Рішення № 47619242, 20.07.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/64/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015 Справа № 908/3295/15

За позовом: Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, 45-А, ідентифікаційний код 37510516)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Токмацький завод "Прогрес" (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. 14 Вересня, 290, ідентифікаційний код 02969981)

про стягнення 103 118, 18 грн.

суддя Соловйов В.М.,

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Бохан М.І., довіреність № 1090 від 08.10.2014р.

від відповідача: не з'явився

КП "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПуАТ "Токмацький завод "Прогрес" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором відступлення права вимоги від 31.05.2013р. та договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 18 від 01.10.2009р. у розмірі 103 491,49 грн., з яких: 64 200,00 грн. основного боргу, 7 654,75 грн. пені, 27 131,92 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 4 504,82 грн. - 3 % річних.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 11, 15, 16, 509, 512, 513, 514, 526, 530, 610-611, 625 ЦК України, ст. 193, 216, 217, 230 ГК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.05.2015р. порушено провадження у справі № 908/3295/15 та розгляд справи призначений на 24.06.2015р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 24.06.2015р. розгляд справи відкладений на 13.07.2015р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 13.07.2015р. розгляд справи відкладений на 20.07.2015р. о 12 год. 30 хв.

В судовому засіданні 20.07.2015р. оголошувалась перерва до 14 год. 00 хв. цього ж дня.

В судовому засіданні 20.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 24.07.2015р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляла.

В судовому засіданні 20.07.2015р. представник позивача підтримала заяву про зменшення розміру позовних вимог від 20.07.2015р. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором відступлення права вимоги від 31.05.2013р. та договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 18 від 01.10.2009р. у розмірі 103 118, 18 грн., з яких: 64 200,00 грн. основного боргу, 7 654,75 грн. пені, 26 902,67 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 4 360,76 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31.05.2013р. між ним та ТОВ "Токмак теплоенергія" укладений договір про відступлення права вимоги, згідно якому ТОВ "Токмак теплоенергія" (Первісний кредитор) передає КП "Токмак теплоенергія" (Новий кредитор), а КП "Токмак теплоенергія" приймає право вимоги боргу, що належало ТОВ "Токмак теплоенергія", і стає Кредитором за Договорами "Про надання послуг з централізованого опалення", "Про постачання теплової енергії в гарячій воді", "Про закупівлю послуг з постачання теплової енергії за державні кошти", які укладені між ТОВ "Токмак теплоенергія" та фізичними особами, приватними підприємцями, юридичними особами, які є споживачами теплової енергії.

За умовами договору про відступлення права вимоги крім передачі прав вимоги оплати за спожиту теплову енергію до позивача перейшло право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за укладеними з ТОВ "Токмак теплоенергія" Договорами.

Відповідно до Додатку № 2 до акту прийому - передачі Договору про відступлення права вимоги від 31.05.2013р., в який внесено зміни додатковою угодою № 1 від 30.12.2013р., заборгованість ПуАТ "Токмацький завод "Прогрес" за договором № 18 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2009р., яка передана позивачу, становить 85 123, 62 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором № 18 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2009р. виконав частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 64 200, 00 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачу було також нараховано пеню, 3 % річних та втрати від інфляції грошових коштів.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 20.07.2015р. ПуАТ "Токмацький завод "Прогрес" заходиться за адресою: 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. 14 Вересня, 290.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/3295/15 для відповідача.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 21.05.2015р. про порушення провадження у справі № 908/3295/15, копії ухвал від 24.06.2015р., від 13.07.2015р. про відкладення розгляду справи, які були направлені на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до суду не повертались.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи господарський суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ЗАТ "Завод "Прогрес" (Споживач), який змінив найменування на Публічне акціонерне товариство "Токмацький завод "Прогрес", та ТОВ "Токмак Теплоенергія" (Енергопостачальна організація) укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2009р. № 18, за умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1 Договору).

Згідно пункту 2.1 Договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на опалення в період опалювального сезону.

Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Договору, Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

В пункті 5.1 Договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку.

На момент укладання договору борг за теплову енергію перед "Токмак теплоенергія" складає 7 748,38 грн. (п.6.1 Договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (п.6.2 Договору).

Згідно пункту 6.3 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач зобов'язаний сплатити пред'явлений йому рахунок не пізніше 5-ти днів після його отримання (п.6.4 Договору).

На виконання умов Договору ТОВ "Токмак Теплоенергія" поставило ПуАТ "Токмацький завод "Прогрес" теплової енергії на загальну суму 111 723,31 грн., на оплату якої було виставлено рахунки:

№ 18/12 від 31.12.2012р. на суму 17 599,69 грн.;

№ 18/1 від 31.01.2013р. на суму 29 759,30 грн.;

№ 18/2 від 28.02.2013р. на суму 29 900,34 грн.;

№ 18/3 від 31.03.2013р. на суму 28 903,00 грн.;

№ 18/4 від 26.04.2013р. на суму 5 560,98 грн.

Проте ПуАТ "Токмацький завод "Прогрес" неналежним чином виконало свої грошові зобов'язання за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 18 від 01.10.2009р. та здійснило часткову оплату отриманих послуг на загальну суму 47 523,31 грн.

Таким чином, сума основного боргу ПуАТ "Токмацький завод "Прогрес" перед ТОВ "Токмак Теплоенергія" склала 64 200,00 грн.

В подальшому між ТОВ "Токмак теплоенергія" (Первісний кредитор) та КП "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради (Новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги від 31.05.2013р. за умовами якого Первісний кредитор передає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договорами "Про надання послуги з централізованого опалення", Договорами "Про постачання теплової енергії в гарячій воді", Договорами "Про закупівлю послуг з постачання теплової енергії за державні кошти" (далі Основними договорами), укладеними між Первісним кредитором та фізичними особами, приватними підприємцями, юридичними особами, які є споживачами теплової енергії (далі - Боржники) (п. 1.1 Договору).

Як передбачено у пункті 1.2 договору про відступлення права вимоги, за цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов'язань за Основними договорами.

Крім передачі прав вимоги оплати за спожиту теплову енергію за Основними договорами, зазначеним в п.1.1 Договору, до Нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за Основними договорами (п.1.3 договору про відступлення права вимоги).

Передача прав на вимогу оформлюється актом прийому-передачі, який підписується обома Сторонами Договору та є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.4 договору про відступлення права вимоги).

Згідно з відступленням пава вимоги за цим Договором Первісний кредитор передає Новому кредиторові право вимоги боргів за Основними договорами на загальну суму 9 367 527,28 грн. (п.2.1 договору про відступлення права вимоги).

31.05.2013р. між ТОВ "Токмак теплоенергія" (Первісний кредитор) та КП "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради (Новий кредитор) підписано акт прийому - передачі за яким Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв дебіторську заборгованість на загальну суму 9 367 527,28 грн. згідно додатків:

Додаток № 1 в сумі 4 964 533,98 грн. на одному аркуші;

Додаток № 2 в сумі 856 489,21 грн. на двох аркушах;

Додаток № 3 в сумі 3 546 504,09 грн. на одному аркуші.

Як свідчить запис в Додатку № 2 до акту прийому - передачі договору про відступлення права вимоги від 31.05.2013р., станом на 01.06.2013р. дебіторська заборгованість ПуАТ "Токмацький завод "Прогрес" перед ТОВ "Токмак теплоенергія" становила 85 123,62 грн.

Пунктом 3.2 договору про відступлення права вимоги передбачено, що право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів зазначених в п. 3.1 цього Договору.

Згідно пункту 3.3 договору про відступлення права вимоги, Первісний кредитор зобов'язаний протягом 10 днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити Боржника про відступлення права вимоги боргу.

Повідомлення від 05.06.2013р. про відступлення права вимоги за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №18 від 01.10.2009р. отримано відповідачем 13.06.2013р.

У листах від 08.10.2013р. № 467, від 02.06.2014р. № 196 ПуАТ "Токмацький завод "Прогрес" визнавало заборгованість перед КП "Токмак Теплоенергія" Токмацької міської ради в сумі 80 623,62 грн. та просило надати розстрочку по її сплаті.

Проте, ПуАТ "Токмацький завод "Прогрес" неналежним чином виконало свої грошові зобов'язання за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 18 від 01.10.2009р. та здійснило лише часткову оплату отриманих послуг.

Доказів оплати відповідачем суми боргу в розмірі 64 200,00 грн. сторонами суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України.

Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2009р. № 18 та договір про відступлення права вимоги від 31.05.2013р.

Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку на виконання умов договору ТОВ "Токмак Теплоенергія" поставило ПуАТ "Токмацький завод "Прогрес" теплової енергії на загальну суму 111 723, 31 грн., що підтверджено рахунками № 18/12 від 31.12.2012р. на суму 17 599, 69 грн., № 18/1 від 31.01.2013р. на суму 29 759, 30 грн., № 18/2 від 28.02.2013р. на суму 29 900, 34 грн., № 18/3 від 31.03.2013р. на суму 28 903, 00 грн., № 18/4 від 26.04.2013р. на суму 5 560, 98 грн.

ПуАТ "Токмацький завод "Прогрес" неналежним чином виконало свої грошові зобов'язання за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 18 від 01.10.2009р. та здійснило часткову оплату отриманих послуг на загальну суму 47 523, 31 грн.

Таким чином, сума основного боргу ПуАТ "Токмацький завод "Прогрес" перед ТОВ "Токмак Теплоенергія" склала 64 200,00 грн.

В пунктах 1.2, 1.3 договору про відступлення права вимоги встановлено, що за цим Договором Новий кредитор (позивач у справі) одержує право (замість Первісного кредитора, відповідача у справі) вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов'язань за Основними договорами. Крім передачі прав вимоги оплати за спожиту теплову енергію до Нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за Основними договорами.

Згідно ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Стаття 512 визначає підстави заміни кредитора у зобов'язанні.

Так, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

3. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 515 ЦК України встановлено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

У відповідності до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (ст. 518 ЦК України).

Згадані приписи законодавства дотримано. Зокрема, повідомлення від 05.06.2013р. про відступлення права вимоги за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №18 від 01.10.2009р. вручено відповідачу 13.06.2013р.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 202 ГК України унормовано, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання сплати спожитих послуг за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 18 від 01.10.2009р. та договором про відступлення права вимоги від 31.05.2013р., які визначені главою 50 ЦК України, відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ПуАТ "Токмацький завод "Прогрес" не в повному обсязі виконало свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 18 від 01.10.2009р. та договором про відступлення права вимоги від 31.05.2013р., вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 64 200,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить стягнути з відповідача 7 654,75 грн. пені, 4 360, 76 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 26 902,67 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Як зазначено у підпункті 7.1.3 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 18 від 01.10.2009р., за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Згідно п.6.4 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2009р. № 18, Споживач зобов'язаний сплатити пред'явлений йому рахунок не пізніше 5-ти днів після його отримання.

За приписами п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума пені в розмірі 7 654,75 грн. відповідає діючому законодавству та підтверджується розрахунком, що доданий до позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 18 від 01.10.2009р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума 3 % річних в розмірі 4 360,76 грн. відповідає діючому законодавству та підтверджується розрахунком, що доданий до клопотання позивача від 16.07.2015р.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 26 902,67 грн. відповідає діючому законодавству та підтверджується розрахунком, що доданий до клопотання позивача від 16.07.2015р.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Токмацький завод "Прогрес" (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. 14 Вересня, 290, ідентифікаційний код 02969981) на користь Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, 45-А, ідентифікаційний код 37510516) 64 200 (шістдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 7 654 (сім тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 75 коп. пені, 26 902 (двадцять шість тисяч дев'ятсот дві) грн. 67 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 4 360 (чотири тисячі триста шістдесят) грн. 76 коп. - 3 % річних та 2 062 (дві тисячі шістдесят дві) грн. 36 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 24.07.2015р.

Суддя В.М. Соловйов