Ухвала суду № 47585116, 28.07.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №584/96/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Токарєв С. М.Номер провадження 22-ц/788/1476/15 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 52

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Семеній Л. І. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання -

Назарової О.М.,

прокурора - Воробєй Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційні скарги Олександрійської міської ради Кіровоградської області та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 21 травня 2015 року

в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_6, третя особа : Олександрійська міська рада Кіровоградської області про позбавлення батьківський прав,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулась до Путивльського районного суду Сумської області, в якому просила позбавити ОСОБА_6 батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 21 квітня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Попереджено ОСОБА_6 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_7.

Покладено на Службу в справах дітей Олександрійської міської ради Кіровоградської області контроль за виконанням ОСОБА_6 батьківських обов'язків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись незаконність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. При цьому, вказує, що протягом п'яти років відповідач взагалі не займався вихованням доньки, хоча в місцях позбавлення волі він перебуває з 2013 року, має значну заборгованість зі сплати аліментів. Кошти, які вона отримувала за поштовими переказами, надсилала мати відповідача та є матеріальною допомогою онуці, а не аліментами від батька дитини. Вважає, відповідач своєю поведінкою може негативно вплинути на виховання дитини.

Крім того, зазначає, що рішення суду в частині здійснення Службою в справах дітей контролю за виконанням відповідачем батьківських обов'язків неможливо виконати, в зв'язку з його перебуванням в місцях позбавлення волі.

Олександрійською міською радою Кіровоградської області також було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду, просить його скасувати, ухваливши нове про задоволення позовних вимог. Вказує на те, що по справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту невиконання батьком своїх обов'язків по вихованню дитини, а в зв'язку з відбуванням відповідачем покарання, рішення суду в частині здійснення Службою в справах дітей контролю неможливо виконати.

Заслухавши позивачки та її представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який проти її задоволення заперечують, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторони з 18 лютого 2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі, відають спільну дитину - доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року ( а.с. 11, 14 ).

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2010 року, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розірвано ( а.с. 12 ).

Після розірвання шлюбу донька залишилась проживати разом з ОСОБА_9 та знаходиться у неї на утриманні ( а.с. 18-19 ).

Вироком Путивльського районного суду Сумської області від 17 липня 2013 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 296 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки ( а.с. 21 -23 ).

З характеристик ОСОБА_7, виданих дошкільними навчальними закладами ( а.с. 33-35 ), та довідки завідувача ДНЗ №29 ( а.с. 37 ), вбачається, що у вихованні дитини участь приймає лише мати та бабуся, ОСОБА_9 участі у вихованні не приймає, дані навчальні заклади не відвідував.

Згідно висновку №32/9/10/3 від 02 лютого 2015 року ( а.с. 45 ), комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради просить позбавити ОСОБА_6 батьківських прав по відношенню до малолітньої ОСОБА_7, в зв'язку з тим, що він не виконує батьківських обов'язків, не цікавиться життям та здоров'ям доньки, не надає матеріальної допомоги, борг по сплаті аліментів станом на 01.02.2014 року становить 14 262 грн. 05 коп.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, не сприятиме захисту інтересів дитини.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, так як він є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам і вимогам закону.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Підстави за яких мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав визначені в ст. 164 СК України, в тому числі в зв'язку з ухиленням від виконання ними своїх обов'язків по вихованню дитини ( п. 2) ч. 1 даної норми ).

Як роз'ясноно у пунктах 15 та 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав » ( зі змінами ), позбавлення батьківських прав ( тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін. ), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема : не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

В пункті 18 згаданої постанови роз"яснено також, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ( дітей ) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

З урахуванням обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що на даний час немає підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки. При цьому суд вірно виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування повинно вирішуватися лише після всебічного дослідження позицій сторін, насамперед, з'ясування ставлення батька до дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту інтересів дитини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на даний час відбуває покарання у в Сумській виправній колонії №116, а тому не має можливості виконувати свої батьківські обов'язків в повному обсязі, в тому числі і щодо сплати ним аліментів на утримання доньки.

Окрім того, в період з 2010 року по 2014 рік відповідач частково сплачував аліменти на утримання дитини, що підтверджується квитанціями про поштові перекази (а.с. 106-115).

Згідно зі ст.ст. 10-11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

ОСОБА_4 не надано суду переконливих доказів на підтвердження своїх доводів, що вказані грошові перекази, є матеріальною допомогою, яку надавала мати ОСОБА_6 своїй онуці, а не аліментами від батька дитини. Не заслуговує уваги також і припущення ОСОБА_4 про можливий негативний вплив поведінки відповідача на виховання доньки.

З урахуванням викладеного, зібраних та досліджених по справі доказів, встановлених обставин, колегія суддів вважає, що позивач не довів наявність передбачених ч. 1 ст. 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки. Доводи апеляційних скарг та надані позивачем докази таких висновків суду не спростовують.

Слід зазначити також, що рішення суду в частині здійснення Службою в справах дітей Олександрійської міської ради контролю за виконанням ОСОБА_6 батьківських обов'язків буде виконуватись після звільнення останнього з місць позбавлення волі, так як в силу об'єктивних обставин він позбавлений можливості на даний час піклуватись про доньку. Рішення суду в частині контролю завжди спрямовується на майбутнє та випливає з повноважень органів опуки та піклування.

Питання про можливість позбавлення відповідача батьківських прав може бути предметом повторного судового розгляду, у випадку подальшого невиконання ОСОБА_6 своїх обов»язків. На даний час, достатнім заходом буде попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та контроль за поведінкою відповідача з боку органу опіки та піклування.

Таким чином, суд першої інстанції належно оцінив письмові докази, надав правильну оцінку показам свідків та ухвалив рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Олександрійської міської ради Кіровоградської області та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 21 травня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -