Постанова № 47607040, 05.04.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Справа № 2-а/1970/383/11

05 квітня 2011 р.м.Тернопіль

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в складі:

головуючої Подлісної І.М.

при секретарі Калиняк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті

Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції до

Приватного підприємства «Приватбуд А» про сплату податкового

зобовязання

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 обєднана державна податкова інспекція звернулась до адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Приватбуд А» про сплату податкового зобовязання, посилаючись на те, що під час проведення податковим органом перевірки відповідача було виявлено ряд порушень вимог податкового законодавства, про що було складено акт за результатами розгляду якого було винесено рішення № 64885/НОМЕР_1 від 22 листопада 2010 р. про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін, яким приватному підприємству «Приватбуд А» визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток в розмірі 170 854 грн. 50 коп. та рішення № 64883/НОМЕР_1 від 22 листопада 2010 р. про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін, яким приватному підприємству «Приватбуд А» визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість в розмірі 136 683 грн. 00 коп., оскільки відповідачем вказані рішення добровільно не виконані і суми визначених сум податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) не сплачено, просять стягнути їх у судовому порядку.

В суді представники позивача ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити, прийняти рішення про сплату приватним підприємством «Приватбуд А» визначені податкові зобовязання із застосуванням звичайних цін, (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток в розмірі 170 854 грн. 50 коп. та за платежем податок на додану вартість в розмірі 136 683 грн. 00 коп..

Представник відповідача приватного підприємства «Приватбуд А» позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечив та пояснив, що вимоги позивача є безпідставними, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази вважає, що вказаний позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Приватне підприємство «Приватбуд А» зареєстроване виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради, як субєкт підприємницької діяльності 22.11.2001 р. та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.11.2001 р. за № 10990.

На підставі направлень від 30.08.2010р. № 000036 та від 14.09.2010 р. № 000077, виданих ОСОБА_1 ОДПІ податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ПП «Приватбуд А» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.205 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.06.2010 р. за результатами якої було складено акт 11165/23-05/31743670 від 03.11.2010 р..

За результатами розгляду даного акту податковим органом винесено рішення № 64885/НОМЕР_1 від 22 листопада 2010 р. про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін, яким приватному підприємству «Приватбуд А» визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток в розмірі 170 854 грн. 50 коп. та рішення № 64883/НОМЕР_1 від 22 листопада 2010 р. про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін, яким приватному підприємству «Приватбуд А» визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість в розмірі 136 683 грн. 00 коп..

Приймаючи вказані рішення податковий орган виходив з того, що оскільки відповідач допустив порушення п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР та п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР був зроблений розрахунок податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін на підставі чого підприємству у відповідності до п. 4.3 ст. 4, ст.. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", N 2181-III, від 21.12.2000 р. відповідачу визначено суми податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 170 854 грн. 50 коп. та за платежем податок на додану вартість в розмірі 136 683 грн. 00 коп..

Висновок податкового органу щодо порушень відповідачем п.п. 1.20.2, п. 1.20 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток та порушення п. 4.1, п. 4.2, ст.. 4, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та п.п. 4.2.9, п. 4.2, ст.. 4, п.п. «Є» 6.3.3 п. 6.3 ст. 6, п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вiд 22.05.2003 № 889-IV зроблено у звязку з тим, що під час перевірки було встановлено, що ПП «Приватбуд А» допустило подвійне включення до податкового кредиту з податку на додану вартість податкову накладну, отриману від ТОВ «Волочиський цегельний завод» на суму ПДВ 4 375 грн. в квітні 2008 р. податкову накладну отримано від ПП «Буданівський цегельний завод» у вересні 2009 р. на суму ПДВ 2 250,00 грн. Крім того предметом дослідження у акті перевірки були господарські взаємовідносини ПП «Приватбуд А» з субєктами господарювання, що мають ознаки фіктивності (ПП «Мілан»Ю ПП ТД «Пас центр»). Як слідує з матеріалів перевірки, в п.п. 17.1 п. 17 довідки про загальну інформацію щодо ПП «Приватбуд А» та результати його діяльності за період з 01.01.2005 р. по 30.06.2010 р. на думку податкового органу доводиться недотримання ПП «Приватбуд А» норм цивільного, податкового та іншого законодавства.

Вказаний висновок зроблено на підставі того, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання передбачених наслідків виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Єдиною метою документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди.

Однак даний висновок є помилковим, оскілки ґрунтується на припущеннях та суперечить дійсним обставинам справи та даним бухгалтерського обліку відповідача.

Не знайшло свого підтвердження в суді посилання перевіряючи на те, що

ПП «Приватбуд А» порушено ст.. 228 ЦК України, щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним в силу чого підприємством допущено порушення п.п.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту на суму 25 778 грн. 00 коп. та, що внаслідок цього ПП «Приватбуд А» допустило заниження нарахованого та сплаченого до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 32 403 грн. 00 коп..

Ст. 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є:

- господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку

Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових

наслідків, що обумовлені ним.

Ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Податковим органом неправомірно визначено відповідачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 136 683 грн., оскільки сам по собі факт продажу квартир у збудованому 72 квартирного

житлового будинку за адресою вул.. Київська 6 А в м. Тернополі по різній вартості у один і той самий період не є підставою для нарахування ПДВ з посиланням на те, що у випадку, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 %, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Не доведеним є той факт, що підприємство в червні 2009 р. занизило базу оподаткування ПДВ на різницю між продажною та звичайною ціною надання послуг по будівництву квартир на загальну суму 109 347 грн..

При цьому суд не приймає до уваги твердження представника ОСОБА_1 ОДПІ про те, що наявність різних цін за 1 м.кв. житла у збудовану відповідачем будинку, то вартість м.кв. реалізованих за меншими цінами є заниженою і є меншою від звичайної.

ПП «Приватбуд А» є субєктом господарювання, який на свій розсуд здійснює свою господарську діяльність, а реалізацію квартир здійснювало на підставі договірних стосунків, а саме про дольову участь у будівництві, а не шляхом укладення договорів купівлі продажу квартир.

Крім цього позивачем ОСОБА_1 обєднаною державною податковою інспекцією не наведено жодного доказу того, якою є звичайна ціна і що її розмір є вищим за ціну вказану у договорі.

Також суд не погоджується із посиланнями позивача на те, що оскільки договори були укладені із дружиною директора відповідача ОСОБА_2 та її головним бухгалтером ОСОБА_3, які є повязаними особами, а відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менше за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу,

Відповідно до п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

-фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Однак, хоча ОСОБА_2 і є членом сім»ї дружиною директора ПП «Приватбуд А», вона не здійснює контроль над платником податку, а тому не є повязаною особою.

Що стосується посилань позивача на те, що з головним бухгалтером ОСОБА_3 також укладено аналогічний договір і він в силу виконання своїх обовязків є повязаною особою, то це також не знайшло свого підтвердження в суді, оскільки він не є повязаною особою.

Таким чином помилковим є висновок податкового органу про те, що в порушення п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР ПП «Приватбуд А» занизило суму валового доходу за другий квартал 2009 р. на загальну суму 546 733 грн. 00 коп. за рахунок наданих послуг по будівництву за цінами нижче звичайних.

За вказаних обставин вимоги позивача ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції не підлягають до задоволення.

керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86, 160-163 КАС України,

Законом України «Про державну податкову службу в Україні»,

Від 04.12.1990 № 509-XII, Законом України «Про оподаткування

прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР, Законом

«Про податок на додану вартість» України Законом України "Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", N 2181-III, від 21.12.2000 р., суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції до

Приватного підприємства «Приватбуд А» про сплату податкового зобовязання по податку на додану вартість та по податку на прибуток відмовити.

Постанова суду набирає законної сили закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяПодлісна І.М.