Рішення № 47620603, 21.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015Справа №910/11421/15

За позовомПублічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «ЗЛАТОБАНК» В.І. Славінській До ПроДочірнього підприємства «Укрінвестпроект» стягнення 10 250 422, 00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: Чутенко І.В. - за дов.;

Від відповідача: Андрюхін Д.В. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором №62/1/13-KL від 15.03.2013р. в розмірі 10 250 422, 00 грн., з яких: 9 600 000, 00 грн. - заборгованість за основним боргом (кредитом); 84 164, 38 грн. - заборгованість за процентами; 535 219, 26 грн. - пеня; 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 26 038, 36 грн.

07.07.2015р. відповідач через загальний відділ діловодства господарського суду подав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволені позовних вимог повністю. Також відповідачем було подано клопотання про призначення по справі судово-економічної експертизи правильності нарахування Позивачем суми заборгованості по кредиту за Кредитним Договором №62/1/13-KL від 15.03.2013р., процентам за Кредитним Договором №62/1/13-KL від 15.03.2013р., укладеного між Позивачем та Відповідачем, та правильності нарахування пені і 3% річних за порушення зобов'язання по спірному Кредитному Договору.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, суд може призначити судову експертизу для роз'яснень питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Для вирішення даного господарського спору у суду немає підстав для проведення судової експертизи, оскільки відсутні потреби в застосуванні спеціальних знань для вирішення питання щодо стягнення грошових коштів за позовними вимогами позивача, які виникли на підставі кредитного договору №62/1/13-KL від 15.03.2013р.

За таких обставин, клопотання відповідача про призначення судової експертизи не задовольняється судом.

08.07.2015р. Позивач через відділ діловодства суду надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути суму основної заборгованості в розмірі 9 600 000, 00 грн.; 84 164, 38 грн. - заборгованість за процентами; 518 628, 31 грн. - пеню; 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 25 249, 32 грн. за кредитним договором №62/1/13-KL від 15.03.2013р.

Судом заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду, оскільки дана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Як визначено в п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 10 233 042, 00 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

За клопотанням Позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п. 3 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимог і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Кредитний Договір № 62/1/13-KL (надалі - Кредитний договір).

Згідно п. 1.1 Кредитного договору, Позивач надає Відповідачу Кредит, а останній зобов'язується в повному обсязі повернути Кредит, сплатити Проценти за користування Кредитом та виконати інші умови цього Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, Позивач надає Відповідачу Кредит у формі відкличної Кредитної лінії, в межах Максимального ліміту Заборгованості, визначеного цим Кредитним договором. Кредит може надаватися траншами.

Пунктом 1.2.1 Кредитного договору встановлено, що Кредит надається для поповнення обігових коштів. Застереження: Відповідач не може використовувати Кредитні кошти на покриття збитків своєї господарської діяльності, формування та/або збільшення статутного капіталу Відповідача та інших господарських товариств на інші цілі, заборонені чинним законодавством України.

Пунктом 1.3 Кредитного договору встановлено Максимальний Ліміт Заборгованості за Кредитною лінією становить 9 600 000,00 грн. (Дев'ять мільйонів шістсот тисяч гривень 00 копійок)

Згідно п. 1.4 Кредитного договору кінцева дата повернення Кредитку не пізніше « 14» березня 2014 року (включно).

Пунктом 1.4.1 Кредитного договору встановлено, що зниження максимального Ліміту Кредитної лінії не здійснюється.

Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору за користування Овердрафтом Відповдачем сплачуються Проценти у вигляді фіксованої Процентної ставки у розмірі - 20% (Двадцять відсотків) річних.

Згідно п. 3.4.2. Кредитного договору, Відповідач зобов'язаний сплачувати Проценти/Комісію у розмірі та у порядку, передбаченому цим Кредитним договором, згідно з умовами Кредитного договору.

Пунктом 3.4.3 Кредитного договору, Відповідач зобов'язався повернути Кредит в повному обсязі у розмірі в порядку та у строки, передбачені цим Кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких Банк має право дострокового повернення Кредиту, в тому числі у випадку настання Несприятливих обставин/подій.

Відповідно п. 2.2., 2.3, 2.4 Кредитного договору Кредитні кошти надаються Позичальнику в межах Максимального Ліміту за Кредитною лінією шляхом їх перерахування відповідно до цільового призначення за наданими Позичальником заявками та документами відповідно до чинного законодавства України.

Проценти за користування Кредитом нараховуються за фактичний строк користування Кредитом. При розрахунку Процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць рівні календарній кількості днів. День повернення Кредиту до розрахунку не приймається.

Відповідно до п. 2.5 Кредитного договору, Відповідач самостійно сплачує (перераховує Проценти на Рахунок для оплати Боргових Зобов'язань та Процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування Процентів.

30 квітня 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору умовами, якого встановлений особливий порядок сплати Процентів за користування кредитним коштами з 01.04.2013р. по 30.04.2013р.

14 травня 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір №2 до Кредитного договору умовами, якого встановлений особливий порядок сплати Процентів за користування кредитними коштами з 01.04.2013р. по 30.04.2013р.

07 червня 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір №3 до Кредитного договору умовами, якого встановлений особливий порядок сплати Процентів за користування кредитним коштами з 01.05.2013р. по 31.05.2013р.

08 липня 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір № 4 до Кредитного договору умовами, якого встановлений особливий порядок сплати Процентів за користування кредитним коштами з 01.06.2013р. по 30.06.2013р.

07 серпня 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір № 5 до Кредитного договору умовами, якого встановлений особливий порядок сплати Процентів за користування кредитним коштами з 01.07.2013р. по 30.07.2013р.

