Постанова № 47612003, 27.07.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2015 року Чернігів Справа № 825/2173/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Поліщук Л.О.,

за участі секретаря Сірого І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу, без фіксації судового засідання, в порядку ч.1 ст. 41 КАС України, за адміністративним позовом Чернігівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійне навчання, -

В С Т А Н О В И В:

08.07.2015 Чернігівський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача витрати на професійне навчання в розмірі 2868,82 грн., в т.ч. 2825,82 грн. вартість професійного навчання за період з 01.12.2014 по 23.04.2015 та 43,00 грн. виплаченої компенсації витрат на проїзд в період професійного навчання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач перебував на обліку в Чернігівському міському центрі зайнятості з 24.10.2014 по 24.04.2015, як безробітний, та отримував соціальні послуги і забезпечення відповідно до статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Зазначає, що відповідач припинив професійне навчання без поважних причин, в зв'язку з чим був відрахований з навчального закладу, а тому зобов'язаний повернути кошти, витрачені на його професійне навчання.

Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача та про підтримання позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, заперечення на позовну заяву не надав.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Фіксування судового засідання, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.10.2014 відповідач звернувся з заявою до позивача, в якій просив надати статус безробітного, при цьому, зазначив, зокрема, що через відсутність роботи не має заробітку або інших доходів, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно, не є суб'єктом підприємницької діяльності (а.с.10).

На підставі вказаної заяви, позивачем було прийнято наказ від 24.10.2014 № НТ141024, яким поновлено відповідачу статус безробітного (а.с.7-8), а також укладено договір про професійне навчання безробітного від 01.12.2014 № 2503/186-14-06, згідно якого відповідача було направлено до Державного професійного-технічного навчального закладу «Чернігівський центр професійно-технічної освіти» за професією «продавець продовольчих товарів» строком з 01.12.2014 по 20.05.2015 (а.с.11).

Відповідно до пункту 3.1.1 вищевказаного договору, у разі припинення навчання без поважних причин або відмови працювати за професією (спеціальністю, кваліфікацією) набутою після навчання громадянин повертає загальну суму витрат на професійне навчання, витрат на проїзд до місця розташування навчального закладу і у зворотному напрямі та витрат на проживання у період навчання.

24.04.2015 директором Державного професійного-технічного навчального закладу «Чернігівський центр професійно-технічної освіти» винесено наказ № 03-"В-СНН" про відрахування зі складу слухачів з числа безробітних ОСОБА_1 за пропуск занять без поважних причин (а.с.13).

Статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Згідно з абзацом першим пункту 2.10. Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 № 318/655, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.06.2013 за № 1029/23561, у разі припинення безробітним професійного навчання без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) безробітний відшкодовує територіальному органу, який уклав з ним договір на професійне навчання, суму витрат на професійне навчання, проїзд до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямку, проживання у період навчання.

Судом встановлено, що витрати на професійне навчання відповідача складають 2868,82 грн., в т.ч. 2825,82 грн. вартість професійного навчання за період з 01.12.2014 по 23.04.2015 та 43,00 грн. виплаченої компенсації витрат на проїзд в період професійного навчання, що підтверджується кошторисом витрат на професійне навчання безробітних за період з 01.12.2014 по 23.04.2015 та відомістю витрат за видами забезпечення №226 за березень 2015 року (а.с.15-16,18).

19.05.2015 відповідачу було направлено претензію № 05/2164 (а.с.21), якою запропоновано в добровільному порядку повернути кошти у розмірі 2825,82 грн.

26.05.2015 відповідачу направлено повідомлення №05/2227 (а.с.22), яким запропоновано в добровільному порядку повернути витрати на проїзд в період професійного навчання у розмірі 43,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази наявності поважності причин пропуску професійного навчання за направленням державної служби зайнятості або добровільного повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 2868,82 грн.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов Чернігівського міського центру зайнятості підлягає задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Чернігівського міського центру зайнятості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 14000) на користь Чернігівського міського центру зайнятості (вул. Попудренка, 14, м. Чернігів, 14017, р/р 37171300901002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 21395273) витрати на професійне навчання в розмірі 2868 (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 82 коп., в т.ч. 2825 (дві тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 82 коп. вартість професійного навчання за період з 01.12.2014 по 23.04.2015 та 43 (сорок три) грн. 00 коп. виплаченої компенсації витрат на проїзд в період професійного навчання.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Поліщук