Вирок № 47572324, 24.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/2171/14-к Головуючий у І інстанції Шевченко І.І.Провадження № 11-кп/780/617/15 Доповідач у 2 інстанції Дрига А. М.Категорія 34 24.06.2015

ВИРОК

Іменем України

24 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: - Дриги А.М.,

суддів: - Зіміної В.Б., Миколюка О.В..

при секретарі - Куріло В.В.,

за участю

прокурора - Костюка О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

захисника - адвоката Токовенка С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами старшого прокурора Кагарлицької міжрайонної прокуратури Квашенка І.М. та потерпілої ОСОБА_7 на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 6 квітня 2015року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, маючи середню освіту, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, та покладено обов'язки передбачені ст.76 КК України.

Цивільний позов прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Кагарлицької центральної районної лікарні до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого - задоволено.

Стягнути з ОСОБА_4, на користь Кагарлицької районної центральної лікарні понесені витрати закладом охорони на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 1039 (одна тисяча тридцять девять) грн. 72 коп.

Цивільний позов прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Комунального закладу Київської обласної ради « Київської обласної клінічної лікарні» до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину задоволено.

Стягнути з ОСОБА_4 понесені витрати закладом охорони на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 10 816 (десять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 50 коп.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої злочином задоволено частково.

Стягнути з ОСОБА_4, на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 14 751 грн. 58 коп. та 50 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 64 751 ( шістдесят чотири тисячі сімсот п'ятдесят одну) грн.. 58 коп.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_7 відмовити.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, 19 липня 2014 року, близько 03 години 30 хвилин, ОСОБА_4 при несприятливих погодних умовах у виді дощу та мокрому асфальтному покритті, круючи відповідно до доручення технічно справним автомобілем «Опель Кадет», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_8, рухався по вулиці Комунарській в с. Переселення Кагарлицького району Київської області та наближаючись до будинку № 108 вищезазначеної вулиці, в порушення вимог п.2.3.6 ПДР був неуважний , не стежив за дорожньою обстановкою, в порушення вимог п. 12.1 ПДР України, згідно з яким «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» не обрав безпечну швидкість для руху керованого ним транспортного засобу, та порушуючи вимоги п. 11.2 ПДР, відповідно до якого «нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайблище до правого краю проїзної частини» не рухався якнайблище до правого краю проїзної частини, унаслідок чого, втративши контроль над керуванням свого автомобіля, грубо порушуючи вимоги п. 11.9 ПДР, згідно з якими «забороняється виїджати на розділювальну смугу» та пункту 34.1 ПДР, відповідно до якого «лінії 1.1 перетинати забороняється» пересік суцільну лінію 1.1. дорожньої розмітки та виїхав на смугу зустрічного руху, а в подальшому на ліве по напрамку свого руху узбіччя, де допустив зіткнення з електроопорою. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля «Опель Кадетт» ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 153/Е від 20.10.2014 р. ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної краніо-скелетної травми, ВЧМТ, забій головного мозку, перелому потиличної кістки з переходом на основу черепа. Пневмоцифалії, перелому проксимального віділлу 4-го пальця лівої кисті, ЗТГК. Забою грудної клітки з права, потиличної частини голови, лівої кістки і лівої стопи. Зазначені ушкодження утворилися від дії тупих предметів та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння.

В поданій апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 просить вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 6 квітня 2015 року скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вирок суду є незаконним, оскільки надто лояльний відносно обвинуваченого. Зазначає, що суд не звернув уваги на письмові докази, а саме акт обстеження ОСОБА_4 та висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння. Пом'якшуючі обставини вини обвинуваченого не були доведені. А також матеріальні та моральні збитки потерпілій не були відшкодовані в повному обсязі. Тому вважає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

В поданій апеляційній скарзі прокурор просить вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 6 квітня 2015 року скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 засудити за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, та покласти на ОСОБА_4 обов'язки відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вирок є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що незастосування до ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є невмотивованим та суперечить вимогам ст. 370 КПК України.

В запереченнях, що надійшли від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката Токовенка С.А. він просить вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 6 квітня 2015 року залишити без зміни, а апеляційну скаргу подану прокурором та потерпілою ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу,а проти апеляційної скарги потерпілої заперечував, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обґрунтованість кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК України щодо ОСОБА_4 в апеляційних скаргах не оспорюється та апеляційний суд переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, відповідно до ст. 404 КПК України.

Суд правильно встановив фактичні обставини по кримінальному провадженню, прийшов до висновку про винуватість обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України, що не оспорюється в апеляційних скаргах.

Доводи прокурора та потерпілої про м'якість призначеного покарання та призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами обґрунтовані, районним судом не враховані в повній мірі вимоги ст. 65 КК України.

Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керування транспортними засобами до 3 років або без такого. Однак, при призначенні покарання, районним судом призначено лише основне покарання, а додаткове покарання не призначалося.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України. При цьому, порушував вимоги ПДР України та допустив зіткнення з електроопорою, в результаті ДТП потерпіла ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Колегія суддів вважає, що при таких обставинах слід призначити додаткове покарання та позбавити права керування транспортними засобами обвинуваченого в межах санкції статті.

Мотивуючи необхідність призначення основного покарання ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 2 років позбавлення волі, суд першої інстанції у вироку послався на принципи законності, справедливості, індивідуалізації покарання, враховуючи характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Пояснення потерпілої в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні такі відомості як акт медичного обстеження ОСОБА_4 та висновок щодо результатів медичного огляду на стан його сп'яніння, є необґрунтованими. Оскільки згідно наданої обвинуваченим медичної документації - виписки з історії хвороби стаціонарного хворого, виписки із медичної карти стаціонарного хворого за місцем вимоги, консультативного заключення, довідки до акту огляду МСЕК, акту судово-токсикологічного дослідження № 487, в крові ОСОБА_4, 19 липня 2014 року під час медичного огляду в Київській обласній клінічній лікарні вміст алкоголю не виявлено.

Однак, районний суд недостатньо врахував тяжкість скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, не враховані характер та мотиви допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху.

Крім того, судом не враховано те, що ОСОБА_4 не відшкодував в повній мірі потерпілій матеріальних та моральних збитків, у зв'язку з чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Отже колегія суддів вважає, що розмір суми відшкодування моральної шкоди, який необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 підлягає збільшенню до 75 000 грн., що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Тому, враховуючи ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, особу обвинуваченого, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи наведені дані колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 призначено м'яке покарання, яке є недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

На підставі наведеного, колегія суддів апеляційні скарги прокурора та потерпілої задовольняє частково, вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 6 квітня 2015 року скасувати в частині призначеного покарання та задоволенні цивільного позову, та ухвалити новий вирок.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 420 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

Апеляційну скаргу старшого прокурора Кагарлицької міжрайонної прокуратури Квашенка І.М. - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 6 квітня 2015 року скасувати в частині призначеного покарання ОСОБА_4 та задоволенні цивільного позову та ухвалити новий вирок.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного призначеного покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень.

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий:

Судді: