Постанова № 47612285, 29.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2015 року 13:00 № 826/8683/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд Теремки» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Рембуд Теремки» (надалі - позивач або ТОВ «Рембуд Теремки») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2015 року №0001792205 та №0001802205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 08.06.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ТОВ «Рембуд Теремки» не порушувало вимог пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Жилпромспецбуд» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

У судовому засіданні 08.06.2015 року неналежного відповідача - ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - замінено на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві).

У судове засідання 27.07.2015 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку свого представника у вказане судове засідання не з'явився явку свого представника не забезпечив, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, що, у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.

При цьому, у судовому засіданні 08.06.2015 року представником відповідача подано письмові заперечення проти позову, в яких зазначено про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Рембуд Теремки» порушеннями вимог податкового законодавства.

Крім того, у судове засідання в якості свідка викликався керівник ТОВ «Еско Трейд» ОСОБА_1, яка не прибула до суду, а також не повідомила суд про неможливість прибуття за викликом.

З огляду на викладене вище, суд у судовому засіданні 27.07.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рембуд Теремки» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Жилпромспецбуд» за період серпень 2014 року, листопад 2014 року, за результатами чого складено акт від 07.04.2015 року №1589/26-58-22-05/34913768 (надалі - акт перевірки).

У відповідності до змісту вищезазначеного акту, контролюючим органом зроблено висновок про наступні порушеннями вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Рембуд Теремки»:

пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на прибуток, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 319 527,00 грн., в тому числі по періодах: за 2014 рік у сумі 319 527,00 грн.;

п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 365 597,00 грн., в тому числі по періодах: серпень 2014 року - 242 497,00 грн., листопад 2014 року - 123 100,00 грн.

Підставою для даних висновків, як вбачається зі змісту акту перевірки, зокрема, слугувало те, що, за твердженнями перевіряючих, згідно номенклатури, вказаної в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН у серпні та листопаді 2014 року, ТОВ «Жилпромспецбуд» самостійно не виконувало вказані будівельно-монтажні роботи, а залучало субпідрядника - ТОВ «Будівельна корпорація «СТМ», яке, в свою чергу, також залучало субпідрядників - ТОВ «Еско Трейн» та ТОВ «Будпромтех Плюс», - які і є фактичними виконавцями будівельно-монтажних робіт у вказаний період.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 29.04.2015 року:

№0001792205, яким ТОВ «Рембуд Теремки» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 365 597,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 91 399,25 грн.;

№0001802205, яким ТОВ «Рембуд Теремки» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 319 527,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 79 881,75 грн.

Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Рембуд Теремки» у звітних (податкових) періодах за серпень 2014 року та листопад 2014 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, на виконання положень п. 201.2 ст. 201 ПК України наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року №10 затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 01.03.2014 року та втратив чинність 01.12.2014 року (надалі - Порядок №10).

У відповідності до п. 8 Порядку №10, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді - такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п. 18 Порядку №10).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №10 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Жилпромспецбуд».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Підрядник, який виступає перед Субпідрядником як Замовник) та ТОВ «Жилпромспецбуд» (Субпідрядник) укладено наступні договори:

1. договір субпідряду №2014/8 від 01.04.2014 року, згідно якого Підрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання будівельно-монтажних робіт з улаштування монолітного з/б каркасу та монтажу обладнання по об'єкту: Технічне переоснащення одиниць та вузлів устаткування дробарко-сортувальної лінії заводу ПрАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр», с. Михайлівка, Коростеньского району, Житомирської області (надалі - роботи).

Строки виконання робіт вказуються у Додаткових угодах, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1 договору).

Вартість робіт визначається у Додаткових угодах, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.1 договору).

Забезпечення робіт матеріалами, інвентарем, засобами захисту за необхідності здійснює Підрядник (п. 6.1 договору).

Після підписання договору Підрядник передає Субпідряднику будівельний майданчик та надає проектну документацію (п. 9.1 договору).

Субпідрядник зобов'язаний повідомляти письмово Підрядника про проведення поточних перевірок та випробувань робіт, матеріалів та устаткування за три робочі дні до їх проведення та надавати інформацію про їх результати, вжиті заходи з усунення виявлених недоліків протягом трьох днів після одержання від Підрядника відповідного запиту.

Згідно додаткової угоди №4 від 01.07.2014 року до договору субпідряду №2014/8 від 01.04.2014 року, сторони погодили, що вартість робіт, у відповідності до даної додаткової угоди, складає 920 450,08 грн.

Згідно додаткової угоди №5 від 01.08.2014 року до договору субпідряду №2014/8 від 01.04.2014 року, сторони погодили, що вартість робіт, у відповідності до даної додаткової угоди, складає 534 529,72 грн.

Згідно додаткової угоди №10 від 01.09.2014 року до договору субпідряду №2014/8 від 01.04.2014 року, сторони погодили, що вартість робіт, у відповідності до даної додаткової угоди, складає 75 309,26 грн.

Згідно додаткової угоди №9 від 01.09.2014 року до договору субпідряду №2014/8 від 01.04.2014 року, сторони погодили, що вартість робіт, у відповідності до даної додаткової угоди, складає 384 754,20 грн.

Згідно додаткової угоди №12 від 28.10.2014 року до договору субпідряду №2014/8 від 01.04.2014 року, сторони погодили, що вартість робіт, у відповідності до даної додаткової угоди, складає 131 999,72 грн.

