Постанова № 476115, 05.03.2007, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.02.2007 р. справа №31/214а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

при секретареві судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:

Петрова Я.М. - довіреність б/н від 05.01.05р.,

від відповідача:

Ємельяненко Л.А. - довіреність № 692-10-10 від 17.01.07р., Звягільський М.Я. - довіреність № 2811-10-10 від 19.02.07р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції в м.Дзержинську

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від

20.11.2006 року

по справі

№31/214а

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Курдюмівський завод кислототривких виробів" м.Дзержинськ

до

Державної податкової інспекції в м.Дзержинську

про

визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 28.10.2003р. №0002082342/0 в сумі 26011,50 грн. та від 28.10.2003р. №0000432600/0 в сумі 34580,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Курдюмівський завод кислотривких виробів” м. Дзержинськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень № 0000432600/0 від 28.10.2003 р. та № 0002082342/0 від 28.10.2003 р.

Заявою від 30.08.2004 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000432600/0 від 28.10.2003 р. в сумі 34 580 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002082342/0 від 28.10.2003 р. в сумі 26 011, 50 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.08.2004р. у справі №31/214а, яке було залишено без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2004року, були частково задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Курдюмівський завод кислототривких виробів” м.Дзержинськ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Дзержинську від 28.10.03р.: №0000432600/0 щодо визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 24700грн. і штрафних санкцій у сумі 9888грн. та №0002082342/0 в частині визначення податкових зобов’язань з ПДВ у сумі 8670,50грн.

За постановою від 30.03.2005р. Вищий господарський суд України замінив відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Дзержинськ його правонаступником - Горлівською об’єднаною державною податковою інспекцією та скасував зазначені рішення господарського суду Донецької області від 31.08.04р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.05р., а справу №31/214а направив на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

При новому розгляді, рішенням господарського суду Донецької області від 25.07.2005р. у справі №31/214а, яке було залишено без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.05р., позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Курдюмівський завод кислототривких виробів” м.Дзержинськ до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції були задоволені частково. Визнано недійсним податкове повідомленням-рішення від 28.10.03р. №0000432600/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 60 грн. та штрафних санкцій у сумі 24 грн. У задоволенні іншої частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 06.09.2006 р. були скасовані Рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2005р. та Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2005 р., прийняті по даній справі, справу № 31/214а передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою господарського суду Донецької області від 20.11.06р. (викладена у повному обсязі 27.11.2006р.) по справі № 31/214а, з урахуванням висновків та вказівок, що містить ухвала Вищого Адміністративного суду України від 06.09.2006р., позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Курдюмівський завод кислотривких виробів” м. Дзержинськ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Дзержинську № 0000432600/0 від 28.10.2003 р. та № 0002082342/0 від 28.10.2003 р. були задоволені в повному обсязі.

Місцевий господарський суд в оскарженій постанові, дослідивши надані суду документи, врахувавши висновки і мотиви ухвали Вищого Адміністративного суду України від 06.09.06р. по цій справі, дійшов висновку, що зобов’язання позивача з податку на прибуток та з ПДВ за операціями з пов’язаною особою були розраховані відповідачем за непрямими методами. З урахуванням зазначеного висновку, а також приписів пп. 4.2.3 п. 4.2, пп. 4.3.3 - 4.3.5 п.4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.00р. № 2181, п. З Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 № 697, які визначають порядок нарахування та стягнення податкових зобов’язань, нарахованих за непрямими методами, зазначив, що стягнення таких зобов’язань передбачено у судовому порядку у випадку доведення правомірності їх нарахування податковим органом.

Враховуючи, що такі зобов'язання увійшли до спірних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у загальному порядку, а також приписи ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов висновку про недодержання відповідачем встановленого законодавством порядку визначення податкових зобов’язань за непрямим методом, що зумовило задоволення позовних вимог.

За ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.07р. було здійснено процесуальне правонаступництво відповідача по справі –Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції її правонаступником –Державною податковою інспекцією в м.Дзержинську.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Дзержинську, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 20.11.06р. в адміністративній справі № 31/214а скасувати та ухвалити нове рішення, якім відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.05р. та рішення господарського суду Донецької області від 25.07.05р. у справі № 31/214а, наполягає на тому, що судами першої та апеляційної інстанції були ретельно та об’єктивно досліджені доводи обох сторін та надані ними докази та зазначає, що судами, з огляду на вимоги п.1.26 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповненнями на момент спірних правовідносин), зроблений правильний висновок, стосовно того що позивач та ТОВ „Кіслотоупор ЛТД” є пов’язаними особами, що також не заперечується позивачем.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що між позивачем ( Продавець) та ТОВ “Кислотоупор ЛТД” (Покупець) був укладений договір №13 від 02.04.2001р. на продаж цегли кислототривкої в кількості 500 тон за ціною 302 грн. за тону без ПДВ, транспортних витрат та упакування та плитки кислототривкої в кількості 200 тон за ціною 350 грн. за тону, без ПДВ, транспортних витрат та упакування. При цьому позивачем у 2 півріччі 2002р. продаж зазначеної продукції здійснювалась покупцям –непов’язаним особам за аналогічних умов за ціною 320грн. за 1т. без ПДВ, яка, згідно ст.13 Указу Президента України „Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.98р. № 817 (зі змінами і доповненнями) визначена за звичайну.

З врахуванням викладеного, відповідач вважає, що суди дійшли правильного висновку про порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та обґрунтоване донарахування позивачу податковим органом податку на прибуток в сумі 23650грн. та штрафних санкцій в сумі 9460грн.

При цьому відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що чинним в період П півріччя 2002 року законодавством, визначення податкових зобов’язань платника податку в результаті застосування звичайної ціни за процедурою, встановленою для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, не було передбачено.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача зазначив, що визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за П півріччя 2002р. за спірними-податковими повідомленнями-рішеннями було здійснено податковим органом без застосування непрямих методів.

Крім зазначеного, податковий орган не погоджується з висновком суду першої інстанції, зробленим в оскарженій постанові від 20.11.07р., про неправомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень внаслідок недодержання інспекцією встановленого законодавством порядку визначення податкових зобов’язань за непрямими методами. Апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваних рішень податковий орган керувався нормами Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.94р. та „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (у редакції, що діяла станом на 31.12.02р.). При цьому визначення звичайної ціни за Методикою визначення суми податкового зобов’язання за непрямими методами, що передбачена п.4.3 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. № 2181, в 2002року діючим законодавством не передбачалось і при визначенні бази оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість за період 2002р. ДПІ у м. Дзержинську не застосовувалось.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Курдюмівський завод кислотривких виробів” м. Дзержинськ, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу (вих. № 94 від 13.02.07р.) доводи податкового органу, викладені в апеляційній скарзі, відхилив, постанову місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач зазначає, що оскаржена Постанова від 20.11.07р. прийнята місцевим господарським судом з врахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в Ухвалі від 06.09.06р. по справі, стосовно того, що ДПІ не додержало встановлений законодавством порядок нарахування сум податкових зобов’язань за непрямими методами.

За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 05.01.07р. для розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Дзержинську призначена колегія суддів у складі: судді Алєєвої І.В. (головуючий), судді Величко Н.Л., судді М”ясищева А.М.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції оголошувалась перерва до 27.02.2006р. в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

За результатами планової комплексної документальної перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 р. по 30.06.2003р. Державною податковою інспекцією в м. Дзержинську був складений акт перевірки № 78-23-111-00293545 від 28.10.2003 р., в якому при продажі позивачем в другому півріччі 2002 року продукції пов’язаній особі - Товариству з обмеженою відповідальністю „Кіслотоупор” за цінами нижче звичайних було встановлено порушення:

- п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.94р. (зі змінами та доповненнями на момент спірних правовідносин), а саме не визначення доходу за цінами, не менш за звичайні ціни на такі товари, які діяли на дату продажу, що призвело до заниження валових доходів в сумі 86 700грн., у т.ч. в Ш кв. 2002р. в сумі 32 900грн., в ІУ кв. 2002р. в сумі 53 800грн.

- п. 4.2. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (у редакції, що діяла станом на 31.12.02р.), а саме невизначення бази оподаткування продажу товарів за звичайними цінами, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 17 341 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.10.2003р.:

- № 0000432600/0 від 28.10.2003 р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 34 580грн., у т. ч. основний платіж в сумі 24 700 грн., штрафні санкції в сумі 9 880 грн.

- № 0002082342/0 від 28.10.2003 р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 34 437грн., в т.ч. основний платіж в сумі 24 958 грн., штрафні санкції в сумі 12 479грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд встановив.

Зі змісту акту перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, вбачається, що підставою для визначення суми податкового зобов‘язання з податку на прибуток послужив висновок податкового органу про те, що в порушення п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.94р. (зі змінами та доповненнями на момент спірних правовідносин), позивачем у 3 та 4 кварталах 2002р. при продажу продукції пов’язаній особі ( ТОВ “Кіслотоупор ЛТД”) за цінами нижче звичайних, не визначений доход, отриманий від продажу товарів пов’язаним особам, за цінами неменшими від звичайних цін на такі товари, які діяли на дату продажу, що призвело до заниження валових доходів у сумі 86,7 тис.грн., у тому числі у 3 кв.2002р. в сумі 32,9 тис.грн., 4 кв. 2002р.- 53,8 тис.грн.

Матеріалами справи та поясненнями позивача підтверджується та обставина, що ТОВ “Кислотоупор ЛТД” та позивач є пов’язаними особами з 24.05.01р.

Між позивачем ( Продавець) та ТОВ “Кислотоупор ЛТД” (Покупець) був укладений договір №13 від 02.04.2001р. на продаж цегли кислототривкої в кількості 500 тон за ціною 302 грн. за тону без ПДВ, транспортних витрат та упакування та плитки кислототривкої в кількості 200 тон за ціною 350 грн. за тону, без ПДВ, транспортних витрат та упакування. (л.с. 59-61 том 1). До наведеного договору сторонами укладено додаткові угоди на поставку цегли кислототривкої за цінами, яки коливались від 260грн. до 320 грн. за тону без ПДВ (т.1, л.с.62-68).

Крім зазначеного, з матеріалів справи також вбачається, що в період, який був предметом перевірки, а саме у 3 та 4 кварталах 2002р. позивач здійснював продаж цегли кислототривкої прямої ГОСТ 474-90, як пов’язаній особі - ТОВ “Кислотоупор ЛТД” так і фізичним, і юридичним особам, які не пов’язані з продавцем (ВАТ „Алчевський коксохімічний завод”, ПП „Феотон”, ПП „Індустрія”, ТОВ „Стройкераміка”, Костятинівському державному хімічному заводу та іншим суб’єктам господарювання), за аналогічними умовами поставки, але за різною ціною. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в акті перевірки, продаж цегли кислототривкої прямої, як фізичним, так і юридичним особам, які не пов’язані з продавцем, здійснювався за ціною 320 грн. за 1 тону без ПДВ, тобто за ціною вищою ніж пов’язаній особі - ТОВ “Кислотоупор ЛТД”. Здійснений одноразовий продаж цегли кислототривкої приватному підприємству “Сан” згідно договору №22 від 01.07.2002р. за накладною №339 від 31.07.2002р. за ціною 300 грн. в кількості 355,656 шт., на який робив посилання представник позивача в засіданні апеляційної інстанції, не впливає на визначення рівня звичайної ціни за іншими договорами, що були укладені позивачем в перевіряємому періоді та які становлять переважну більшість.

З викладеного вбачається, що позивачем у 2 півріччі 2002р. продаж цегли кислототривкої здійснювався : фізичним особам за готівку по ціні 320 грн. за 1 тону без ПДВ та транспортних послуг і тари, юридичним особам 320 грн. за 1 тону без ПДВ, пов’язаній особі –ТОВ “Кіслотоупор ЛТД” за ціною від 260 грн. за 1тону до 300 грн. без ПДВ.

За результатами аналізу цін, за якими здійснювався продаж цегли, здійсненого податковим органом за один і той же період та стосовно одного і того же виду продукції –цегли кислототривкої, на підставі укладених угод, первинних документів на відпуск та реалізацію продукції, умов реалізації, обсягів тощо, звичайною ціною для цегли кислототривкої є ціна 320грн. за 1 тонну, із якої і повинні визначатися валові доходи підприємства відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97р.

Проте, як вбачається, судом першої інстанції в оскарженій постанові зроблено висновок, що відповідачем не були прийняті до уваги дані, наведені в наявних у позивача документах, а розрахунок податкового зобов’язання ВАТ „Курдюмівський завод кислотривких виробів” було здійснено відповідачем за визначеними податковим органом цінами, що свідчить за позицією місцевого господарського суду про те, що зобов’язання позивача з податку на прибуток та з податку на додану вартість за операціями з пов’язаною особою були розраховані відповідачем за непрямими методами.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду не погоджується з зазначеним висновком місцевого господарського суду та вважає за необхідне визначити наступне.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, зазначений аналіз продажу цегли кислототривкої був здійснений податковим органом за два періоди:

- з 01.07.02р. по 31.12.02р. (П півріччя2002 року)

- з 01.01.03р. по 01.06.03р. (І півріччя 2003року шляхом застосування непрямих методів).