09 вересня 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір № 7 до Кредитного договору умовами, якого встановлений особливий порядок сплати Процентів за користування кредитним коштами з 01.08.2013р. по 31.08.2013р.

25 вересня 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Податковий договір № 8 до Кредитного договору умовами, якого встановлений особливий "орядок сплати Процентів за користування кредитним коштами з 01.08.2013р. по 30.09.2013р.

06 листопада 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір № 9 до Кредитного договору умовами, якого встановлений особливий порядок сплати Процентів за користування кредитним коштами з 01.10.2013р. по 20.11.2013р.

27 грудня 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір № 10 до Кредитний договір умовами, якого встановлений особливий порядок сплати Процентів за користування кредитним коштами з 01.12.2013р. по 31.12.2013р.

24 січня 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір № 11 до Кредитного договору умовами, якого встановлений особливий порядок сплати Процентів за користування кредитним коштами з 01.12.2013р. по 31.01.2014р.

14 березня 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір №12 до Кредитного договору умовами, якого встановлена кінцева дата повернення Кредиту: не пізніше 13 березня 2015року.

31 березня 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір № 13 до Кредитного договору умовами, якого встановлений особливий порядок сплати Процентів за користування кредитним коштами з 01.03.2014р. по 31.03.2014р.

15 квітня 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір №14 до Кредитного договору умовами, якого встановлений особливий порядок сплати Процентів за користування кредитним коштами з 01.03.2014р. по 30.04.2014р.

07 липня 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір № 15 до Кредитного договору умовами, якого встановлений особливий порядок сплати Процентів за користування кредитним коштами з 01.06.2014р. по 30.06.2014р.

09 вересня 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір № 16 до Кредитного договору умовами, якого встановлений особливий порядок сплати Процентів за користування кредитним коштами з 01.08.2014р. по 31.08.2014р.

31 жовтня 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір № 17 до Кредитного договору умовами, якого встановлений особливий порядок сплати Процентів за користування кредитним коштами з 01.09.2014р. по 30.09.2014р.

08 січня 2015 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір № 18 до Кредитного договору умовами, якого встановлений особливий порядок сплати Процентів за користування кредитним коштами з 01.12.2014р. по 31.12.2014р.

Судом встановлено, що Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти в розмірі 9 600 000, 00 грн., що підтверджується виписками по особовим рахункам, належні копії яких знаходяться в матеріалах справи і відповідачем цей факт не заперечується.

Проте, в порушення умов Кредитного договору Відповідач у встановлений строк кредитні кошти Позивачу не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив.

Судом встановлено, що Позивачем було направлено Відповідачу Лист-вимогу про негайне погашення заборгованості за кредитом, відповідно до Кредитного договору.

Однак, на день винесення рішення по справі заборгованість відповідача, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог залишається непогашеною.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

За своїм змістом та правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем договір є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм статей 1054-10571 Цивільного кодексу України, а в частині, що не суперечить вказаним нормам та умовам договору, регулюється ст. ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до приписів ст. 1046 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 509 ЦК України визначене поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 1.4 Кредитного договору кінцева дата повернення Кредитку не пізніше « 14» березня 2014 року (включно).

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач не виконав свої зобов'язання за Кредитним договором в частині сплати кредиту та процентів в строк, що вказаний в Кредитному договорі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Тому, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 9 600 000, 00 грн. заборгованості по кредиту, 84 164, 38 грн. заборгованості по процентам, відповідно до розрахунку позивача, задовольняється судом.

Згідно умов п. 4.1. Кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення Кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату Процентів, Відповідач сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого Кредиту та/або несплачених Процентів. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати Процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Тому, Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з Відповідача пені за неналежне виконання зобов'язань, відповідно до Кредитного договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Положеннями ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом, Позивач правомірно на виконання п. 4.1. Кредитного договору нарахував Відповідачу пеню за несвоєчасне погашення кредиту та пеню за прострочену заборгованість за відсотками. За розрахуноком Позивача розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за прострочену заборгованість за відсотками складає суму 518 628, 31 грн.

Після проведення судом розрахунку суми неустойки, господарський суд дійшов висновку, що наданий Позивачем розрахунок неустойки є арифметично вірним, а тому з Відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 504 986, 30 грн. та пеня за прострочену заборгованість за відсотками в розмірі 13 642, 00 грн.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу борг з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 25 249, 32 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Таким чином, з огляду на викладене, з урахуванням умов Кредитного договору, положень ст. ст. 1046, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Позивач правомірно заявив позовні вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 10 233 042, 00 грн. з Відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, Відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи Позивач довів, що його вимоги (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки в силу вимог п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняється, зокрема, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, та позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» задоволені повністю, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з Відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Укрінвестпроект» (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 12-б, літера «Б»; Код: 31924651) на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (юридична адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 17/52; Код: 35894495) заборгованість в розмірі 10 233 042 (десять мільйонів двісті тридцять три тисячі сорок дві) грн. 00 коп. за кредитним договором №62/1/13-KL від 15.03.2013р., яка складається з:

- 9 600 000 ( дев'ять мільйонів шістьсот тисяч), 00 грн. - заборгованості по сплаті кредиту;

- 84 164 (вісімдесят чотири тисячі сто шістдесят чотири) грн. 38коп. - заборгованості по сплаті процентів;

- 504 986 (п'ятсот чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 30 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 13 642 (тринадцять тисяч шістсот сорок дві) грн. 00 коп. - пеня за прострочену заборгованість за відсотками;

- 25 249 ( двадцять п'ять тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 32 коп. - 3% річних

Стягнути з Дочірнього підприємства «Укрінвестпроект» (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 12-б, літера «Б»; Код: 31924651) судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. в дохід Державного бюджету України.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.07.2015р.

Суддя І.І.Борисенко