся до позивача із Заявою про настання страхового випадку за Договором комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLAU №2452 від 24.12.2013.

Згідно з рахунком №ВДиС-0032212 від 18.11.2014, що була складена СТО - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіДі Автострада», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «TOYOTA», реєстраційний номер АА2350ЕР, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 13810,44 грн. з ПДВ.

24.11.2014 страхувальник Шкорбот А.І. звернувся до ТДВ "Страхова компанія ВіДі-Страхування» із Заявою про виплату страхового відшкодування згідно з умовами Договору №2452 від 24.12.2013 на СТО - ТОВ «ВіДі Автострада» згідно рахунку

У відповідності до норм чинного законодавства та з урахуванням умов Договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLAU №2452 від 24.12.2013, позивач склав страховий акт №КР-009117 Регрес від 18.12.2014, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля «TOYOTA», реєстраційний номер АА2350ЕР, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 13810,44 грн.

На підставі складеного страхового акту №КР-009117 Регрес від 18.12.2014 Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія ВіДі-Страхування», виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 13810,44 грн. на рахунок СТО - ТОВ «ВіДі Автострада», що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №3861 від 25.12.2014.

28.12.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Автострада» складено та підписано Акт виконаних робіт №ВДИСА-058232 на загальну суму 13810,44 грн.

Позивач звернувся до відповідача із Заявою про страхове відшкодування №15/04/8.04/017-15 від 14.01.2015 з проханням здійснити виплату страхового відшкодування на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" у розмірі 13810,44 грн. Втім, відповідач відповіді на заяву не надав та виплату не здійснив.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Товариства з додатковою відповідальністю «ВіДі-Страхування» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «MAZDA», реєстраційний номер АА9197ІЕ6, яким спричинено ДТП, належить Дремову І.Ф. та знаходився під його керуванням.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Дремова І.Ф. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «MAZDA», реєстраційний номер АА9197ІЕ, відшкодовується ним як власником цього транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність Дремова І.Ф., як власника автомобіля «MAZDA», реєстраційний номер АА9197ІЕ, застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю "Гарантія", згідно з полісом серії АС №9997896, строк дії якого з 12.03.2014 по 11.03.2015, що підтверджено інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, яка надійшла на запит суду.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом серії АС №9997896 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів").

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.

Втім, відповідач не скористався своїм правом проведення оцінки з визначення розміру матеріального збитку, завданого ДТП, яка відбулася 10.11.2014.

У свою чергу, відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє позивача права на отримання відшкодування в межах понесених ним витрат у вигляді виплати страхового відшкодування.

Як зазначалося вище, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Отже, визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 13810,44 грн. (на підставі рахунку-фактури особи, яка здійснювала ремонт) на користь страхувальника не суперечить вимогам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLAU №2452 від 24.12.2013, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.

До того ж, вказаним Законом не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки, а під оціненою шкодою в ньому розуміється передусім шкода, оцінена страховою компанією.

При цьому, доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП є платіжне доручення №3861 від 25.12.2014, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 року у справі № 910/7163/14.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «TOYOTA», реєстраційний номер АА2350ЕР, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 13810,44 грн. з ПДВ, а до позивача, з урахуванням приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", перейшло право зворотної вимоги.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом серії АС №9997896 розміри лімітів відповідальності (5000,00 грн.) та франшизи (0 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 13810,44 грн.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, м. Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 56, офіс 13, ідентифікаційний код 21130899) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 56, ідентифікаційний код 35429675) 13810 (тринадцять тисяч вісімсот десять) грн. 44 коп. страхового відшкодування та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.07.15

Суддя О.А. Грєхова