Рішення № 47576853, 08.07.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3800/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого одноособово судді Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання Громова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен банк Аваль» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0077/82/66440 від 29.09.2006 року, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29.09.2006 року,а саме квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 29.09.2006 року на підставі кредитного договору № 014/0077/82/66440 Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», повним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», надало ОСОБА_2 кредит в сумі 200000 дол. строком з 29.09.2006 р. до 29.09.2016 р. (включно) з процентною ставкою 14 % річних за користування кредитом щомісячно.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/0077/82/66440 між ВАТ «Раффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до якого у заставу було передано квартиру АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Відкрите Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», повним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, надавши ОСОБА_2 кредит в сумі 200000 дол. США. Однак, ОСОБА_2 порушив умови договору, не повертає кредит у строки/терміни, передбачені графіком, не сплачує проценти/прострочені проценти за користування кредитом у строки/терміни, передбачені кредитним договором та не повертає щомісячну комісію.

Представник позивача у судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання з'явився, заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, вказуючи на те, що банком не було направлено вимоги про дострокове виконання зобов'язань, позивач пропустив строк позовної давності при зверненні до суду, а також зазначив, що у разі задоволення позову буде порушено чинне законодавство, а саме буде подвійне стягнення боргу, всупереч вимогам ст. 61 Конституції України.

Вислухавши пояснення сторін, оголосивши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, те що 29 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», назву якого було змінено на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується витягом із Статуту (надалі - «Банк», «Кредитор», «позивач») та ОСОБА_2 (далі - «Позичальник», «Боржник», «відповідач») був укладений Кредитний договір № 014/0077/82/6644 (далі - «Кредитний договір»), відповідно до пункту 1.1 якого, Позичальнику було надано кредит в сумі 200 000,00 дол. США (двісті тисяч доларів США 00 центів).

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, кредит надається на 120 місяців з 29.09.2006 року по 29.09.2006 року. Процентна ставка - 14% річних, визначена в п.1.4 Кредитного договору.

Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування (п.3.1 Кредитного договору).

Пунктом 6.5 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язується достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що визначені Кредитним договором у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником умов Кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. Кошти мають бути повернені протягом 30 календарних днів з моменту настання Банком на адресу Позичальника відповідного листа-повідомлення.

За порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених договором, Позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, за кожний день прострочення (п.10.1 Кредитного договору).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 29 вересня 2006 року було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гороцькою В.М., реєстр за №7648 (далі - «Договір іпотеки 1») та Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гороцькою В.М., реєстр за № 14303 (далі - «Договір іпотеки 2»).

29 листопада 2006 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки 1, посвідчений приватнм нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гороцькою В.М., реєстр за №8708, відповідно до якого пункт 1.1. та 1.4. Договору іпотеки 1, були викладені в новій редакції.

Пунктом 3.1.4 Договору іпотеки 1, 2 передбачено, що у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов'язань за Договором іпотеки та/або Кредитним договором, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Позичальник не виконує належним чином зобов'язання за договором, не здійснює щомісячне погашення кредиту та не сплачує відсотки у розмірах і у строки, передбачені договором. Сума боргу є значною та щомісячно збільшується внаслідок нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

У зв'язку з цим у відповідача перед позивачем станом на 24.10.2014 р. по укладеному Кредитному договору рахується заборгованість на загальну суму 1 022 888,52 дол. США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 13246 767,42 грн., із них:

- заборгованість за кредитом - 146 068,12 дол. США що за курсом НБУ станом на 24.10.2014 року еквівалентно 1 891 633,72 грн.;

- заборгованість за відсотками - 123 095,34 дол. США що станом на 24.10.2014 року еквівалентно 1 594 128,11 грн.;

- пеня за порушення графіку повернення кредиту та сплату відсотків - 753 725,06 дол. США, що станом на 24.10.2014 року еквівалентно 9 761 005,59 грн.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом ( ч. 1ст. 598 ЦК України).

Ці підстави зазначені в ст.ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбаченого договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Тобто, у відповідності зі ст. 611 ЦК України у випадку порушення зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором.

До відношень, які виникають з кредитного договору застосовуються положення параграфи І глави 71 ЦК України (ст.ст. 1046-1053), якщо інше не встановлене цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 1054 ЦК України, ОСОБА_2 прийнятих на себе кредитних зобов'язань, у частині своєчасного погашення заборгованості за кредитом і нарахованим по ньому відсоткам не виконав. Згідно зі ст. 1050 ЦК України, боржник, що не повернув вчасно кредитні кошти, зобов'язаний сплатити кредитору неустойку.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054, ст. 1050 ЦК України, у разі невиконання прийнятих на себе зобов'язань позичальником банк отримує право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Не погоджуючись з доводами позову відповідач надав до суду заперечення, зазначивши, що позивачем всупереч ст. 35 Закону України «Про іпотеку», порушено процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме не направлено лист-вимогу щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Також, відповідач вказує на наявне рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку, що призведе до подвійного стягнення, яке суперечить нормам ст. 61 Конституції яка передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Суд, щодо заявленого, вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною статті 35 Закону України «Про іпотеку» зі змінами, внесеними згідно із законом від 22.09.2011 №3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», передбачає, що обов'язкове надіслання листа-вимоги є лише у випаду позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, який є одним із видів звернення стягнення, передбачених ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, невиконання іпотекодержателем указаної вимоги закону в разі пред'явлення ним до суду позову не є підставою для відмови в позові, оскільки позивачем реалізується не позасудовий, а судовий порядок звернення на заставлене нерухоме майно

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України)

Сторонами встановлено як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в вересні 2016 року.

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Судом установлено, що згідно з умовами Кредитного договору № 014/0077/82/66440 від 29.09.2006 року (п. 6.1) позичальник зобов'язан здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та у строки, визначені графіком повернення кредиту, та щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом. Також, п 10.1 установлено відповідальність за порушення графіка повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

З урахуванням наведеного суд вважає, що до позовних вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» слід застосуванням строки позовної давності, безпосередньо до кожного планового платежу визначеного у наданому до суду позивачем розрахунку, яким встановлено планове погашення кредиту та відсотків кожного місяця, а також з застосуванням спеціального річного строку позовної давності щодо стягнення пені, а саме:

-заборгованість за кредитом - 80190,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на 24.10.2014 еквівалентно 1038460,50 грн.;

-заборгованість за відсотками - 56703,35 дол. США, що за курсом НБУ станом на 24.10.2014 року еквівалентно 734308,38 грн.;

-пеня - 251241,68 дол. США, що за курсом НБУ станом на 24.10.2014 року еквівалентно 3253579,76 грн.

Також. суд вважає необхідним зазначити, що згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 4.2 укладених між сторонами 29.09.2006 року. іпотечних договорів, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому не поверненні у встановлені кредитним договором строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Отже, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До судових витрат, зокрема згідно зі ст. 79 ЦПК України відносяться судовий збір.

Керуючись ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 258, 267, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 610, 611, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/0077/82/66440 від 29.09.2006 р. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29.03.2006 р., а саме квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) у сумі 388135,03 доларів США, що еквівалентно 5026348,64 грн. (п'ять мільйонів двадцять шість тисяч триста сорок вісім гривень 64 копійки), шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (адреса: 65000, м. Одеса, вул. Садова, 10, р/р 2009949, МФО 328351, Код ЄДРПОУ 23876031) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654,00 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

08.07.2015