Рішення № 47618891, 22.07.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.07.2015 Справа № 908/3267/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна»

до

про

Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Монтаж Сервіс»

стягнення 14 504,61 грн

за участю представників:

від позивача

не з'явились

від відповідача

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Монтаж Сервіс» основного боргу у розмірі 8638,09 грн, пені у розмірі 565,97 грн, штрафу у розмірі 431,90 грн, інфляційних втрат у розмірі 4479,94 грн та 3% річних у розмірі 388,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором постачання № 397 від 01.04.2012 щодо здійснення повної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 48, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

20.07.2015 до господарського суду Донецької області надійшла заява позивача про розгляд справи без участі його представника, яка задоволена судом.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

01.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електро Монтаж Сервіс» (покупець, відповідач) підписано договір постачання №397 (далі – Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупця кабельно-провідникову та (чи) іншу електротехнічну продукцію (далі – продукція, товар), а покупець зобов’язується прийняти продукцію і вчасно сплатити постачальникові її вартість. Тип, марка і кількість продукції вказується в рахунках-фактурах чи накладних, наданих покупцеві на окрему партію продукції.

Договір набирає сили з дня його підписання і діє до 31.12.2012 чи до повного виконання зобов’язань по Договору (п. 7.7 Договору).

Згідно з п. 7.8 Договору у разі коли жодна з сторін за 20 днів до закінчення строку дії Договору письмово не виявить бажання припинити його дію, то він вважається автоматично пролонгованим до 31.12.2013.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення дії Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору було продовжено до 31.12.2013 та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9388,41 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №ТМКУм010540 від 30.08.2013 на суму 7021,14 грн та видатковою накладною №ТМКУм011978 від 16.09.2013 на суму 2367,26 грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених накладних та довіреностями відповідача № 93 від 30.08.2013 і № 106 від 13.09.2013 на отримання товару від позивача.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов’язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов’язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.1 Договору покупець сплачує постачальнику вартість кожної окремої партії продукції шляхом внесення передплати у розмірі 100% від вартості партії продукції на розрахунковий рахунок постачальника. У разі, якщо постачальник вважатиме можливим відпустити продукцію без передплати, покупець зобов’язаний сплатити її вартість протягом 5 календарних днів з моменту отримання продукції, але не пізніше наступної дати поставки.

Сторони домовились, що поточні перерахування грошових коштів від покупця зараховується на рахунок погашення попередньої заборгованості за поставлений товар. При цьому призначення платежу, вказане покупцем, не враховується (4.2 Договору).

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 9388,41 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору не в повному обсязі здійснив оплату отриманої продукції, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 8638,09 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 8638,09 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 565,97 грн, штраф у розмірі 431,90 грн, інфляційні втрати у розмірі 4479,94 грн та 3% річних у сумі 388,71 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що у випадку порушення покупцем термінів розрахунку, постачальник має право стягнути із покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати. У разі порушення покупцем термінів сплати більш ніж на 10 банківських днів, постачальник вправі вимагати від нього сплати штрафу у розмірі 5% від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені та штрафу за прострочення виконання зобов’язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних є правомірними.

Перевіривши, здійснений позивачем розрахунок пені та 3% річних, суд визнає його невірним у зв'язку з неправильним визначенням настання у відповідача строку платежу за кожною видатковою накладною окремо.

За здійсненим судом перерахунком пені на заборгованість за поставкою по видатковій накладній №ТМКУм010540 від 30.08.2013 за період з 21.09.2013 (дата визначена позивачем у розрахунку) по 05.03.2014 (кінцева дата нарахування пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від дня (05.09.2013), коли зобов’язання за вказаною поставкою мало бути виконано) та на заборгованість за поставкою по видатковій накладній №ТМКУм011978 від 16.09.2013 за період з 24.09.2013 (оскільки 21.09.2013 та 22.09.2013 були вихідні дні, тому п’ятий календарний день, у який відповідач згідно з умовами Договору повинен був сплатити вартість поставленого товару переноситься на 23.09.2013) по 18.03.2014 (кінцева дата нарахування, що визначена позивачем) розмір пені становить 519,14 грн.

Сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, за здійсненим судом перерахунком становить 387,78 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних задоволенню не підлягають, у зв’язку їх з безпідставністю.

Вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 431,90 грн та інфляційних втрат у розмірі 4479,94 грн підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Монтаж Сервіс» (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 48, ідентифікаційний код 36637015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна» (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16, ідентифікаційний код 37841178) основний борг у розмірі 8638 (вісім тисяч шістсот тридцять вісім) грн 09 коп., пеню у розмірі 519 (п’ятсот дев’ятнадцять) грн 14 коп., штраф у розмірі 431 (чотириста тридцять одна) грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 4479 (чотири тисячі чотириста сімдесят дев’ять) грн 94 коп., 3% річних у розмірі 387 (триста вісімдесят сім) грн 78 коп. та судовий збір у розмірі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн 97 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 27.07.2015

Суддя М.В. Сажнева