Рішення № 47619386, 26.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/288 26.09.11

За позовомКиївського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави особі Київської міської ради ДоКомунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Провизнання недійсним договору № 51 від 27.04.2011 року та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянкиСуддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 дов. № 225-Кр-1197 від 22.08.2011 року;

від відповідача 1: ОСОБА_3 дов. № б/н від 13.07.2011 року;

від відповідача 2: не зявився;

прокурор: Бєрова О.В. дов. № 62-118 від 06.08.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»та Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору № 51 від 27.04.2011 року та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір № 51 про розміщення тимчасової споруди та пайової участі у здійсненні заходів з благоустрою від 27.04.2011 року, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 з порушенням норм чинного законодавства, так як відповідач 1 не є ані власником, ані розпорядником земельної ділянки, яка знаходиться в зоні відпочинку «Перемісна слобідка», о. Гідропарк у Дніпровському районі м. Києва та яка є предметом спірного Договору.

Ухвалою від 08.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 26.08.2011 року.

В судовому засіданні 26.08.2011 року прокурор надав усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 26.08.2011 року представник відповідача 1 подав відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представники позивача та відповідача 2 в судове не зявилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання учасників процесу, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 26.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 26.09.2011 року.

Прокурор в судовому засіданні подав додаткові документи по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 26.09.2011 року позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні представник відповідача 1 надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача 2 в судове засідання 26.09.2011 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Крім того, в позовній заяві прокурор просить суд накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 63:397:013, що розташована на о. Гідропарк та обліковується за КП «Плесо».

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву, суд визнав заяву прокурора такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є обєктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2002 р. N 182/342 затверджено Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до пункту 1.1 якого головне управління земельних ресурсів (далі - Управління) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством виконує функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові. Управління у межах своєї компетенції здійснює управління земельними ресурсами міста, забезпечує проведення в місті земельної реформи, раціональне використання та охорону земель на території міста.

Відповідно до пункту 2.2 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) одним з основних завдань управління є здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земельних ресурсів усіх форм власності відповідно до повноважень, делегованих Київською міською радою.

Згідно з пунктом 4.3 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) управління має право складати акти перевірок у сфері використання і охорони земель та подавати в установленому порядку матеріали перевірок до відповідних органів для притягнення винних осіб до відповідальності, а також подавати зібрані документи до Київської міської ради.

22 червня 2011 року Головним управлінням земельних ресурсів складено акт № 344/04 перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки в зоні відпочинку «Передмісна Слобідка», о. Гідропарк у Дніпровському районі м. Києва, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1М використовує земельну ділянку орієнтовною площею 1 500 кв.м. га. в зоні відпочинку «Передмісна Слобідка», о. Гідропарк у Дніпровському районі м. Києва для розміщення деревяних недобудованих будинків під соломою, крім того, земельна ділянка частково огороджена деревяними стовпчиками. Також з акту вбачається, що документи, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою відсутні.

У звязку з вищезазначеним прокурор звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору № 51 про розміщення тимчасової споруди та пайової участі у здійсненні заходів з благоустрою від 27.04.2011 року та про зобовязання відповідача 2 повернути земельну ділянку площею 1 500 кв.м. за адресою: м. Київ, о. Гідропарк, зона відпочинку «Передмісна слобідка»Київській міській раді, привівши її у попередній стан, звільнивши від будівель та споруд.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

27 квітня 2011 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»(далі підприємство, відповідач 1) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (партнер, відповідач 2) був укладений договір № 51 про розміщення тимчасової споруди та пайової участі у здійсненні заходів з благоустрою (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1 Договору за його умовами оператор закріплює за абонентом територію для розміщення ТС рекреаційного, культурно оздоровчого, спортивного, туристичного та іншого призначення в межах прибережних захисних смуг, а абонент зобовязується на умовах пайової участі утримувати закріплену за ним прилеглу територію та проводити роботи з благоустрою обєкта благоустрою, в порядку та на умовах передбачених сторонами в цьому Договорі та додатках до нього.