Згідно додаткової угоди №11 від 01.09.2014 року до договору субпідряду №2014/8 від 01.04.2014 року, сторони погодили, що вартість робіт, у відповідності до даної додаткової угоди, складає 46 961,52 грн.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано суду копії наступних документів:

- договірних цін до додаткової угоди №4 від 01.07.2014 року на суму 920 450,08 грн., до додаткової угоди №5 від 01.08.2014 року на суму 534 529,72 грн., до додаткової угоди №10 від 01.09.2014 року на суму 75 309,26 грн., до додаткової угоди №9 від 01.09.2014 року на суму 384 754,20 грн., до додаткової угоди №12 від 28.10.2014 року на суму 131 999,72 грн., до додаткової угоди №11 від 01.09.2014 року на суму 46 961,52 грн.;

- локальних кошторисів на будівельні роботи станом на 01.07.2014 року, станом на 01.08.2014 року, станом на 01.09.2014 року, станом на 01.09.2014 року, станом на 28.10.2014 року, станом на 01.09.2014 року;

- довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2014 року на суму 920 450,08 грн., за серпень 2014 року на суму 534 529,72 грн., за листопад 2014 року на суму 75 309,26 грн., за листопад 2014 року на суму 384 754,20 грн., за листопад 2014 року на суму 131 999,72 грн., за листопад 2014 року на суму 46 961,52 грн.;

- актів приймання виконаних будівельних робіт №1 за серпень 2014 року на суму 920 450,08 грн., №1 за серпень 2014 року на суму 534 529,72 грн., №1 за листопад 2014 року на суму 75 309,26 грн., №1 за листопад на суму 384 754,20 грн., №1 за листопад 2014 року на суму 131 999,72 грн., №1 за листопад 2014 року на суму 46 961,52 грн.;

- податкових накладних від 29.08.2014 року №1 на суму 920 450,08 грн., від 29.08.2014 року №2 на суму 534 529,72 грн., від 28.11.2014 року №4 на суму 75 309,26 грн., від 28.11.2014 року №3 на суму 384 754,20 грн., від 28.11.2014 року №6 на суму 131 999,72 грн., від 28.11.2014 року №5 на суму 46 961,52 грн.

2. договору субпідряду №2014/10 від 25.09.2014 року, згідно умов якого Підрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання комплексу робіт по влаштуванню фундаментів на об'єкті: «Комплекс по прийманню, очистці та зберіганню зерна сільськогосподарських культур місткістю 8300 м3 на території насіннєвого заводу за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, с. Почуйки, вул. Леніна, 24».

Вартість робіт визначається на підставі Договірної ціни, що є невід'ємною частиною даного договору, та складає 99 575,87 грн., в т.ч. ПДВ - 16 595,98 грн., яка погоджується та підписується обома Сторонами (п. 3.1 договору).

Забезпечення робіт матеріалами, інвентарем, засобами захисту за необхідності здійснює Підрядник (п. 6.1 договору).

Після підписання договору Підрядник передає Субпідряднику будівельний майданчик та надає проектну документацію (п. 9.1 договору).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано суду копії наступних документів:

- договірної ціни на суму 99 575,87 грн.;

- локального кошторису на будівельні роботи станом на 25.09.2014 року;

- довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2014 року на суму 58 034,81 грн. та за листопад 2014 року на суму 41 541,06 грн.;

- актів приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2014 року на суму 58 034,81 грн. та №2 за листопад 2014 року на суму 41 541,06 грн.;

- податкових накладних від 07.11.2014 року №1 на суму 58 034,81 грн. та від 10.11.2014 року №2 на суму 41 541,06 грн.

Водночас, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про не підтвердження позивачем реальності (товарності) вищезазначених фінансово-господарських операцій, з огляду на наступне.

На підтвердження того, що будівельні роботи за договорами субпідряду №2014/8 від 01.04.2014 року та №2014/10 від 25.09.2014 року виконано саме ТОВ «Жилпромспецбуд», позивачем не надано суду відповідних доказів, зокрема, як це умовами вказаних договорів, а саме: позивачем не надано суду доказів того, що працівники від ТОВ «Жилпромспецбуд» з метою виконання робіт за договором взагалі заходили на територію об'єкта будівництва, зокрема, не надано відміток у журналі пропуску осіб, оформлення перепусток тощо.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ТОВ «Жилпромспецбуд» здійснювало роботи на об'єкті, згідно договорів, зокрема, шляхом передачі останньому матеріалів, інвентарю, засобів захисту.

Також, суд не вважає належним доказом надані позивачем копії актів приймання-передачі проектно-кошторисної та виконавчої документації на об'єкт незавершеного будівництва, оскільки підписи представників сторін в останніх не скріплено печатками, а також не надано довіреностей як доказу наявності у даних осіб права підпису таких документів.

При цьому, представником позивача під час судового розгляду справи підтверджено, що станом на момент розгляду справи судом виконані за договорами субпідряду №2014/8 від 01.04.2014 року та №2014/10 від 25.09.2014 року роботи не були оплачені позивачем у повному обсязі.

Разом з тим, згідно пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, позивачем в обґрунтування наявності в останнього розумної економічної причини (ділової мети) при укладені зазначених вище договорів з ТОВ «Жилпромспецбуд» не надано жодного доказу, а також не зазначено причин неможливості їхнього подання, враховуючи факт витребування таких доказів ухвалою суду від 15.05.2015 року.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, щодо заниження ТОВ «Рембуд Теремки» податку на додану вартість та податку на прибуток за серпень 2014 року та листопад 2014 року, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд Теремки» (ідентифікаційний код: 34913768, адреса: 03038, м. Київ, вул. Волинська, 48/50, офіс 204) судовий збір у розмірі 3 897,60 грн. (трьох тисяч вісімсот дев'яноста семи грн. 60 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок