Ухвала суду № 47609882, 28.07.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/764/2015(м)

265/795/15-ц

Категорія 27 Головуючий у 1 інстанції Копилова Л.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року місто Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Принцевської В.П.

суддів Сороки Г.П., Гаврилової Г.Л.

при секретарі Меркуловій Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 червня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

Представник публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТ БАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовної заяви вказує на те, що 27 березня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою укладено договір № б/н, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На підставі п.6.5 відповідачка зобов'язалася здійснювати погашення заборгованості за кредитом в порядку та строки згідно графіку погашення кредиту, відсотки за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п.8.6 Умов надання банківських послугпри порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов»язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов»язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми позову.

Однак відповідачка в порушення умов укладеного кредитного договору, не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до договору, у зв»язку з чим станом на 31.12.2014 року у неї виникла заборгованість за укладеним кредитним договором в загальній сумі 24 317,61 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 14 643,24 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 7 390,20 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 650 грн., штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. та штрафу (процентної складової) в сумі 1 134,17 грн.

Просить стягнути з відповідачки вказу суму заборгованості, а також судовий збір сплачений ним при зверненні до суду з позовом в сумі 243,60 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 червня 2015 року частково задоволено позовні вимоги. З відповідачки на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором б/н від 27 березня 2007 року в сумі 22 683 гривні 44 копійки, в тому числі: 14 643 гривні 24 копійки - заборгованість за кредитом; 7 390 гривень 20 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом; 650 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом, та судовий збір в сумі 226 гривень 83 копійки. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

З даним рішенням не погодилася відповідачка та оскаржила його в апеляційному порядку. Вона посилається на те, що суд ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального та матеріального Закону. Апелянтка вважає, що суд неповно з»ясував обставини справи, не звернув увагу на всі її доводи і заперечення. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні апелянтка повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтки, представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 303 ч.1 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 27 березня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою укладено договір № б/н, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З 17 липня 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк».

10 липня 2007 року відповідачка уклала шлюб з ОСОБА_2, зареєстрований в Орджонікідзевському відділі реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 140. Після реєстрації шлюбу відповідачка змінила своє прізвище на ОСОБА_2.

Відповідно до умов укладеного кредитного договору, зокрема п.6.5 відповідачка зобов'язалася здійснювати погашення заборгованості за кредитом в порядку та строки, згідно графіку погашення кредиту, відсотки за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

За п.8.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов»язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов»язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми позову.

Разом з цим, як встановлено при розгляді справи відповідачка в порушення умов укладеного кредитного договору, несвоєчасно сплачує грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до договору.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 31.12.2014 року у відповідачки виникла заборгованість за кредитом в сумі 24 317,61 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 14 643,24 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 7 390,20 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 650 грн., штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн. та штраф (процентна складова) в сумі 1 134,17 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаногоКодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За положеннями ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки відповідачка свої зобов»язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість перед банком за кредитом та процентами, тому вона підлягає стягненню з неї на користь банку, зокрема: заборгованість за кредитом 14 643,24 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом -7 390,20 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 650 грн.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачка зареєстрована і проживає з 9 липня 2007 року АДРЕСА_1.

Преамбулою Закону України № 1669-УІІ від 02.09.2014 року "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі Закон) встановлено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 цього Закону визначено такі терміни:

- період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

-територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно ст.2 Закону, введено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, на час проведення антитерористичної операції. Забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Територія міста Маріуполя Донецької області визначена, згідно переліку населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України порядку від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р, де проводилася антитерористична операція, як зона АТО.

Разом з цим, Кабінетом Міністрів України 05 листопада 2014 року за № 1079-р винесено розпорядження «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Однак постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року за N 826/18327/14 року по справі за адміністративним позовом ТОВ "Тар Альянс" до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 20140 року N 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053", розпорядження від 05 листопада 2014 р. № 1079-р., визнано нечинним. Вказана постанова згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року набрала законної сили.

Враховуючи викладене, зокрема і той факт, що відповідачка зареєстрована та постійно проживає у період з 14 квітня 2014 року в населеному пункті місті Маріуполі Донецької області, визначеному у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася і проводиться антитерористична операція, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачки на користь позивача штрафів в сумі: 500,00 грн.- штраф (фіксована частина) та 1 134,17 грн. - штраф (процентна складова).

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зокрема, ч.3 та ч.4 ст.60 ЦПК України встановлено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді