Постанова № 47605217, 14.07.2015, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 р. Справа № 818/1774/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шаповала М.М.

за участю секретаря судового засідання - А.Г. Вольської,

представників позивача - В.О. Волохової, Н.І. Потапенко,

представника відповідача - І.С. Сіренко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1774/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд"

до до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (відповідач, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) форми "Р" від 27.11.2013 р. № 0004602205 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" (позивач, ТОВ "Мега Ленд") суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1166750,00 грн.

Свої вимоги мотивує безпідставністю збільшення йому грошових зобов'язань з податку на прибуток по операціям з ТОВ "Фрагон". Вважає висновок податкового органу про наявність у позивача кредиторської заборгованості у сумі 3400000,00 грн. перед ТОВ "Фрагон" згідно господарського договору поставки № 0906/01-3 від 01 червня 2009 року, можливість погашення якої відсутня, необґрунтованим, оскільки ТОВ "Мега Ленд" у рахунок забезпечення заборгованості згідно господарського договору поставки № 0906/01-3 від 01 червня 2009 року передав ТОВ "Фрагон" належним чином оформлені прості векселі у кількості 7 штук на загальну суму 3400000,00 грн. із терміном погашення 01 жовтня 2015 року, а 05 вересня 2012 року позивача було повідомлено про те, що згідно договору про відступлення права вимоги 03092012-1 від 03 вересня 2012 року, укладеного між ТОВ "Фрагон" (первісним кредитором) та ТОВ "Київінтертрейдінг Ко." (новим кредитором), новому кредитору було передане право вимоги, що належить первісному кредитору, за договором поставки № 0906/01-3 від 01 червня 2009 року на суму 90291,56 грн.

Також позивач відмічає про безпідставність збільшення йому податку на прибуток по операціям з ТОВ "Зроби сам Україна". Стверджує, що торговельні умови, які є Додатком 1 до контракту, та які були змінені сторонами, шляхом укладання Додаткової угоди № 2 до Рамкового контракту поставки ОБІ № 2093 та розшифровка змісту актів наданих послуг за регулярними маркетинговими послугами (розділ IV.3), дають можливість визначити пункт контракту; пункт цього додатку, в якому вказана вартість послуг; вартість послуг, вказану у цьому додатку; період надання послуг, а тому вважає, що надані акти виконаних робіт по наданню маркетингових послуг містять всі необхідні реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), а відтак є належною підставою для віднесення сум вартості відображених цими актами послуг (робіт) до складу витрат.

Крім того, позивач зазначає про безпідставність висновку податкового органу про порушення ним вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"), у зв'язку з не проведенням перерахунку послуг на залишок нереалізованої продукції у період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, оскільки відповідачем не враховано, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втратив чинність з 01 квітня 2011 року, крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 01 січня 2013 року (згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - Податковий кодекс України). Також обставин щодо неправомірності формування позивачем собівартості товарно-матеріальних цінностей у період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року у акті перевірки не наведено, а лише вказано суми, які не відносяться до складу валових витрат.

В судовому засіданні представник позовні вимоги з вищезазначених підстав підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов (т. 1, а.с. 95-98). Зазначив, що ТОВ "Мета Ленд" неправомірно не включило у 4 кварталі 2012 року до складу валового доходу суму кредиторської заборгованості у розмірі 3400000,00 грн. перед ТОВ "Фрагон", оскільки вказане товариство має стан "8" - до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходження, товариство не звітує з жовтня 2010 року, свідоцтво платника податків на додану вартість ТОВ "Фрагон" анульовано 03.11.2010 р., та всі розрахункові рахунки ТОВ "Фрагон" закриті, що свідчить про те, що в подальшому ТОВ "Мега Ленд" не зможе розрахуватись з вказаним контрагентом.

Також відмічає, що ТОВ "Мега Ленд" неправомірно включило до складу валових витрат вартість послуг по транспортуванню товару, транспортно-експедиційних послуг, вантажно-розвантажувальних робіт, послуг перевезення власним транспортом між оптовими складами та послуг відповідального зберігання товару на загальну суму 961833,00 грн., оскільки в порушення вимог п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не проводило перерахунок таких послуг на залишок нереалізованої продукції у період з 01.10.2011 по 31.12.2012.

Крім того зазначає, що ТОВ "Мега Ленд" неправомірно включило до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість маркетингових послуг у розмірі 95417,00 грн., наданих йому ТОВ "Зроби сам Україна" "ОБІ" на підставі рамкового контракту № 2093 від 13.01.2010 р., оскільки акти надання послуг не містять даних щодо обсягів та змісту надання послуг, інформації по фактично понесених витратах для надання таких послуг, з огляду на що не відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Мега Ленд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт № 689/22-05/32770030 від 30.08.2013 р. (копія акта перевірки на а.с. 13-38, т. 1), в якому вказано про порушення позивачем серед іншого вимог п.п. 135.5.4 ст. 135, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього на суму 938040,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 13.09.2013 р. було прийнято серед іншого податкове повідомлення-рішення № 0002722205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1395460,00 грн., з яких 938040,00 грн. - за основним платежем, та 457420,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1, а.с. 96).

Позивач не погодився з вказаним податковим-повідомленням рішенням та подав скаргу до Головного управління Міндоходів у м. Києві. 21.11.2013 р. Головним управлінням Міндоходів у м. Києві було прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення № 0002722205 від 13.09.2013 р. було скасовано у частині сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 228710,00 грн., в іншій частині - залишено без змін (т. 1, а.с. 119-124).

За результатами розгляду первинної скарги ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004602205 від 27.11.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1166750,00 грн., з яких за основним платежем - 938040,00 грн. і 228710,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1, а.с. 12).

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.16-18), підставою для донарахування позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств з основного платежу в розмірі 714000,00 грн. став висновок податкового органу про заниження ТОВ "Мега Ленд" валового доходу, у зв'язку з не включенням до складу валового доходу в 4 кварталі 2012 р. суми кредиторської заборгованості в розмірі 3400000,00 грн. перед ТОВ "Фрагон", можливість погашення якої відсутня.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітною періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з інших доходів, які включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з положеннями підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Положеннями статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 р. № 3480-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документальній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-ІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ратифікованого Верховною Радою України згідно Закону України від 06.07.1999 №826-ХIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" (дата набуття чинності Україною 06 січня 2000 року) (далі - Уніфікований закон) до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Статтею 39 Уніфікованого закону передбачено, що трасат, здійснюючи платіж за переказним векселем, може вимагати, щоб він був вручений йому держателем разом з розпискою про отримання платежу. Держатель не може відмовитися від прийняття часткового платежу. У разі часткового платежу трасат може вимагати, щоб відмітка про такий платіж була вчинена на векселі і щоб йому була видана про це розписка.

За приписами статті 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

При цьому, слід враховувати положення частини 3 статті 545 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі - Цивільний кодекс України), згідно якої наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Разом з цим, зобов'язання, яке випливає з векселя, може бути припинене з інших підстав, передбачених главою 50 Цивільного кодексу України, зокрема, у разі ліквідації юридичної особи (боржника, кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (стаття 609 Цивільного кодексу України).

Перевіркою було встановлено, що 01.06.2009 р. між ТОВ "Мега Ленд" та ТОВ "Фрагон" було укладено господарський договір поставки № 0906/01-3, за яким ТОВ "Фрагон" повинен був поставити товар ТОВ "Мега Ленд". Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у товарознавчому довіднику, а саме: залізні вироби, опалювальні та водопровідні устаткування (т. 7, а.с. 87-92).

Виконання умов зазначеного договору підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних (т. 7, а.с. 93-159), виписок банку (т. 7, а.с. 160-165), товарно-транспортних накладних (т. 7, а.с. 166-193).

При цьому, перевіркою було встановлено, що станом на 31.12.2012 за ТОВ "Мега Ленд" обліковувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ "Фрагон" в розмірі 3400000,00 грн. (т. 1, а.с. 17). Відповідач зазначає (т. 1, а.с. 17), що оскільки ТОВ "Фрагон" має стан "8" - до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, товариство не звітує з жовтня 2010 року, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Фрагон" анульоване 03.11.2010 р., закриті всі розрахункові рахунки ТОВ "Фрагон", в подальшому позивач не зможе розрахуватись з вказаним контрагентом.

Разом з тим, суд відмічає, що акт перевірки (т. 1, а.с. 13-38) не містить посилань на докази, які б свідчили про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ "Фрагон" - саме в такому випадку такі зобов'язання згідно зазначених вище вимог чинного законодавства, могли б бути припиненими.