Згідно з пунктом 2.3 Договору абонент зобовязаний самостійно отримати всю необхідну дозвільну документацію, в тому числі для організації своєї комерційної діяльності.

Пунктом 2.4 Договору сторони узгодили, що абонент зобовязується проводити роботи з благоустрою обєкта благоустрою, передбачені Програмою благоустрою території, яка затверджена ним та оператором. Програма благоустрою території являється невідємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 3.2.2 Договору партнер зобовязаний отримати передбачені нормативно правовими актами України документи (згоди, ліцензії, свідоцтва та інші дозвільні документи) для експлуатації тимчасових споруд та для здійснення діяльності з використанням обєкту благоустрою.

Рішенням Київської міської ради № 38/1093 від 22.01.2009 «Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві»встановлено, що функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних об'єктів з прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та гідротехнічними спорудами здійснює комунальне підприємство «Плесо», яке підпорядковується виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Пунктом 6 вказаного рішення передбачено, що якщо розміщення плавзасобів на водних об'єктах та тимчасових споруд в прибережних захисних смугах не суперечить законодавству, то комунальне підприємство «Плесо»має право до затвердження зазначених вище схем укладати угоди на їх розміщення терміном до одного року.

Тобто, згаданий пункт рішення передбачає можливість укладення КП «Плесо»угод про розміщення тимчасових споруд, якщо це не суперечить законодавству.

Стаття 116 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 111 від 04.02.2009 «Про передачу на баланс та закріплення за КП «Плесо»водних обєктів та оформлення земель водного фонду м. Києва»вирішено вжити заходів щодо закріплення за комунальним підприємством «Плесо»на праві господарського відання внутрішніх водних обєктів, гідротехнічних споруд та оформлення земель водного фонду м. Києва.

Пунктом 2 зазначеного розпорядження Комунальному підприємству «Плесо»доручено: в установленому законодавством порядку подати до Київської міської ради клопотання про передачу в користування земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, зазначені в п. 1 цього розпорядження; забезпечити розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та їх погодження в установленому порядку; після затвердження проектів землеустрою звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням про виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

Згідно з пунктом 3 зазначеного розпорядження Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за зверненнями КП «Плесо»забезпечити організацію робіт із встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

Відповідно до пункту 4 розпорядження № 111 від 04.02.2009 року підприємствам, установам та організаціям виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передати, а КП «Плесо»взяти на баланс внутрішні водні об'єкти та гідротехнічні споруди згідно з додатком.

Згідно вказаного розпорядження Комунальному підприємству «Плесо»не передавались на баланс та в користування ні внутрішні водні об'єкти та гідротехнічні споруди поблизу зони відпочинку «Передмісна слобідка», ні земельні ділянки на яких розташовані ці обєкти.

Докази того, що КП «Плесо»в установленому законодавством порядку отримало документи, що посвідчують право користування земельними ділянками на яких розміщенні ці обєкти у КП «Плесо»відсутні.

Доказів того, що відповідач 2 має дозвільну документацію на розміщення обєкту, що знаходиться у Дніпровському районі, зона відпочинку «Передмісна слобідка»та документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою площею 1 500 кв. м. в тому числі на умовах оренди згідно вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України не подано.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 235 Цивільного кодексу України визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як вбачається з умов Договору № 51 про розміщення тимчасової споруди та пайової участі у здійсненні заходів з благоустрою від 27.04.2011 року, останній фактично є договором оренди земельної ділянки, яка знаходиться у Дніпровському районі м. Києва, о. Гідропарк, зона відпочинку «Передмісна слобідка», загальною площею 1 500 кв.м.

Згідно із ст. 125 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про оренду землі»орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст.ст. 92, 93 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Згідно ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З наведених норм права вбачається, що розпоряджатись земельними ділянками, в тому числі надавати їх в оренду, користування мають право власники цих земельних ділянок, користувачі земельних ділянок можуть володіти та використовувати надані їм земельні ділянки з дня одержання відповідного правовстановлюючого документа, але не можуть без дозволу власника передавати ці земельні ділянки іншим особам.

Судом встановлено, що документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою у Дніпровському районі м. Києва, о. Гідропарк, зона відпочинку «Передмісна слобідка», загальною площею 1 500 кв.м. у відповідачів відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка за адресою зона відпочинку «Передмісна слобідка», о. Гідропарк у Дніпровському районі м. Києва знаходиться у комунальній власності м. Києва.

Київською міською державною адміністрацією було надано дозвіл на оформлення відповідачем 1 земельних ділянок на яких розташовані внутрішні водні обєкти та гідротехнічні споруди у користування.

Таким чином, відповідач 1 не мав права до отримання відповідного правовстановлюючого документа використовувати земельну ділянку та без згоди позивача укладати спірний договір та передавати частину цієї земельної ділянки відповідачу 2 у платне користування.

За вказаних обставин суд вважає, що спірний договір суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства України, тому позовні вимоги в частині визнання договору № 51 про розміщення тимчасової споруди та пайової участі у здійсненні заходів з благоустрою від 27.04.2011 року недійсним підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобовязання відповідача 2 повернути земельну ділянку площею 1 500 кв.м. за адресою: м. Київ, о. Гідропарк, зона відпочинку «Передмісна слобідка»Київській міській раді, привівши її у попередній стан, звільнивши від будівель та споруд слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пункт 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 2 використовує спірну земельну ділянку, яка знаходиться за адресою зона відпочинку «Передмісна слобідка», о. Гідропарк у Дніпровському районі м. Києва для розміщення деревяних недобудованих будиночків.

Стаття 9 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень Київської міської рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі обєкти, визначені відповідно до закону як обєкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України визначено умови надання земельних ділянок комунальної власності у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд відзначає, що землею, яка перебуває у комунальній власності міста Києва розпоряджається Київська міська рада шляхом прийняття відповідних рішень про надання зацікавленій особі у користування земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 1 статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Враховуючи те, що власником земельної ділянки за адресою зона відпочинку «Передмісна слобідка», о. Гідропарк у Дніпровському районі м. Києва є територіальна громада міста Києва, від імені якої діє Київська міська рада, а також зважаючи на те, що відповідач використовує згадану вище земельну ділянку без наявності правовстановлюючих документів, доказів того, що на спірній земельній ділянці розташоване правомірно набуте відповідачем 2 нерухоме майно також не надано, а тому господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокуратури про зобовязання відповідача 2 повернути земельну ділянку площею 1 500 кв. м. саме Київській міській раді привівши її у придатний для використання стан, звільнивши від будівель та споруд.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № 3/292 від 05.04.2011 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір № 51 про розміщення тимчасової споруди та пайової участі у здійсненні заходів з благоустрою від 27.04.2011 року, укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

3. Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: 02094, м. Київ, Дніпровський р н, вул. Червоноткацька, буд. 29. кв. 37, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути земельну ділянку площею 1 500 кв. м., що розташована за адресою м. Київ, Дніпровський район, о. Гідропарк, зона відпочинку «Передмісна слобідка»Київській міській раді (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883143), привівши її у придатний для використання стан, звільнивши від будівель та споруд.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: 02094, м. Київ, Дніпровський р н, вул. Червоноткацька, буд. 29. кв. 37, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України державне мито в сумі 127 (сто двадцять сім) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»(місцезнаходження: 04071, м. Київ, Шевченківський р н, вул. Дегтярівська, буд. 7; фактична адреса: 02001, м. Київ, вул. Микільсько Слобідська, 7, код ЄДРПОУ 23505151) до Державного бюджету України державне мито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

07.10.2011 року