Рішення № 47618970, 24.07.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" липня 2015 р. Справа № 906/829/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Малярчук Т.П., довіреність №08/17254-010071 від 29.12.2014 року;

від відповідача: Зайченко Т.О., довіреність №114 від 13.01.2015 року.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

до Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району

про стягнення 189715,09 грн.

В судовому засіданні 21.07.2015 оголошувалась перерва до 23.07.2015.

В судовому засіданні 23.07.2015 перерву в судовому засіданні продовжено до 24.07.2015.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 135394,94 грн. - заборгованості за активну електроенергію, 1781,80 грн. - 3% річних, 14501,72 грн. - пені, 38036,63 грн. - інфляційних.

В судовому засіданні 21.07.2015 згідно клопотання представників сторін оголошено в судовому засіданні перерву для надання можливості провести звірку розрахунків.

В судовому засіданні 23.07.2015 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, та враховуючи клопотання представника відповідача, господарським судом оголошено перерву до 24.07.2015 з метою надання часу позивачу оформити вищезазначену заяву відповідно до вимог ст. 54, 57 ГПК України (доплатити судовий збір).

Представником позивача після перерви подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 159252,37 грн. - заборгованості за спожиту електричну енергію, 2462,47 грн. - 3% річних, 48915,50 грн. - інфляційних, 14501,72 грн. - пені.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог від 24.07.2015 приймається судом, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно збільшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.07.2015 позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві, а також просив зменшити розмір пені.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2010 між Житомирським районом електричних мереж, який є виробничим підрозділом ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" та Будинкоуправлінням № 3 Житомирської КЕЧ району укладений договір №262 про постачання електричної енергії споживачам (а.с. 10-14), за умовами якого енергопостачальна організація (позивач) постачає електричну енергію споживачу, а споживач (відповідач) оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1 договору).

Згідно п.п. 2.2.3. договору, споживач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Розрахунковим періодом вважається період з 21 числа по 20 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

Пунктом 7.2. договору передбачено, що розрахунки за спожиту електричну енергію, реактивну енергію, лімітів споживання і потужності та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються за діючими тарифами відповідно до класів напруги, показників лічильників та тарифних груп кожної точки обліку.

Оплата електроенергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період, або плановими платежами. Остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць, з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше: 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно; 10 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію (п.п. 7.3. договору).

Згідно даних позивача, відповідач в порушення умов договору розрахунків за спожиту активну електричну енергію в період з 01.02.2014 по травень 2015 в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого, станом на день подачі позову, утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 159252,37 грн. (розрахунок - а.с.107)

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вимоги в частині стягнення 159252,37 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію обґрунтованими.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 2462,47 грн. - 3% річних, 48915,50 грн. - інфляційних, 14501,72 грн. - пені.

Також, в ході розгляду справи, господарський суд встановив, що 13.05.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Житомирської районної державної адміністрації, Новогуйвинською селищною радою, Будинкоуправлінням №3 Житомирської КЕЧ району смт. Озерне, Публічним акціонерним товариством "ЕК "Житомиробленерго", Державним підприємством "Енергоринок" та ПАТ "Укргідро енерго" укладено договір №30Е/41 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 29.01.2014 №30, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Положеннями пункту 8 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що Будинкоуправлінням №3 Житомирської КЕЧ району смт. Озерне перераховує на рахунок ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" кошти у сумі 54303,33 грн. для погашення заборгованості за для погашення заборгованості за електроенергію станом на 01.05.2014 згідно з договором від 21.09.2004 №447 та договором від 24.06.2010 №262.

За змістом п. 14 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Відповідно до п. 17, 19 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 25.06.2014. Також сторони засвідчили, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

11.12.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Житомирської районної державної адміністрації, Новогуйвинською селищною радою, Будинкоуправлінням №3 Житомирської КЕЧ району смт. Озерне, Публічним акціонерним товариством "ЕК "Житомиробленерго", ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір №1268/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до про організацію взаєморозрахунків відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Положеннями пункту 8 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що Будинкоуправлінням №3 Житомирської КЕЧ району смт. Озерне перераховує на рахунок ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" кошти у сумі 200379,00 грн. для погашення заборгованості за електроенергію станом на 01.12.2014 згідно з договором від 21.09.2004 №447 та договором від 24.06.2010 №262.

Положення п. 14, 17, 19 зазначеного договору є ідентичним до умов попереднього договору.

Грошові кошти за договорами про організацію розрахунків було зараховано за період з лютого по жовтень 2014, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких містяться в справі.

Проаналізувавши вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку, що сторони уклавши договір про організацію взаєморозрахунків тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за електроенергію, поставлену відповідно до договору на постачання електричної енергії споживачам №262 від 24.06.2010.

Таким чином у позивача відсутні підстави для стягнення пені, передбаченої пунктом 4.2.1. договору на постачання електричної енергії споживачам, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, нарахованих на суми, що були сплачені згідно договорів про організацію взаєморозрахунків ( відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно п.п. 4.2.1 договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 7.3. цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 4, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі, що не перевищує подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, підготовлений позивачем (а.с. 97), суд вважає його вірним, а вимогу щодо стягнення пені в сумі 14501,72 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарським судом при вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені враховано те, що відповідачем не подано суду доказів винятковості обставин, які б могли бути підставою для зменшення розміру пені, а лише у відзиві згадано, що Будинкоуправління №3 Житомирської КЕЧ району знаходиться у важкому фінансовому становищі, відсутнє фінансування, а рахунки арештовано згідно постанови відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області від 06.03.2014.

Врахувавши вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних, суд зазначає, що з урахуванням умов договорів про організацію взаєморозрахунків вірним буде нарахування останніх в сумі 957,48 грн. та 21241,07 грн. відповідно (а.с. 108). В задоволенні вимог щодо стягнення 1504,99 грн. - 3% річних та 27674,43 грн. - інфляційних суд відмовляє.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 159252,37 грн. - основного боргу, 14501,72 грн. - пені, 957,48 грн. - 3% річних та 21241,07 грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Будинкоуправління № 3 Житомирської КЕЧ району (12443, Житомирська область, Житомирський район, смт. Озерне, вул. Авіаційна, 57, ід. код 24978549)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська 32/8, ід. код 22048622) 159252,37 грн. - основного боргу, 14501,72 грн. - пені, 957,48 грн. - 3% річних та 21241,07 грн. - інфляційних, а також 3919,05 грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.07.15

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек.)