При цьому, судом встановлено, що позивач у рахунок забезпечення заборгованості згідно господарського договору поставки № 0906/01-3 від 01 червня 2009 року передав ТОВ "Фрагон" належним чином оформлені прості векселі у кількості 7 штук на загальну суму 3400000,00 грн. із терміном погашення 01 жовтня 2015 року, що підтверджується актом приймання-передачі простого векселя № 1 від 02 жовтня 2012 року (т.1, а.с. 39). Вказане також знайшло своє відображення у рядку 520 розділу IV "Поточні зобов'язання" балансу товариства станом на 31 грудня 2012 року (т. 1, а.с. 40-42). Крім того, 05.09.2012 позивача було повідомлено (т. 1, а.с. 43) про те, що згідно договору про відступлення права вимоги 03092012-1 від 03.09.2012 (т. 1, а.с. 44), укладеного між ТОВ "Фрагон" (первісним кредитором) та ТОВ "Київінтертрейдінг Ко." (новим кредитором), новому кредитору було передане право вимоги, що належить первісному кредитору, за господарським договором поставки № 0906/01-3 від 01.06.2009 р. на суму 90291,56 грн.

Таким чином, враховуючи відсутність у позивача заборгованості перед ТОВ "Фрагон" суд визнає, що висновок податкового органу про заниження позивачем валового доходу на загальну суму 3400000,00 грн. в 4 кварталі 2012 р. є необґрунтованим.

Ще однією підставою для донарахування позивачу податку на прибуток підприємств з основного платежу в розмірі 203827,15 грн. став висновок податкового органу про завищення ТОВ "Мега Ленд" валових витрат у період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. на суму 961833,00 грн. (т. 1, а.с. 20-22). Вказаний висновок податковий орган робить, виходячи з того, що ТОВ "Мега Ленд" у порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесло до складу валових витрат вартість послуг по транспортуванню товару, транспортно-експедиційних послуг, вантажно-розвантажувальних робіт, перевезення власним транспортом між оптовими складами та відповідального зберігання товару, та у зазначеному періоді не проводило перерахунок таких послуг на залишок нереалізованої продукції (т. 1, а.с. 20-22).

Разом з тим, суд відмічає, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", на порушення якого посилається відповідач, втратив чинність з 01 квітня 2011 р. року, крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 01 січня 2013 року (згідно з Податковим кодексом України).

При цьому за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно абзаців 1, 2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318, витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

На підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат вартості послуг по транспортуванню товару, транспортно-експедиційних послуг, вантажно-розвантажувальних робіт, перевезення власним транспортом між оптовими складами та відповідального зберігання товару позивачем надані первинні бухгалтерські документи, досліджені в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи, які підтверджують витрати на збут за 4 квартал 2011 р. та за 2012 р., зокрема, вартість послуг з оренди, охорони, ремонту основних засобів, транспортних послуг, сертифікації та транспортування, а саме: належним чином завірені копії актів на списання товарно-матеріальних цінностей, подорожніх листів вантажного автомобіля, товарно-транспортних накладних, актів задачі-приймання робіт (надання послуг), актів виконаних робіт, актів надання послуг, видаткових накладних, розшифровки відпущених талонів на нафтопродукти, актів-згоди, відомостей по нарахуванню амортизації за 1 квартал 2012 р., за 2 квартал 2012 р., за 3 квартал 2012 р., за 4 квартал 2012 р., відомостей по заробітній платі та утриманим податкам за 1 квартал 2012 р. , за 2 квартал 2012 р., за 3 квартал 2012 р., за 4 квартал 2012 р., рахунків-фактур, актів з надання послуг по ремонту автомобіля, договорів оренди, актів приймання-передачі приміщень, договору про спостереження за допомогою пульту централізованого спостереження за станом засобів сигналізації, договору суборенди нежитлового приміщення, договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, договору надання послуг з організації перевезення вантажу, договору транспортного експедирування, договору на транспортно-експедиційне обслуговування, уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2011 р. з додатками, податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 р. з додатками, податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 р., за 1 півріччя 2012 р., за 3 квартал 2012 р., за 2012 р. з додатками, водійських посвідчень водіїв, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, комплексного договору добровільного страхування транспортного засобу, акта перевірки транспортних засобів (т. 1, а.с. 175-176, 179-250, т. 2, а.с. 1-250, т. 3, а.с. 1-174, 177-250, т. 4, а.с. 1-203, 208-250, т. 5, а.с. 1-215, 218-250, т. 6, а.с. 1-250, т. 7, а.с. 1- 76, 79-86, 194-247, т. 8, а.с. 71-166).

Таким чином, суд визнає, що висновок податкового органу про завищення ТОВ "Мега Ленд" валових витрат у період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. на суму 961833,00 грн. також є необґрунтованим.

Крім того, підставою для донарахування позивачу податку на прибуток з основного платежу в розмірі 20212,73 грн. став висновок податкового органу про завищення ТОВ "Мега Ленд" валових витрат у період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. на суму 95417 грн., по операціям з ТОВ "Зроби сам Україна" (т. 1, а.с. 22-23).

Так, між ТОВ "Зроби сам Україна" ("ОБІ") та ТОВ "Мега Ленд" (постачальником) був укладений рамковий контракт поставки ОБІ №2093 від 13.01.2010 р. (т. 1, а.с. 45-74), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати товари у власність "ОБІ", а "ОБІ" приймає товари і сплачує за них згідно з замовленнями "ОБІ" і відповідною супровідною документацією на товари, згідно з умовами цього контракту та умовами поставки, визначеними в специфікаціях торговельних умов (пункт 1.1 статті 1 контракту); з метою розширення ринку збуту товарів постачальника та збільшення обсягів постачання та реалізації товарів, що постачальник постачає в мережу магазинів "ОБІ", "ОБІ" надає постачальникові інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги на умовах, визначених даним контрактом. Вартість послуг, які надаються "ОБІ", порядок та періодичність надання документів стосовно таких послуг, визначені в Додатку 1 (Торговельні умови) (т. 1, а.с. 75-79), який є невід'ємною частиною цього контракту. Вартість інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг, вказаних в пунктах 1.3.1 - 1.3.5 цього контракту, визначена у відсотках до загальної вартості товарів, поставлених в рамках цього контракту, беручи до уваги, що при зростанні обсягів придбаних товарів за цим контрактом обсяги наданих послуг пропорційно зростають. Порядок визначення загальної вартості поставлених товарів викладений у Додатку 1 до цього контракту (пункт 1.3 статті 1 контракту).

Податковий орган в акті перевірки (т. 1, а.с. 22) посилається на те, що надані ТОВ "Мега Ленд" акти виконаних робіт по надання маркетингових послуг (т. 1, а.с. 177-178, т. 3, а.с. 175-176, т. 4, а.с. 204-207, т. 5, а.с. 216-217, т. 7, а.с. 77-78) не містять даних щодо обсягів та змісту надання послуг, інформації по фактично понесеним витратам для надання таких послуг, та не відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд при цьому враховує, що в Торговельних умовах, які є Додатком 1 до контракту (т. 1, а.с. 75-79), та які були змінені Сторонами, шляхом укладання 04.01.2011 р. Додаткової угоди № А2 до Рамкового контракту поставки ОБІ № 2093 від13.01.2010 р. (т. 1, а.с. 80-85), наведений порядок періодичності надання "ОБІ" постачальнику актів наданих послуг за регулярними маркетинговими послугами (розділ IV.2) та розшифровка змісту таких актів (розділ IV.3), які дають можливість визначити пункт контракту; пункт цього додатку, в якому вказана вартість послуг; вартість послуг, вказану у цьому додатку; період надання послуг.

Згідно абзацу г) пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

В розумінні пп. 14.1.108 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з до частини 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Суд визнає, що надані позивачем акти виконаних робіт по наданню маркетингових послуг (т. 1, а.с. 177-178, т. 3, а.с. 175-176, т. 4, а.с. 204 - 207, т. 5, а.с. 216 - 217, т. 7, а.с. 77 - 78), з урахуванням інших досліджених матеріалів справи (т. 1, а.с. 45-85), складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є належною підставою для віднесення сум вартості відображених цими актами послуг (робіт) до складу витрат, у зв'язку з чим висновок податкового органу про завищення ТОВ "Мега Ленд" валових витрат у період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. на суму 961833,00 грн. також не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд визнає, що оскаржуване рішення від 27.11.2013 р. № 0004602205, яким збільшено ТОВ "Мега Ленд" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1166750 грн. (з урахуванням суми штрафних (фінансових) санкцій), не відповідає фактичним обставинам та суперечить законодавству України, тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в сумі 487,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4375 від 26.05.2015 р. (т. 1, а.с. 3), а тому суд визнає необхідним відшкодувати позивачу з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27 листопада 2013 року № 0004602205 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" з податку на прибуток на загальну суму 1166750 (один мільйон сто шістдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн., із них за основним платежем 938040 грн. і 228710 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з державного бюджету України в рахунок повернення судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" 487,2 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 17 липня 2015 року.

Суддя (підпис) М.М. Шаповал

З оригіналом згідно

Суддя М.М. Шаповал