Предметом розгляду даної справи є спірні податкові повідомлення - рішення від 28.10.2003р. № 0000432600/0 та № 0002082342/0, за якими позивачу донараховано податок на прибуток та податок на додану вартість.

З розрахунку фінансових санкцій вбачається про нарахування позивачу податкових зобов’язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями з податку на прибуток та з податку на додану вартість саме за П півріччя 2002 року. (т.1, л.с. 91). Зазначений розрахунок свідчить, що всього по податку на прибуток позивачу було донараховано 24700грн. основного платежу та 9880грн. штрафних (фінансових) санкцій з цього виду податку, які визначені за спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000432600/0 від 28.10.2003р. Також за зазначеним розрахунком позивачу визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 17341грн. та сума штрафних санкцій з цього виду податку в розмірі 8670,5грн. Спірне податкове повідомлення - рішення від 28.10.2003р. № 0002082342\0 позивач оскаржує саме в цій частині.

В акті перевірки, в пункті 2.5 зазначено, що перевіркою правильності нарахування податку на додану вартість встановлена фактична сума позитивного значення та встановлені відхилення у сумі 24958грн. –без урахування непрямих методів (т.1, л.с.30, стор.акту 23). Зазначена сума податку на додану вартість визначена за спірним податковим повідомленням-рішенням № 0002082342/0 від 28.10.2003 р.

Крім зазначеного, як вбачається, в акті перевірки № 78-23-111-00293545 від 28.10.2003 р., прямо зазначено, що у період І півріччя 2003р. при проведенні операцій з ТОВ “Кіслотоупор ЛТД” з продажу цегли кислототривкої застосовувались ціни, що відрізняються від звичайних, згідно вимог пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції Закону України від 24.12.02р. № 349-ІУ донарахування податкових зобов’язань платника податку внаслідок визначення звичайних цін за період з 01.01.03р. по 30.06.03р. здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами.

В пункті 2.6 акту перевірки, який має назву „Визначення податкових зобов’язань по податку на прибуток та ПДВ за непрямими методами” також зазначено, що непрямі методи визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток та податок на додану вартість, а саме метод економічного аналізу застосований за період з 01.01.03р. по 30.06.03р., тобто за І півріччя 2003 року (т.1, л.с.39).

З прийнятого начальником Державної податкової інспекції у м. Дзержинську рішення № 2 від 16.10.2003 р. „Про виключення сум податкових зобов’язань за непрямими методами” також вбачається, що непрямі методи визначення сум податкових зобов’язань ВАТ „Курдюмівський завод кислототривких виробів” м. Дзержинськ по податку на прибуток та податку на додану вартість застосовані для визначення податкових зобов’язань за І півріччя 2003р. (т.2, л.с.20).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що податкові зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, визначені за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, нараховані позивачу саме за П півріччя 2002 року та не включають в себе суми податкових зобов’язань, визначених з використанням непрямих методів. Результати перевірки за період з 01.01.03р. по 01.07.03р. за непрямими методами не є предметом спору в даній справі, а нараховані позивачу за цей період суми податкових зобов’язань не увійшли до спірних податкових повідомлень-рішень, які оскаржуються позивачем.

Таким чином, висновок суду першої інстанції стосовно того, що зобов’язання позивача з податку на прибуток та з податку на додану вартість за операціями з пов’язаною особою, визначені за спірними-податковими повідомленнями-рішеннями, були розраховані відповідачем за непрямими методами є помилковим та таким, що не ґрунтується на матеріалах справи, так як до податкових зобов’язань, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, що є предметом розгляду даної справи, увійшли суми податків, нарахованих за П півріччя 2002року, в той час як донарахування податкових зобов’язань платника податку за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, було здійснено відповідачем за період з 01.01.03р. по 30.06.03р., тобто за І півріччя 2003 року, що підтверджується актом перевірки та іншими, наявними в матеріалах справи доказами.

Висновок суду стосовно того, що відповідачем не приймались до уваги дані, наведені в наявних у позивача документах, внаслідок чого розрахунок податкового зобов’язання ВАТ „Курдюмівський завод кислотривких виробів” було здійснено відповідачем за визначеними податковим органом цінами є також помилковим, так як при проведенні перевірки позивача за період П півріччя 2002р. податковим органом при визначенні звичайної ціни були досліджені первинні документи позивача та наявні в них дані, в тому числі господарські договори, укладені позивачем як з пов’язаною особою так і з іншими фізичними та юридичними особами, документи, що свідчать про виконання договорів, первинні документи на відпуск та реалізацію продукції, умови реалізації, обсяги, про що вбачається з акту перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення (т.1, л.с. 20-26).

Як було зазначено вище, матеріалами справи та актом перевірки підтверджуються ті обставини, що позивачем у 2 півріччі 2002р. продаж цегли кислототривкої здійснювався: фізичним особам за готівку по ціні 320 грн. за 1 тону без ПДВ та транспортних послуг і тари, юридичним особам 320 грн. за 1 тону без ПДВ, пов’язаній особі –ТОВ “Кіслотоупор ЛТД” за ціною від 260 грн. за 1тону до 300 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.п.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

У розумінні п.п. 1.20. ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції, чинної у податкові періоди, за які здійснене донарахування) звичайна ціна це - ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

З відповідей Донецького облуправління статистики від 16.09.2003р. №13-16-832 та Донецької торгово-промислової палати від 24.09.2003р. №1338\0710-07 на запити податкового органу, направлені останнім з метою встановлення відповідності цін реалізації цегли кислототривкої (від 12.09.03р. №7912/10-26, від 12.09.03р. №7917/10-26), вбачається, що інформація про рівень цін на зазначену продукцію відсутня.

З огляду на відсутність статистичних даних про ціни на ринку, судова колегія дійшла висновку про правомірне визначення податковим органом звичайної ціни для цегли кислототривкої ціни - 320грн. за 1 тонну, яке було зроблено за результатами аналізу цін, за якими здійснювався продаж цегли за один і той же період та один і той же вид продукції –цегли кислототривкої, на підставі укладених угод, первинних документів на відпуск та реалізацію продукції, умов реалізації, обсягів тощо.

Враховуючи, що встановлена за результатами аналізу цін, звичайна ціна для цегли кислототривкої є ціна 320грн. за 1 тонну, із якої і повинні визначатися валові доходи підприємства відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97р. (зі змінами і доповненнями на момент спірних відносин), а також ті обставини, що позивачем у 2 півріччі 2002 року продаж цегли кислототривкої здійснювався пов’язаній особі –ТОВ “Кіслотоупор ЛТД” за ціною від 260 грн. до 300 грн. без ПДВ за 1тону, тобто за ціною нижчою ніж ціна продажу цегли кислототривкої особам, які не пов’язані з продавцем, то суд вважає, що податковий орган обґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

З урахуванням викладеного донарахування позивачеві податку на прибуток в сумі 23650 грн. та штрафних санкцій в сумі 9460 грн. є правомірним, що зумовлює скасування постанови господарського суду Донецької області в цій частині.

Посилання позивача в засіданні апеляційної інстанції на договір №22 від 01.07.2002р., укладений позивачем з Приватним підприємством “Сан”, згідно якого позивачем був здійснений продаж цегли кислототривкої за накладною №339 від 31.07.2002р. за ціною 300 грн. за тону, не приймається судовою колегією до уваги, так як здійснення одноразового продажу цегли кислототривкої за даним договором за вказаною ціною не впливає на визначення рівня звичайної ціни.

Стосовно визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.10.03р. №0000432600/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 60 грн. та штрафних санкцій у сумі 24 грн. судова колегія зазначає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Актом перевірки встановлено, що позивач у 4 кварталі 2002р. в порушення п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97р. (зі змінами і доповненнями на момент спірних відносин) невірно відобразив суму приросту ( убутку) балансової вартості товарів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, що спричинило донарахування податку на прибуток в розмірі 60 грн. та штрафних санкцій в сумі 24 грн.

Згідно до п. 5.9.ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97р. (зі змінами і доповненнями на момент спірних відносин) платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.

У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

В акті перевірки зазначено, що позивач при розрахунку долі матеріальних витрат в залишках незавершеного будівництва та готової продукції не включав електричну енергію, яка була використана для доведення запасів до стану, у якому вони передбачені для використання у запланованих цілях, чим занизив долю матеріальних витрат у загальних витратах, що спричинило завищення валових витрат у 4 кварталі 2002р. на 62,5 тис.грн. та донарахування податку на прибуток в сумі 60 грн.

Відповідно до п.4.9 “Порядку складання декларації про прибуток підприємств” –балансова вартість запасів в податковому обліку в цілях відображення в рядку 13 декларації їх приросту (убутку), проводиться у Порядку, встановленому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Відповідач не врахував, чи обліковується на балансі у позивача електроенергія, як запаси відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженого Наказом Мінфіну України №246 від 20.10.99р. (зареєстрованого в Мінюсті 02.11.99р. №751/4044).

Електроенергія позивачем використовується для забезпечення функціонування його виробничого процесу в цілому і витрати електричної енергії безпосередньо не були пов’язані з поліпшенням (перетворенням) запасів до стану, придатного для використання в запланових цілях і тому суд вважає, що вартість електроенергії в 2002 році не підлягала спеціальному обліку, передбаченому п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97р. (зі змінами і доповненнями на момент спірних відносин), так як відповідно до приписів зазначеної норми передбачався облік запасів, а не матеріальних витрат.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що податковий орган дійшов помилкового висновку щодо порушення позивачем вимог п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97р. (зі змінами і доповненнями на момент спірних відносин), тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Що стосується податкового повідомлення - рішення від 28.10.2003р. № 0002082342\0, яке оскаржується позивачем в частині донарахування податку на додану вартість - в сумі 26011,50 грн., у тому числі основний платіж 17341грн., штрафні (фінансові) санкції - 8670 грн.50 коп. по операціям з продажу товарів пов’язаній особі, судова колегія зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено, що позивачем в порушення п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями в редакції, чинній на момент спірних відносин) у 2 півріччі 2002р. при продажу продукції пов’язаній особі –ТОВ “Кислотоупор” за цінами нижче звичайних, не визначена база оподаткування при продажу товарів за звичайними цінами продажу, що привело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 17341 грн.

Згідно п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями в редакції, чинній на момент спірних відносин) у разі продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Як було встановлено апеляційною інстанцією та підтверджується матеріалами справи, продаж цегли кислототривкої пов’язаній особі - ТОВ “Кислотоупор” у П півріччі 2002р. був здійснений позивачем за цінами нижче звичайних, тому база оподаткування податком на додану вартість повинна була формуватись позивачем виходячи із звичайної ціни відповідно до вимог п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями в редакції, чинній на момент спірних відносин), внаслідок чого висновок податкового органу щодо порушення позивачем зазначеної норми є обґрунтованим, тому вимоги позивача задоволенню в цій частині не підлягають, що, в свою чергу, зумовлює скасування постанови суду першої інстанції в цій частині.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.05р. та на рішення господарського суду Донецької області від 25.07.05р. у справі № 31/214а, не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на ті обставини, що зазначені рішення суду були скасовані за Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 06.09.2006 р.

Враховуючи вищевикладене Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 3 ст.94, п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ст.198, п.п.1, 2 ст.202, п.2 ст.205, ст..207, п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дзержинську на постанову господарського суду Донецької області 20.11.06р. (викладена у повному обсязі 27.11.2006р.) по справі № 31/214а –задовольнити частково.

Постанову господарського суду Донецької області від 20.11.06р. (викладена у повному обсязі 27.11.2006р.) по справі № 31/214а –скасувати в частині задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Курдюмівський завод кислотривких виробів” м. Дзержинськ щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.10.03р. №0000432600/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 23650 грн. та штрафних санкцій в сумі 9460 грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.10.2003р. № 0002082342\0 в частині донарахування податку на додану вартість - в сумі 26011,50 грн., у тому числі основний платіж 17341грн., штрафні (фінансові) санкції - 8670 грн.50 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Курдюмівський завод кислотривких виробів” м. Дзержинськ стосовно визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.10.03р. №0000432600/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 23650 грн. та штрафних санкцій в сумі 9460 грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.10.2003р. № 0002082342\0 в частині донарахування податку на додану вартість - в сумі 26011,50 грн., у тому числі основний платіж 17341грн., штрафні (фінансові) санкції - 8670 грн.50 коп.

В іншій частині постанову господарського суду Донецької області від 20.11.06р. (викладену у повному обсязі 27.11.2006р.) залишити без змін.

Судові витрати –судовий збір, сплачений позивачем, присудити позивачу відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

Постанова викладена в повному обсязі 05.03.07р.

Головуючий:

Судді: