Постанова № 47611917, 21.07.2015, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/819/15-а

11 год. 40 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брезіної Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Якимець Х.В.,

представника позивача Беженаря І.В.,

представника відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" заборгованість по виплаті і доставці пільгових пенсій в сумі 32957,15 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанське" перебуває на обліку в Пенсійному фонді України, є платником страхових внесків та має заборгованість по виплаті і доставці пільгових пенсій в сумі 32957,15 грн., яка добровільно сплачена не була, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов.

Відповідач в судове засідання не прибув, прибуття представника в судове засідання не забезпечив, причину неприбуття не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання про що свідчить поштове повідомлення про вручення, яке знаходиться в матеріалах справи. Згідно ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Письмові заперечення відповідач на позов не подав.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, суд вважає, що наявні достатні підстави для прийняття судового рішення і приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідач згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є юридичною особою ідентифікаційний код 30774074, місцезнаходження 60216. Чернівецька обл., Сокирянський район, с. Селище та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області як платник страхових внесків. (а.с. 9-13).

Згідно довідки виданої ТзОВ "Селищанське" про те, що 01.01.1990 року радгосп імені Жовтневої революції реорганізовано в колгосп імені Жовтневої революції, 18.02.1993 року колгосп імені Жовтневої революції перейменовано в колгосп "Дружба", 04.04.1995 року колгосп "Дружба" перейменовано в колективне сільськогосподарське підприємство "Селищанське". (а.с. 23).

Судом встановлено, що відповідачу направлялись розрахунки з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. "а" та п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за березень-квітень 2015 року. (а.с. 14-22).

В розрахунках було обчислено фактичні витрати на виплату та доставку пенсій працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які працювали на даному підприємстві та мають право на пільгову пенсію, що підтверджується довідками про роботу на пільгових умовах, копіями трудових книжок, протоколами розрахунків пенсій, актами перевірки документів для призначення пенсії. (а.с. 23-51).

Згідно розрахунків заборгованості суми адміністративного позову за списком №1 по Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Селищанське" рахується заборгованість в сумі 14291,75 грн. та за списком №2 в сумі 18665,40 гривень. (а.с. 7, 8).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що громадянці ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено пільгову пенсію з 08.10.2009 р. строком на 5 років. Дата виходу на пенсію зазначено в розрахунках з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій -ІНФОРМАЦІЯ_3 рік. (а.с. 20, 21, 31).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства.

Згідно з п. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі Закон № 1058-IV) страхувальниками є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до абз. 4 підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Згідно пункту "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктами 6.1 та 6.2 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" від 19.12.2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1) передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 6.8 Інструкцією № 21-1 передбачено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Відповідно до п. 6.7 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Вимогами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто для жінок після досягнення 55 років, а для чоловіків - після досягнення 60 років.

Позивачем на адресу Відповідача було надіслано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за березень-квітень 2015 року. З вказаних розрахунку вбачається, що датою досягнення ОСОБА_4 пенсійного віку є ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Суд встановив, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року досягнула пенсійного віку, а саме 55 років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а отже Позивачем було збільшено пенсійний вік застрахованої особи, після того, як їй вже було призначено пільгову пенсію у 2009 році із виплатою її до ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Суд звертає увагу позивача, що з 01.10.2011 року набрав чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 року, яким було здійснено підвищення пенсійного віку для жінок. Однак, як свідчать матеріали справи ОСОБА_4 призначено пенсію на пільгових умовах з 08.10.2009 року до досягнення нею 55 річного віку до (ІНФОРМАЦІЯ_2 року), тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", тобто до 01.10.2011 року.

Водночас, у відповідності до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Тобто встановлено, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, зокрема зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правовогом акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, позивач не мав права на збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по громадянці ОСОБА_4 підприємству, оскільки останній було призначено пільгову пенсію до прийняття Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", а тому на неї не розповсюджується дія Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2015р. №К/800/31436/15 та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року справа № 824/47/15-а.

Крім того, у вказаних правовідносинах було порушено принцип правової визначеності, який розглядається як елемент верховенства права і розкривається через такі концепції, як непорушність і нескасовуваність набутих законних прав (vested rights); незворотність закону й неможливість застосування закону до особи, яка не могла знати про його існування (non-retroactivity); законні очікування (legitimate expectations) - право особи у своїх діях розраховувати на сталість існуючого законодавства.

Позивач протиправно збільшив зобов'язання для відповідача, оскільки підприємство мало законні очікування того, що у нього існує обов'язок сплачувати пільгову пенсію по громадянці ОСОБА_4 з 2009 по 2014 роки, а збільшення пенсійного віку після призначення пільгової пенсії зруйнувало такі законні очікування.

Таким чином, суд вважає, що в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат пов`язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій за березень-квітень 2015 р. по громадянці ОСОБА_4 в сумі 4620,72 грн. (1155,18 грн. за березень місяць, 1155,18 грн. за квітень місяць, 2310,36 грн. попередня заборгованість згідно розрахунку за 2015 рік (а.с. 20)) слід відмовити, а тому сума заборгованості відповідача складає 28336,43 гривень.

В решті суми заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" судом встановлено, що відповідач будучи платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не виконував свої зобов'язання в частині відшкодування витрат пов'язаних з доставкою і виплатою пенсій за віком призначених відповідно до п. "а" та п. "б"-"з" ст. 13 Закону "Про пенсійне забезпечення". Крім того, судом встановлено, що на адресу відповідача направлявся відповідний розрахунок на загальну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, який був отриманий відповідачем, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення, однак зазначена в розрахунку сума відповідачем не сплачена, у зв'язку із чим за березень-квітень 2015 року утворилась заборгованість в сумі 28336,43 грн. Відповідач у встановлений законом строк і на момент розгляду справи не сплатив до УПФУ у м. Чернівцях фактичні витрати на виплату і доставку пенсій. У зв'язку з цим, сума боргу підлягає стягненню у судовому порядку.

Згідно з ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник позивача довів суду правомірність заявлених вимог в частині заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" в сумі 28336,43 грн., однак не довів правомірність включення в розрахунок з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за 2015р. заборгованості по громадянці ОСОБА_4 в сумі 4620,72 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути із відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" заборгованість по виплаті і доставці пільгових пенсій в сумі 28336,43 грн. на користь управління пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області.

3. В решті позову відмовити.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Т.М. Брезіна

Постанова в повному обсязі складена 27 липня 2015 р.