Постанова № 476196, 27.02.2007, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

27.02.2007 р. справа №31/246а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

при секретареві судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:

Митрюшин Д.Ф. - довіреність б/н від 06.09.06р.,

від відповідача:

Петров А.Г. - довіреність № 48796/10-10-013 від 26.09.06р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецьк

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від

13.12.2006 року (повний текст складений 18.12.06р.)

по справі

№31/246а

за позовом

Дочірнього підприємства компанії „MAXBILL LTD” „МАКСБІЛЛ-СЕРВІСЕС” м.Донецьк

до

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

про

визнання повністю недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.01.2006р. №0000282340/0 на суму 189658,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Дочірнє підприємство компанії „MAXBILL LTD” „МАКСБІЛЛ-СЕРВІСЕС” м.Донецьк, звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.01.06р. № 0000282340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 189 658грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 13.12.06р. (повний текст складений 18.12.06р.) по справі № 31/246а позовні вимоги Дочірнього підприємства компанії „MAXBILL LTD” „МАКСБІЛЛ-СЕРВІСЕС” м.Донецьк були задоволені в повному обсязі. Визнане в повному обсязі недійсним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька № 0000282340/0 від 09.01.06р. на суму 189 658грн.

При винесені оскарженої постанови, суд першої інстанції, враховуючи приписи п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент здійснення експортних операцій) та те, що у перевіряємий період позивач здійснював експорт послуг (виконання робіт по розробці програмного забезпечення) за контрактом, здійснення якого підтверджується матеріалами справи, дійшов висновку, що позивачем правомірно декларувалось від’ємне значення ПДВ. При цьому судом було враховано наявність у позивача актів приймання-передачі виконаних робіт за контрактом №1 від 03.05.2002р. та зазначено, що оформлення вантажно-митних декларацій в данному випадку ні митним, ні податковим законодавством не передбачено.

Крім зазначеного, місцевим господарським судом також була врахована наявність розбіжностей у висновках актів попередніх перевірок № 177/23-5-31577706 від 03.09.04р., № 6/23-2-212-1-31577706 від 28.02.05р. та довідки від 19.05.05р., в яких відповідачем була підтверджена сума бюджетного відшкодування за березень 2004р., липень 2004р., серпень 2004р., вересень 2004р., жовтень 2004р., листопад 2004р., грудень 2004р., січень 2005р, лютий 2005р, березень 2005р., з висновками акту перевірки № 603/23-112/31577706 від 30.12.05р., на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 09.01.06р. № 0000282340/0 про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за цей же період на суму 189 658грн., внаслідок чого був зроблений висновок про неправомірність зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки, оформленої актом № 603/23-112/31577706 від 30.12.05р. і визначення ним сумою податку у повному розмірі 189 658грн.

Відповідач, ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від від 13.12.06р. (повний текст складений 18.12.06р.) в адміністративній справі № 31/246а скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права в частині застосування п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами і доповненнями).

В підтвердження таких доводів податковий орган в апеляційній скарзі зазначає, що в акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, зазначена інформація щодо основних постачальників товарів (робіт, послуг): ДП „Інком-Донецьк” (виробник наданих послуг), ТОВ „НПП Агентство маркетингових досліджень АМИ” (посередник) та постачальників по ланцюгу до виробника: ТОВ „Ранкор-1”, ПП „Монблан”, по яким відповідачем не отримано відповіді на запити про проведення зустрічних перевірок.

Крім зазначеного, скаржник наполягає на тому, що платником податку на момент перевірки не надано документів, які б свідчили про існування товару та перетин митного кордону України.

Відповідач вважає, що відшкодуванню підлягають лише суми податку, які були сплачені до бюджету, а право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов’язання при сплаті ПДВ в ціні товару.

Посилаючись на вищезазначене, а також зазначаючи на те, що податковий кредит не було підтверджено зустрічними перевірками, податковий орган наполягає на тому, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суму у розмірі 189,7 тис.грн., і це не було враховано місцевим господарським судом під час розгляду спору та призвело до порушення вищенаведених норм матеріального права.

Позивач, Дочірнє підприємство компанії „MAXBILL LTD” „МАКСБІЛЛ-СЕРВІСЕС” м.Донецьк, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу від 12.02.07р. доводи податкового органу відхилив, постанову місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог діючого законодавства.

За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.07р. для розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька призначена колегія суддів у складі: судді Алєєвої І.В. (головуючий), судді М”ясищева А.М., судді Шевкової Т.А.

За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.07р. у зв’язку з виходом з відпустки судді Величко Н.Л., була змінена та для розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька призначена колегія суддів у складі: судді Алєєвої І.В. (головуючий), судді Величко Н.Л., судді М”ясищева А.М.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд встановив.

За результатами невиїзної документальної перевірки ДП компанії „MAXBILL LTD” „МАКСБІЛЛ-СЕРВІСЕС” м.Донецьк з питань правомірності відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість відповідно до наданих до податкового органу декларацій з ПДВ за березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2004р., січень, лютий, березень 2005р., ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька складений акт перевірки № 603/23-112/31577706 від 30.12.05р., в якому встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами і доповненнями) внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 189 658грн. по податковим деклараціям з податку на додану вартість за березень, липень, серпень - грудень 2004р., січень - березень 2005р., та на підставі якого було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000282340/0 від 09.01.06р., яким позивачу визначена сума завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 189 658грн грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що постанова місцевого господарського суду відповідає нормам чинного законодавства і не підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач зазначив про неотримання відповідей податковим органом на запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів ДП „Інком-Донецьк”, ТОВ „НПП Агентство маркетингових досліджень АМИ”, ПП „Монблан” та ТОВ „Ранкор -1” та ненадання позивачем на момент перевірки документів, які б свідчили про існування товару та перетину ним митного кордону України (т.1, л.с. 8, стор.акту 4).

Висновок стосовно порушення позивачем п.1.8 ст. 1 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами і доповненнями) внаслідок включення до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 189,7тис.грн., зроблений податковим органом у зв’язку з тим, що податковий кредит позивача не був підтверджений зустрічними перевірками (т.1, л.с. 8, стор.акту 5).

Таким чином, підставою для зменшення суми відшкодування ПДВ у розмірі 189 658грн. за висновком податкового органу стало не порушення у формуванні податкового кредиту, які б впливали на розрахунок бюджетного відшкодування, що підлягало відшкодуванню, а непідтвердженість сплати сум ПДВ по операціям з придбання товарів у другому ланцюгу постачальників за березень, липень, серпень - грудень 2004р., січень-березень 2005р.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, у періодах, що перевірялись, у позивача декларувалось від’ємне значення ПДВ в зв’язку з експортом послуг –виконання робіт по розробці програмного забезпечення та його підтримці згідно контракту № 1 від 03.05.2002р., укладеного позивачем з компанією „MAXBILL LTD” (Ізраїль) (т.2, л.с. 92-95). Експорт програмного забезпечення підтверджений актами виконаних робіт, підписаними сторонами і скріплені печатками (т.2, л.с.105-114), технічними завданнями до контракту (т.2., л.с.96-104), контрактом (т.2, л.с. 92-95) та сплатою вартості робіт нерезидентам.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент здійснення експортних операцій) платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 кал. днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом з такими документами: митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України.

Статтею 1 Митного кодексу України від 11.07.02р. № 92-ІУ, який набув чинності с 1 січня 2004 року визначено, що вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Пунктом 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. N 574 (в редакції Постанови КМУ N 1883 від 12.12.2002р., що набула чинності з 01.01.04р. (зі змінами і доповненнями) визначено:

вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів;

товари - будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні і культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України;

Таким чином, в даному випадку (надання послуг) документом, який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України є акт. Відомості про надані послуги в митній декларації не зазначаються, оформлення та подання вантажної митної декларації в даному випадку (експорт послуг) митним законодавством не передбачено, що обґрунтовано встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи .

Враховуючи наявність у позивача актів приймання-передачі виконаних робіт по контракту №1 від 03.05.2002р. та приписи п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент здійснення експортних операцій), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем правомірно декларувалось від’ємне значення ПДВ за вказані періоди за березень, липень, серпень - грудень 2004р., січень - березень 2005р.

Ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача не надав пояснень стосовно того, які саме документи і по яким операціям відносно наявності чи відсутності яких товарів не було надано позивачем податковому органу і як це вплинуло на зменшення сум бюджетного відшкодування.

За приписами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За цих обставин не приймаються до уваги заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, стосовно ненадання платником податку на момент перевірки документів, які свідчать про існування товару та перетин митного кордону України.

Крім зазначеного, судом першої інстанції було обґрунтовано враховано, що згідно акту перевірки № 603/23-112/31577706 від 30.12.05р., на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, перевірка носила характер невиїзної документальної перевірки. Такий вид перевірки передбачений п. “в” п. 4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (камеральна перевірка) та п. 7.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яка проводиться виключно на підставі документів податкової звітності без проведення будь-яких інших видів перевірок і витребування документів у платника податків.

Крім зазначеного, як вбачається з матеріалів справи та обґрунтовано встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, перевірка у грудні 2005р., за результатами якої було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 189 658грн., проводилась ДПІ за спірні періоди (березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2004р., січень, лютий, березень 2005р.) повторно.

Так, правомірність заявленого позивачем експортного відшкодування за спірні періоди підтверджується актами перевірок, складеними відповідачем: № 6/23-2-212-1-31577706 від 28.02.05р. (т.3, л.с. 18-28), в якому з урахуванням зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування податковий орган робить висновок про наявність у позивача права на відшкодування ПДВ із бюджету у сумі 137 059грн. за деклараціями з ПДВ за липень 2004р. –19 581грн., за серпень 2004р. –20 111грн., за вересень 2004р. –20 983грн., за жовтень 2004р. –23 976грн., за листопад 2004р. –15 083грн., за грудень 2004р. –37 325грн.; № 177/23-5-31577706 від 03.09.04р. (т.3, л.с.2-17), за яким перевірялась правомірність заявленого до відшкодування ПДВ за березень 2004р., порушень у формуванні податкових зобов’язань та податкового кредиту та визначення від’ємного значення ПДВ за березень 2004р. встановлено не було, а також довідкою від 19.05.05р., складеною за результатами позапланової документальної перевірки з питання правомірності відшкодування з бюджету сум ПДВ за період січень-березень 2005р., за результатами якої порушень у визначенні сум ПДВ та податкового кредиту встановлено не було (т.3, л.с.29-36).

Враховуючи наявність розбіжностей у висновках актів перевірок від 03.09.04р. № 177/23-5-31577706, від 28.02.05р. № 6/23-2-212-1-31577706, довідки від 19.05.05р., згідно яких податковий орган підтвердив суму бюджетного відшкодування за березень 2004р., липень 2004р., серпень 2004р., вересень 2004р., жовтень 2004р., листопад 2004р., грудень 2004р., січень 2005р, лютий 2005р, березень 2005р., з висновками акту перевірки № 603/23-112/31577706 від 30.12.05р., на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за цей же період на суму 189 658грн., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставне зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Податковий орган в апеляційній скарзі посилається на порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами і доповненнями), відповідно до умов якого під бюджетним відшкодуванням розуміється сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, що дає підстави вважати, що вказана правова норма, яка розміщена в статті 1 і надає поняття термінів, що вживаються в Законі України “Про ПДВ” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами і доповненнями), є відсильною нормою до інших правових норм цього Закону, у зв’язку з чим місцевий господарський суд правомірно визначився, що нормами Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами і доповненнями) не передбачений обов’язок покупця товару –платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету. З огляду на наведене, судовою колегією не приймаються до уваги доводи скаржника стосовно обов’язку платника податку –покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету.

Доводи заявника апеляційної скарги про залежність права на податковий кредит платника податку –покупця від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, відхиляються колегією суддів як такі, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Керуючись п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст..206, п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, Донецький апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 13.12.06р. (повний текст складений 18.12.06р.) по справі № 31/246а –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 13.12.06р. (повний текст складений 18.12.06р.) по справі № 31/246а –залишити без змін

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 05.03.2007 року.

Головуючий:

Судді: