Рішення № 47620657, 23.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2015Справа №910/12700/15

За позовом публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод"

до публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

про стягнення 240 154,75 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Місевра А.І.(за довіреністю)

Від відповідача: Павлік І.П.(дов. від 22.06.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору на виконання робіт №142291/1315 від 10.11.2011 у розмірі 323 112,41 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.05.2015 порушено провадження у справі №910/12700/15 та призначено до розгляду на 09.06.2015.

Представник відповідача в судове засідання 09.06.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

В судове засідання 09.06.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 23.06.2015.

23.06.2015 позивачем була подана Заява про зменшення розміру позовних вимог №288/41 від 23.06.2015, в якій позивач просить стягнути з ПАТ «Київпорт» на користь ПАТ «КССРЗ» суми боргу в розмірі 240 154,75 грн. за Договором №142291/1315 від 10.11.2011, а також судові витрати, що складаються з суми сплаченого за подачу позовної заяви судового збору в сумі 4 803, 10 грн.

23.06.2015 в судовому засіданні оголошено перерву на 30.06.2015 для подання додаткових доказів по справі.

Представник відповідача в судове засідання 30.06.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив.

В судове засідання 30.06.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 16.07.2015.

16.07.2015 в судовому засіданні оголошено перерву на 23.07.2015 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засіданні 23.07.2015 прибули представники позивача, відповідача і дали пояснення по справі.

Представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача. Суд прийняв дану заяву.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, вислухавши представників позивача, відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2011 між публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт" (далі відповідач, замовник) та публічним акціонерним товариством "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (далі позивач, виконавець) було укладено договір №142291/1315 (надалі -"Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору виконавець бере на себе зобов'язання виконати "Роботи", в обсязі та в строк згідно додатку №1 до цього договору, "Плавдоку-3" розмірами: довжиною 49,3 м, шириною 17,0 м, повною осадкою 0,97 м, а також надати послуги відстою плавзасобу за необхідністю. Роботи, потреба в яких виникла після підписання цього договору, підлягають узгодженню з замовником, з наступним оформленням письмових додаткових угод, які, після підписання їх сторонами, стають невід'ємною чистиною цього договору.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору вартість робіт на момент підписання договору складає 1 758 881,57 грн. з урахуванням ПДВ. Вартість робіт та сума договору, за згодою сторін, можуть бути переглянуті при зміні обсягів та складності робіт, економічних норм та нормативів, а також при змінах вартості матеріалів та комплектуючих. Зміна вартості робіт оформлюється шляхом укладання додаткових угоди до цього договору.

Положеннями п.п. 3.1, 3.2 договору встановлено, що замовник здійснює оплату вартості робіт на поточний рахунок виконавця відповідно до графіку фінансування (додаток №2). Оплата всіх додаткових робіт здійснюється у відповідності з підписаними додатковими угодами.

Додатками №1, №2, №3 від 10.11.2011 до Договору сторонами було погоджено Календарний графік ремонту "Плавдока-3", Календарний графік фінансування та Кошторис розрахунку вартості ремонтних робіт "Плавдока-3" (49,3х17,0 м з осадкою 0,97 м) відповідно.

У період з 22.12.2011 по 24.07.2012 між сторонами було укладено додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 6, 7-1365, 8-1378, 9-1386, 10, 11, 12, 13 та 14 (надалі -"Додаткові угоди") за змістом яких сторонами було погоджено обсяг додаткових робіт та їх вартість.

Пунктом 4.3.10. договору був визначений обов'язок ПАТ «Київський річковий порт» укласти договір оренди, відстою, тощо, після закінчення ремонтних робіт за цим договором.

Відповідно до п. 4.3.10 договору замовник зобов'язаний після закінчення робіт, що оформлюються актами, відповідно до п.4.2.3, 4.3.8, 4.3.9, 6.6, укласти договір на відстій плавзасобу. У випадку, якщо замовник не укладає договір відстою, то він сплачує вартість даної послуги відповідно до діючих тарифів на підприємстві за весь час перебування.

Як зазначає позивач, згідно актів здачі-приймання виконаних робіт за Договором (останній акт був підписаний 17.09.2012), роботи ПАТ «КССРЗ» були виконані, а ПАТ «Київрічпорт» були прийняті роботи у повному обсязі. Після цього, плавзасіб ПАТ «Київський річковий порт» повинен був або залишити територію (стапель, акваторію, причальну стінку), або укласти з ПАТ «КССРЗ» відповідний договір згідно умов п. 4.3.10. Договору.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі затримки виконання робіт з вини замовника (несвоєчасне надання технічної документації, несвоєчасне підписання актів дефектування та актів виконаних робіт, не прийняття рішення щодо ремонтних робіт згідно з актами дефектування), він сплачує виконавцю неустойку, розмір якої відповідає вартості використання стапельного місця, а саме 165,00 грн. на добу.

Згідно з п. 8.3 договору, викбнавець" має право затримати передачу плавзасобу замовнику після виконання робіт при наявності заборгованості по оплаті згідно п. 3 договору до повного погашення, при цьому замовник сплачує виконавцю оренду стапельного місця згідно п. 5.3 договору.

Проте, як наголосив позивач, відремонтований плавзасіб «Плавдок-3», що належить ПАТ «Київрічпорт», продовжує безоплатно займати стапельне місце ПАТ «КССРЗ», ігноруючи пропозиції ПАТ «КССРЗ» укласти відповідний договір оренди стапельного місця або сплатити використання стапельного місця, а саме 165,00 грн. на добу, як то передбачено п. 5.3 Договору

Також позивач зазначив, що технічний стан «Плавдоку - 3» є не придатним для експлуатації, спуску на воду, а також водного транспортування. Даний висновок підтверджено Регіональним представництвом в м. Києві Регістру судноплавства України, згідно листа №101-1.8-73 від 27.04.2015.

Отже, на думку позивача, дії, а точніше бездіяльність ПАТ «Київрічпорт», що обумовлена не підписанням договору оренди (договору на відстій, тощо) та відповідно не сплата за надані послуги, наносять ПАТ «КССРЗ» прямі фінансові збитки.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду, а відтак суд застосовує норми що регулюють даний вид договорів.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідач подав суду заяву про застосування позовної давності до вимог позивача, на що суд зазначає наступне:

23.06.2015 позивачем була подана Заява про зменшення розміру позовних вимог №288/41 від 23.06.2015, в якій позивач просить стягнути з ПАТ «Київпорт» на користь ПАТ «КССРЗ» суми боргу в розмірі 240 154,75 грн. за Договором №142291/1315 від 10.11.2011, а також судові витрати, що складаються з суми сплаченого за подачу позовної заяви судового збору в сумі 4 803,10 грн.

Як зазначає позивач в даній заяві заборгованість відповідача складається з невнесених передбачених п. 5.3 Договору платежів за період з 17.09.2012 по 23.06.2015 (1009 днів).

Позивач також в заяві №288/41 від 23.06.2015 зазначає, що сума до стягнення з ПАТ «Київпорт» складається з: 166 485,00 грн. (сума основного боргу) + 66 778,36 грн. (пеня) + 6 891,39 грн. (річні) = 240 154,75 грн.

Заява №288/41 від 23.06.2015 містить Додаток до заяви №288/41 від 23.06.2015, в якій позивач наводить розрахунок пені, 3% річних. З аналізу розрахунку пені, 3% річних вбачається, що позивач здійснює:

- нарахування штрафу з 18.09.2012 по 23.06.2015 та нарахований позивачем штраф за цей період становить 166 485,00 грн.;

- нарахування пені з 18.09.2012 по 23.06.2015 та нарахована позивачем пеня за цей період становить 66 778, 36 грн.;

- нарахування річних, 3% з 18.09.2012 по 23.06.2015 та нараховані позивачем річних, 3% становлять 6 891,39 грн.

П. 5.3 договору, на який посилається позивач та який закріплює, що у разі затримки виконання робіт з вини замовника (несвоєчасне надання технічної документації, не своєчасне підписання Актів дефектування та Актів виконаних робіт, не прийняття рішення щодо ремонтних робіт згідно з Актами дефектування), він сплачує Виконавцю неустойку, розмір якої відповідає вартості використання стапельного місця, а саме 165,00 грн. (сто шістдесят п'ять грн. 00 коп.) з ПДВ на добу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Стаття 256 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Частина 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України закріплює, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня! яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності, що є, відповідно до ч.ч. 3. та 4 ст. 267 ЦК України, підставою для відмови у позові.

При цьому, обовязок доказування викладених в позовній заяві обставин покладається на позивача.

Згідно пункту 4.4. розділу 4 Постанови ПЛЕНУМУ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ від 29.05.2013 № 10 перебіг позовної давності може перериватися згідно ст.264 ЦК України. Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

У зв'язку з наведеним суд зазначає:

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до частини 2 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Крім того, якби судом не була застосована позовна давність, то позовні вимоги не підлягали задоволенню у зв'язку з наступним:

30.06.2015 позивачем було подано заперечення на відзив по справі №910/12700/15 №299/41 від 30.06.2015, в якому позивач зазначає, що підставою його звернення до суду був п. 4.3.10 договору №142291/1315 від 10.11.2011, а не п. п. 5.2. 5.3 та 8.3 даного договору. Та разом з тим позивач зазначає, що правомірність притримання плавзасобу базується на приписах цивільного законодавства України та положеннях п. 8.3 договору де зазначено, що виконавець має право затримати передачу плавзасобу замовнику після виконання робіт при наявності заборгованості по оплаті згідно п. 3 договору до повного погашення, при цьому замовник сплачує виконавцю оренду стапельного місця згідно п. 5.3 Договору.

З аналізу пояснень позивача вбачається неузгодженість його правової позиції в обґрунтуванні своїх позовних вимог у даній справі.

Також, позивач в даному Заперечені зазначає наступне: єдиними причинами знаходження «Плавдоку-3» на території ПАТ «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» в якості притримання є несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №142291/1315 від 10.11.2011, технічний стан плавзасобу та несвоєчасне прийняття рішень щодо відповідних заходів, пов'язаних з відновленням його робочого стану, що придатний для спуску на воду та подальшої його експлуатації.

Відповідно до п. 1.1 Договору №142291/1315 від 10.11.2011 виконавець бере на себе зобов'язання виконати «Роботи» в обсязі та в строк згідно додатку №1до цього договору.

З аналізу робіт, які мав виконати виконавець за договором (відповідно до Додатку №1 до Договору №142291/1315 від 10.11.2011) судом встановлено, що до них відносяться:

підйом та переміщення судна, встановлення трап-плошадок. заземлення корпусу, підключення кабеля електроживлення, перевірка стану пожежної безпеки та т о:

закупівля матеріалів;

роботи по заміні зовнішньої обшивки Плавдока-3;

піскоструминна обробка SА-2.0;

фарбування корпусу плавзасобу в три шари: грунт ВЛ-023 ТУ (1-н шар), фарба ХС-413 ТУ (2-ва шари), загальною площею - 966,72 м2;

спуск судна по завершенню робіт.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.12.2012 у справі №5011-48/16253-2012 за позовом ПАТ «КССРЗ» до ПАТ «Київпорт» про стягнення 2 604 448,31 грн. за договором №142291/1315 від 10.11.2011 (далі - Рішення у справі №5011-48/16253-2012) встановлено наступне: з актів №81/11 від 23.12.2011, №82/11 від 23.12.2011, №118.12 від 15.03.2012, №160.12 від 16.07.2012, №171.12 від 16.07.2012, №175.12 від 16.07.2012, №179.12 від 27.07.2012, №191.12 від 29.08.2012, №192.12 від 29.08.2012, №195.12 від 17.09.2012 вбачається, що позивачем було повністю виконано погоджені умовами додаткових угод роботи та частково встановлені умовами Договору роботи, в частині виконання 1-3 етапів робіт згідно Календарно графіку ремонту «Плавдока-3» (додаток №1 до Договору).

Також судовим рішенням у справі №5011-48/16253-2012 встановлено: «Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 17 280,00 грн., нарахованої за період з 16.07.2012 по 31.10.2012.

За змістом положень ст.ст. 546,548,549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

Позивач як на підставу нарахування неустойки посилається на положення п. 5.3 договору.

Відповідно до п. 5.3 договору у разі затримки виконання робіт з вини замовника (несвоєчасне надання технічної документації, несвоєчасне підписання актів дефектування та актів виконаних робіт, не прийняття рішення щодо ремонтних робіт згідно з актами дефектування) він сплачує виконавцю неустойку, розмір якої відповідає вартості використання стапельного місця, а саме 165,00 грн. з ПДВ на добу.

Тобто, сторонами в умовах договору було погоджено відповідальність позивача у вигляді сплати неустойки у випадку затримки виконання робіт з його вини у зв'язку із несвоєчасним наданням технічної документації, несвоєчасним підписанням актів дефектування та актів виконаних робіт, не прийняттям рішення щодо ремонтних робіт згідно з актами дефектування.

В той же час, позивачем заявлено вимогу про стягнення неустойки, нарахованої за невиконання відповідачем обов'язку по оплаті виконаних робіт, а будь-яких положень, які б передбачали нарахування неустойки у разі затримки виконання робіт, пов'язаної із несплатою відповідачем коштів за виконані роботи, у розмірі вартості використання стапельного місця, зміст Договору (крім п. 5.2 Договору за яким позивачем вже нараховано неустойку у вигляді пені) не містить.

Більш того, судом встановлено, що позивачем не виконано лише 4-6 етапи робіт за договором, а погоджений сторонами у додатку №1 до договору Календарний графік ремонту "Плавдока-3" на відміну від строків виконання 1-3 етапів, не ставить в залежність строки виконання 4-6 етапів від сплати замовником коштів.

Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 17 280,00 грн. відсутні.

Відповідно до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 - не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, судовим рішенням у справі №5011-48/16253-2012 встановлено, що роботи згідно Додатку №1 до Договору №142291/1315 від 10.11.2011 виконані лише частково, а отже посилання позивача на п. 4.3.10, який закріплює, що замовник зобов'язаний після закінчення робіт, що оформлюються Актами, відповідно до п. 4.2.3, 4.3.8, 4.3.9, 6.6, укласти договір на відстій плавзасобу є безпідставними. Так судовим рішенням у справі №5011-48/16253-2012 встановлено, що сума зазначена в п. 5.3 договору є неустойкою, що кореспондується зі змістом самого договору та визнається позивачем.

Отже, позивач безпідставно посилається на п. 4.3.10 договору як на підставу стягнення грошових коштів з відповідача, оскільки самим позивачем не виконані роботи за договором, невиконання робіт підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 27.12.2012 у справі №5011-48/16253-2012, про що зазначалось вище. Окрім того, щодо п. 4.3.10 Договору має місце ще один преюдиційний факт - рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2014 по справі № 910/5762/14 за позовом ПАТ «КССРЗ» до ПАТ «Київпорт» про зобов'язання укласти договір, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 по справі № 910/5762/14 та Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014 по справі № 910/5762/14, яким встановлена відсутність обов'язку ПАТ «Київпорт» щодо укладання договору на відстій плавзасобу «Плавдок - 3».

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" до публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про стягнення 240 154,75 грн. відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

3. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 29.07.2015